Вітаємо Вас, Гость
[ Нові повідомлення · Участники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 1 з 11
Форум » Наша творчiсть » Ваші вірші » ПОЕЗІЯ МАРІЇ ДАНИЛЕНКО
ПОЕЗІЯ МАРІЇ ДАНИЛЕНКО
AvtorДата: Четвер, 14.05.2015, 13:12 | Сообщение # 1
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
Репутация: 0
ВИ ЗНАЄТЕ ?

Ви знаєте, так хочеться жити!
Дихати повітрям чистим,
Жити, щоб просто любити,
Щоб з усіма, хто поруч з тобою живе,
Дружити.
Ви знаєте, так хочеться жити,
Прокидатися вранці на світанку,
Заварити чай чи каву зварити
І спокійно випити на ганку.
Ви знаєте, так хочеться жити
У хвилину, коли тебе придавило,
Встать і всім заявити:
-Я повернуся, навіть коли життя прибило!
Знаєте, так хочеться жити
В ту хвилину, що зветься тяжкою,
Все погане забути, всіх простити, -
Лише у прощенні спасіння, я знаю.
Ви знаєте, так хочеться жити!
В зимовім саду засніженою вишнею,
Щоб весною рясно знов розцвісти
Пишним цвітом неземної краси.
Ви знаєте, так хочеться жити!..

07.04.2013 р.

Я ВІДІЙДУ, ЩОБ ПОВЕРНУТИСЯ ЗНОВУ

Я відійду, як відходить зима,
Животворною все напоївши водою.
Я відійду, як відходить весна
З квітами і зеленою травою.
Я відійду, як відходить літо,
Віддавши спеку, щоб все було зігріто.
Я відійду, як відходить осінь,
Ніби золотом вкривши просинь.
Я відійду, але скоро я повернуся,
Теплим дощиком з неба проллюся,
Яскравим промінням до вас прилечу,
Листопадом навколо все позолочу.
Та з хмаринки біленької з сивинкою
Упаду на травичку росинкою...
Я прийду, як весна, літо, осінь, зима,
Так, як квіти, як води й сніги...
Отже, буду я з вами завжди!
12.09.2010 р.

* * *

Якщо я не буду горіть,
Якщо ти не будеш горіть,
Якщо ми не будем горіти,
То хто тоді, крім нас,
Зможе розвіяти пітьму?!
Якщо я не буду любити,
Якщо ти не будеш любити,
Якщо ми не будем любити
Землю рідну свою,
То хто ж тоді стане
На захист її у годину лиху?!
30.01.2013 р.

ЛЮБЛЮ ТЕБЕ

Люблю тебе, рідна земля,
Люблю тебе і зблизька, і здаля.
Люблю твої безкрайнії поля,
Що хлібом золотяться іздаля.
Твої співучії гаї, твої зеленії ліси,
Бо вони повні райської краси.
Люблю, як бузок розквітає,
Як в саду вишня достигає,
Стоїть в саду в зеленім листі –
Вся у червоному намисті.
Любуюся калиною у лузі:
Одна-однісінька стоїть в окрузі,
Вся білосніжна-білосніжна,
Немов би наречена ніжна
У білопінному віночку
Прийшла до річки до місточка -
У радості, чи то у сумі
Стоїть собі одна в задумі.
А то, немов царівна –панна,
Рум’яна діва незрівнянна,
Неначе сонячна заграва,
Зійшла на землю величава
На цей забутий миром край,
Калиново-вишневий рай.
А он берізок світлий гай,
Як наречені на весіллі,
В платтях весільних білих-білих,
Зелені розпустивши коси,
Стоять, тихенько, щось чекають.
Легенький вітер повіває
І чеше їхні пишні коси.
А клени, а дуби, а ясени –
Всі величаві, як сини.
Зросли на волі і милують зір,
Шумлять від вітру, наче води з гір.
А тихі заводі озер, річок, ставків, -
Немов сюжети із казкових дивних снів.
А верби кучеряві, схиливши коси до води,
Замилувались, дивлячись на вроду,
Немов дівчата молоді,
Схилившись низько над водою,
Полощуть свої шовкові коси у воді,
Пісні співають - то веселі, то сумні...
Ні, це не дивний сон.
Усе це наяву.
Це край, в якому я живу:
Благословенний і коханий,
Завжди для мене він бажаний.
Моя улюблена земля!
На ній родилась я, зросла,
На ній світанки зустрічала,
На ній трудилась і кохала,
На ній мій дім, моя сім’я.
Люблю свій край і зблизька, і здаля!
15.09.2010 р.

РОЗЦВІТАЙ, МОЯ ЗЕМЛЯ !
(Пісня)

Розцвітай, моя земля
Неповторної краси.
Скільки б в світі не шукать, -
Кращу тебе не знайти.
Тут широкії поля,
І зеленії ліси.
Розцвітай, моя земля,
Людям щастя принеси!
В селах біленькі хати,
І квітучії сади,
А з землі джерела б’ють
Із цілющої води.
Ти моя земля свята,
В світі ти така одна, -
Україно, рідний край, -
Пишним цвітом розцвітай!
09.02.2011 р.

ВІНОК УКРАЇНІ

Моя ти рідна Україно!
Тобі віночок я сплету.
Усе найкраще у вінку квітковім
Тобі єдиній принесу.
У нім з’єднаю цвіт калини
Й листочки м’яти запашні,
Вплету волошки сині-сині
І незабудки голубі.
І цвіт ромашки сніжно-білий,
Троянди пишний ніжний цвіт,
Ще й мак червоний теж вплету я,
Щоб здивувати увесь світ.
В вінок пісні дзвінкі вплету я
І дивні трелі солов’я,
І ніжну мами колискову,
І віще слово Кобзаря.
Вплету чарівне євшан-зілля
Й неопалиму купину.
Скроплю свяченою водою,
у степ широкий принесу.
Проміння сонця в нім засяє
І дивні зорі заблищать.
Моя Вкраїно, люба, мила!
Ну як тебе не шанувать!
03.03.2015 р.

* * *
„В росі і сонці мармур обелісків,
Стоїть берізка, ніби на посту...
Цвітуть сади й вклоняються низенько
Тим, хто зберіг для нас природи цю красу”...

СОЛДАТСЬКЕ ПОЛЕ
Палала пшениця,
Горіла пшениця.
Полум’я лизало
Хрести на броні.
Тут Батьківщину
Грудьми прикривали солдати,
Як це бувало
не раз на війні...
Поле пшеничне,
Солдатська то доля –
Себе не щадити,
А ворога перемогти...
Колосся згорало
І ніби шептало:
-Нас не убити,
Ні, нас не убить!..
...Птахом стрімким
Роки летять.
Стоїть обеліск-пам’ять
Про загиблих солдат,
А поруч – пшеничні
Дозрівають поля,
Врятована ними
Рідна земля!
І знову колосся під сонцем
Співа, як струна,
І шепоче на вітрі,
Як море вона.
І в полі, як в морі,
Комбайни пливуть.
...В народі та поле
Солдатським всі звуть.
Роки хай проходять,
Століття пливуть,
А поле солдатське
Повік не забуть!
10.07.2009 р.

Я – ЗА ДИТИНСТВО ЩАСЛИВЕ !

Не було в мене дитинства
Були петлі і пожежі,
Були кулі, були бомби,
Були рани і печалі...
Не було в мене дитинства,
Бо навкруг війна гриміла,
Бо топтала рідну землю
Чорна сила знавісніла..
Не було в мене дитинства,
Щастя з батьком бути разом:
Він пішов в борню велику,
Щоб здолать фашизм-заразу.
Бачила я псів фашистських,
Як палили, як вбивали,
Як все нищили радянське,
Навіть діток не минали...
Не була я в дитсадочку, -
Хвора з голоду вмирала,
Але в серденьку дитячім
Віра в щастя не згасала!!!
І прийшло велике щастя!
Сонце знову засіяло,
Мир вернувся в наші хати,
Мир настав – війни не стало!
Ось тому боріться, люди,
Щоб дитинство діти мали,
Руки батьківські діточок
Щоб до серця пригортали!
20.10.1970 р.

ПАМ’ЯТНИК

Ось пам’ятник в селі
Стоїть біля дороги.
Це – воїн у бронзі,
Що голову в скорботі нахилив.
Та його руки
Міцно так ще й досі
Стискають автомат.
Це він стоїть тут,
Край дороги, насторожі,
Це він наш мир і спокій береже,
І щастя наше береже.
Тут сплять в могилі братській
Воїни-солдати.
І в кожного із них
Було своє життя,
Ім’я було, була рідня –
І батько, й мати,
Дружина, діти...
Можливо, наречена.
Брати і сестри теж були.
І кожен з них відомий був
В селі своїм чи в місті.
Вони орали, сіяли,
Збирали врожаї.
Були то хлопці -
Славні гречкосії,
І шахтарі, і сталевари,
Й будівничі, можливо, вчителі,
Вчені чи артисти.
Всі були діти рідної землі.
Вони її любили, берегли
Й до бою стали,
Щоб від ворожої навали
Захистить її сади, степи, ліси,
І води чистії, і рясні роси,
Земні багатства й свій народ,
Свою сім’ю і свою хату,
І свою чистую любов...
Тож не проходьте
Мимо обеліска.
Схиляйте голови,
Вклоняйтесь низько
Мужності солдата!
Він життя своє віддав
Для Перемоги над фашистським катом.
До Перемоги він хоч не дожив,
Життя свого не пощадив,
Віддав, щоб в щасті нам жилося,
Щоб колосилось на нивах колосся,
Сади цвіли і чисті були ріки,
Заводи виросли великі,
Щоб будувались дитсадки і школи,
Щоб в щасті всі жили й ніколи
Не знали більше ми війни...
На святім місці голову схили!
08.05.2002 р.
ГОСТИНЦІ ВІД ЗАЙЦЯ

Сяє сонце, пахне м’ятою
В далі голубій.
Я лежу хвора під хатою
На кроватоньці малій.
Я дивлоюся в тихе небо
Синьо-голубе,
Як хмаринка – білий лебідь
По небу пливе.
В далині – кумедні хмари,
Ніби кисляки,
Наче хтось розлив їх вміло
В глибокі миски.
Як хотіла б я хоч трошки
Кислячку смачного!
А ні трошки не скуштую,
Бо фашисти в нас забрали
Корову Красулю.
Мені хребет перебили,
Ось тепер лежу
Я у гіпсовій кроватці,
Зовсім не ходжу...
Я жду матінку із поля, -
Скоро вже прийде
І від зайчика гостинець
Якийсь принесе...
Ось і мама в двір заходить,
Стомлена така. А я жду...
Вона підходить:
-Донечко моя маленька,
Не журись, дитя!
Вже прийшла матуся з поля
І гостинчика смачного
Тобі принесла.
В полі зайчик пробігав,
Гостинчика дарував
І сказав, що це – Марусі,
Щоб Маруся виростала,
Із кроватки швидше встала,
Сама ніжками пішла,
А я в полі буду ждать,
Їй гостинці дарувать...
І подала мені з долоні кусничок хлібця,
Картоплинку у „мундирку”
І маленьку цибулинку...
Ой, яке ж то все смачне!
Я швиденько все поїла...
Не від зайця (зрозуміла!).
Це матуся не доїла,
Щоб мене розвеселити
І додати апетиту,
Зайчика придумала...
25.06.2012 р.

СОЛДАТКА

Стоїть старенька жінка у хустині,
Схиливши голову в журбі.
Вона на милого могилі –
Милий загинув на війні.
Вже стільки років проминуло,
А в серці все любов живе!
Тоді душа лиш оживає,
Як до могилоньки прийде.
Могилонька його далеко –
Похований в чужім краю.
Один раз в рік вона лиш може
Відвідати любов свою.
Взяла коханого війна,
З Михайликом назавжди розлучила,
Тому й живе солдаткою одна,
А поряд лиш печаль – журина.
Поблідла вже її краса,
Обличчя зрізали морщини.
В коханні вірною була
Михайлику – єдиному мужчині.
Попереду чека зима,
На скронях випав уже іній.
-Скоро до тебе я прийду,
Готуйся зустрічати мене, милий!
11.04.2014 р.

МАМИНА ВИШНЯ

Мов дівчина у білому вінку,
Розквітла вишня біля хати.
Здається, то до хвіртки навесні
Мене стрічати вийшла рідна мати.
Хустина біла, коси з сивиною –
Життя уміє в біле фарбувати...
Так хочеться, щоб ще багато років
Виходила матуся нас стрічати!
Та що поробиш? Вже давно її нема.
Не промайне її хустинка біла.
Лише коли заходжу до двора,
Стріча мене її квітуча вишня мила.
І я підходжу до матусиної вишні,
Вітаюся і ніжно обіймаю,
І ніби мамині натрудженії руки
Шершаву кору я цілунками вкриваю...
15.04.2013 р.

ВИШИВАЛА МАТИ
Вишивала мама, вишивала,
Створювала щастя, затишок у хаті.
Вечорами так вона співала,
Як тепер не вміють вже співати.
Пісня лине тихо, як та нитка,
І в узори стеляться слова,
То розквітне у садочку вишня,
Зеленіє на луках трава.
То летять, летять у далеч сани,
Чути золотистий передзвін.
То удвох цілуються на вишні сизокрилих пара голубів...
Чорнобривці квітнуть і троянди,
То черемха біла розцвіта.
...Вишиває і співає мати
В пісню й вишивку всю душу уклада.
Вишивала мати і співала,
Щастя й долю дітям дарувала.
Працювала мати, працювала
І всю нічку очі не стуляла.
Йшла в кімнату до своїх діточок
Тихо, щоб не потривожить сну,
Заглядала у колиску – спить синочок,
По голівці гладила дочку,
А найменшу к серцю пригортала.
І тоді вже пісню обривала
Так, неначе вузлик зав’язала
На вишиваному рушнику.
Не жаліла мати свого серця,
Іншим же прощала всі гріхи...
Спать лягала лиш коли на рушникові
Прокидались нею вишиті півні.
10.11.2014 р.

ВИЙШЛА В ПОЛЕ МАТИ...

Вийшла в поле мати сива
Виглядати з бою сина,
Чорнобривого Максима
Ще й богатиря.
Вийшла в поле, тільки стала –
Пролетіли, просвистали,
Стару неньку привітали
На краю села.
Може син її промчався?
Може з нею пострічався?
Поклонився, привітався
В полум’ї зорі?
Може він - та не впізнала.
Пролетів – та не догнала?..
Й стара ненька заридала,
Дивлячись їм вслід:
- Ой, світи ж їм, ясна зоре,
То на поле, то на море,
То на ті високі гори,
Де син б’ється з ворогами, -
Рідну землю захищає.
Нехай ворога здолає!
І до неньки повертає –
Я ж його так жду!

28.04.2010 р.

ДО РІДНОЇ ЗЕМЛІ

Курличуть в небі журавлі –
Вони летять із чужини.
Летять додому іздаля, -
Їх кличе й жде рідна земля.
В дорозі били їх вітри,
Дощі і грози, і сніги.
Та журавлів їм не злякать –
Вони у рідний край летять, спішать.
Вони вже бачать іздаля
Зеленії луги й поля,
І синю річку і ставок,
Й хати білесенькі, й гайок.
Стомились птиці, та летять,
Хоч крила стомлені болять.
Ще раз, ще раз змахнуть крилом
Й на беріг сісти за селом,
Напитись свіжої води,
Щипнути травки-мурави,
Бо хоч красива скрізь земля,
Та краще рідної – нема.
30.03.2010 р.

ВЕСНОЮ...

Перша злива по землі шумить,
У водозливній шумить трубі.
- Ой, ніхто мене в світі не любить!-
Кричить дівчинка радо в вікні.
Бризки хмарою стоять над дворами,
А дівчинка в будинку одна, -
То ж від радості так веселиться
Біля розкритого навстіж вікна.
Дощ з розгону по вулицях ліпить,
По покрівлях шалено шумить.
- Ой, ніхто мене в світі не любить! –
Дзвінко голос щасливий звучить.
20.04.2008 р.

СПАСИБІ ДОЛІ

Спасибі долі за твою любов,
За те, що ми зустрілись випадково.
За те, що відігрілися обоє,
коли байдужість холодила кров.
Ти їхав із Естонії на Україну в гості,
А я з Литви верталася додому.

І сталось так, що Бог нас разом звів
В однім вагоні, у купе одному.
Зустрілись очі наші й враз
Навкруг покращав світ,
Затріпотіло серце у грудях гаряче.

По іншому тепер сміюся я і плачу
І солодко так пахне мені троянди цвіт.
А що літа? Нехай собі спішать,
Тривожать серце протягом розлуки,
Крізь відстані не дотягнуться руки,
Але завжди дотягнеться душа.

Моя любов! Спаси і сохрани!
За те, що так судилося любити.
Співають трав зелені оксамити
На злеті щонайтоншої струни.

Хай буде благословенний
Літній отой день,
Знайомства перша та хвилина!
Роки летять, їх не спинить ніяк,
А я люблю тебе ще й досі,
Як любила...
10.09.1995 р.

ХВИЛІ МОРЯ НАШІПТУЮТЬ

Хвилі моря нашіптують ім’я твоє,
З глибини твої дивляться очі.
Вітер з моря цілує обличчя моє,
На вуста твої вітер цей схожий.
Я вдивляюся в далеч морську,
Голубу, як твої дивні очі.
Бризки торкнулись обличчя мого.
Я зустрітись з тобою знов хочу.
Море, море – вода голуба!
Рік за роком летить, пролітає.
Вже сніжинка на коси лягла,
Та тебе я ще й досі кохаю.
Над водою он чайка морська
Все кигиче й кигиче, літає.
Я прошу, білокрилу її, -
Хай від мене тебе привітає.
Нехай скаже ця птаха тобі,
Що тебе я ще й досі кохаю.
Хоч проходять роки, та тебе я люблю
І тебе в своїм домі чекаю.
14.08.2008 р.

ТИ – МОЯ НАГОРОДА

Ти моя неждана нагорода
За всі мої за прожиті дні.
Й від долі вже мені нічого більш не треба,
Бо я іду в обійми, у твої.
Ні гіркоти, ні горя я не пам’ятаю,
А лише зорі, ночі, солов’ї
І світ навкруг таємний і безкраїй, -
Бо я іду в обійми, у твої.
Так, ніби на іншу чудову планету,
Де весняні, веселі ідуть дощі,
Де скрипалі бродять по білому світу,
Бо я іду в обійми, у твої...

ТИ ПРИЙДИ ДО МЕНЕ

Ти прийди до мене, прийди,
Ти на крилах сюди прилинь.
Я долоні тобі простягну,
Нагадаю про нашу весну.
Все буяло навколо, цвіло.
Нам так добре удвох було,
Ніби в світі були лише ми,
А навколо – квітучі сади...
Ти мене обіймав, обіймав,
Ти мене цілував, цілував...
В мене обертом йшла голова,
Від цілунків, мов п’яна, була.
Випадково зустрілися ми,
А ніби зналися ми все життя...
Ми обоє щасливі були,
Хоч вже й осінь до нас підійшла.
Ні, не осінь, - лиш літо прийшло,
Воно щастя нам двом принесло.
Хоч не юні ми – зрілі були,
Але палко любилися ми.
20.03.2010 р.

МЕНІ ТАК ХОЧЕТЬСЯ...

Мені так хочеться
тебе знову зустріти.
Мені так хочеться
до тебе підійти,
Щоб знову вірності,
немов роси, напитись.
Мені так хочеться
з тобою говорити
Й дивитись в очі
ніжно-голубі.
І будуть знов троянди
скрізь цвісти.
На цілий світ –
одні лише троянди!
Троянд багато
ніжних, чистих.
І ми б тоді
згубилися між них
Метеликами сонячними
в листі.
А потім тихо так
на землю впали б ми,
Щоб знов весною
рясно зацвісти
Такими ніжними,
чудовими квітками.
... Життєва формула
проста до простоти –
Лише б тебе зустріти знову
й підійти.
03.06.2011 р.

ЩЕБЕЧУТЬ СОЛОВ’Ї

Щебечуть дзвінко над водою,
Неначе п’яні, солов’ї.
Вони щасливі, що весною
Звили гніздечко в гущині.
А я сумую за тобою
Над тихим ставом в самоті.
Прийди і стань поряд зі мною
Під кучерявою вербою,
Що стоїть тихо у журбі.
Тут у печалі за тобою
Стою одна я під вербою
І все тебе я жду, і жду
Щодня, вечірньою порою.
Ще пам’ятаю твою ласку,
І першу зустріч, ніби казку,
І сильних рук твоїх тепло...
Прихід твій буде – дивна казка,
Якої ще у світі не було.

24.06.2010 р.

РАННЯ ОСІНЬ

Красуня-осінь, мов на крилах,
Сьогодні знов до нас прийшла.
Тумани сиві покотила
Й тепло останнє принесла.
Повітря – чисте й прохолодне,
Густі тумани і рясні
Так світяться, немов би зорі,
Під сонцем краплями роси.
Ще зелено, та вже не літо.
Вже спеки літньої нема.
Тепло спливає непомітно,
Крокує осінь золота.
Такий ясний ще промінь сонця
Вже листя ніжно золотить,
В повітрі павутинка тонка
Кудись тихесенько летить.
Милує ця пора красою,
Та жаль, що швидко пролетить,
Омита рясною росою,
Мов казки неповторна мить.

18.09.2011 р.

РОЗЧЕСАЛИ КУЧЕРІ ДІВЧАТА
(Пісня)

Розчесали кучері дівчата
І підвели брови для краси.
Тільки ти роби, як вчила мати,
Не відрізуй русої коси.
Кажуть, всі дівчата однакові,
Та не однакова в них краса.
А у моїм серденьку дівчина
Та, що в неї руса коса.
Хай вона росте густа та пишна –
Чорнобривим хлопцям на біду.
Я тобі, моя чарівна вишня,
Цвіт троянди в коси заплету.
Встану рано-рано на світанку
І нарву троянд я у саду,
Покладу дівчині на віконце,
Разом з ними й серце покладу.
Заплела вона русяві коси
І троянди в коси заплела,
Полонила серце юнакові,
А ключа від нього не дала.
Пахнуть коси, мов ранкові роси,
У стрічках блакитно-голубих.
Що є кращим за дівочі коси
І троянди, вплетені у них!
Буду завжди мріяти про неї,
Буду бачити її у своїх снах,
Бо мені найкраща та дівчина,
Що троянди вплетені в косах...
27.07.2011 р.

А В ПОЛІ, ПОЛІ...
(Щедрівка)

А в полі, полі Сам Бог ходив,
Сам Бог ходив і Мати Божа.

Приспів:
Щедрий вечір, добрий вечір
Добрим людям на здоров’я!

І Мати Божа в полі ходила,
Ризу носила, Бога просила.
(Приспів)

Зароди, Боже, всяку пашницю,
Всяку пашницю, жито, пшеницю.
(Приспів)

Коноплі під стелю, льон – по коліна,
Щоб із них була сорочка біла.

(Приспів)

Сюда махне – жито росте.
Туди махне – пшениця росте.

(Приспів)

Вліво махне – коноплі ростуть,
Вправо махне – льон виростає.

(Приспів)

А в полі, полі Сам Бог ходив,
Сам Бог ходив і Мати Божа.

(Приспів)
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров’я!

28.12.2011 р.

ПРИЛЕТІВ СОКОЛИК
(Дитяча щедрівка)

Прилетів соколик
Та й сів на віконце.

Приспів:
Щедрий вечір,
Добрий вечір! (двічі).

Дивився в світлицю
На чисту водицю.

(Приспів)

Галя не вмивалась,
Три дні не чесалась.
(Приспів)

А Васько маленький –
Чистий, чепурненький!

(Приспів)

Галя воду брала,
Личко умивала.

(Приспів)

Коси розчесала,
Косу заплітала.

(Приспів)

Ось такі в нас діти, -
Гарненькі, як квіти!

Приспів:
Щедрий вечір,
Добрий вечір! (двічі).

Я – МАЛЕНЬКИЙ ПАСТУШОК
(Колядка дитяча)

Я – маленький пастушок,
Загорнувся в кожушок,
Від хати до хати
Заколядувати.
Приспів:
А ви,люди, чуйте,
Коляду даруйте:
Яблучка й горішки –
Дітям на потішки!
А за цюю коляду
Дайте грошей,
Бо вже йду!

Я – маленький пастушок,
Загорнувся в кожушок,
На скрипочці граю,-
Вас усіх вітаю!

(Приспів)

Я – маленький пастушок,
Загорнувся в кожушок,
З мішком походжаю, -
Коляду збираю!

Приспів:

А ви, люди, чуйте,
Коляду даруйте:
Яблучка, горішки –
Діткам на потішки!
А за цюю коляду
Дайте грошей,
Бо вже йду !

22.12.2012 р.
 
Форум » Наша творчiсть » Ваші вірші » ПОЕЗІЯ МАРІЇ ДАНИЛЕНКО
Сторінка 1 з 11
Пошук:

До нас заходили
Учасники: