| Avtor | Дата: Понеділок, 16.03.2015, 21:05 | Сообщение # 1 |
|
Offline
 Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
|
Коли я був ще дошкільням,то поїхав до бабусі у село. Це було доволі велике поселення,на перший погляд доволі похмуре,в ньому де-не-де продиралася травичка. У неділю бабуся принесла з базару десять маленьких курчаток. Жовтенькі ,пухкенькі,галасливі,вони голосно розмовляли,не слухаючи один одного, як дітлахи в дитячому садочку. Водичка,пшонце,пшеничка знадобилися уже через хвилину. Мої міські руки були незвичні до такої роботи. А ще треба було бігти за травичкою, подрібнити її. Після їжі вони полюбляють грітися на сонечку. І тут знадобилася старенька настільна лампа з синеньким абажуром. А вранці її замінило яскраве сонечко.
День за днем – одна й та ж робота. Та й курчатка ростуть. Вже й півники почали битися. А сонечко повертає з весни до літа. Давно забули курчатка про пшоно, їм люба пшеничка, кукурудза, ячмінець. Та й курчат вже треба називати курми. Гребуться вони в земельці,шукають корінців і черв’ячків,мов на дріжджах ростуть. Вже у вересні я пішов до школи. Одного ранку, зайшовши у курник, я побачив маленьке,біленьке, красиве яєчко. І здалось воно мені золотим, адже стільки в нього праці вкладено.
|
| |
| |
