Вітаємо Вас, Гость
[ Нові повідомлення · Участники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Форум » Творчicть наших друзiв » Книги друзів » Марія Якубовська (Львів). Серпневе танго (добірка поезій)
Марія Якубовська (Львів). Серпневе танго (добірка поезій)
AvtorДата: Середа, 05.06.2013, 21:45 | Сообщение # 1
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
Репутация: 0
Трішки поезії
(диптих)
1.
Старезна липа. Пахне знов медами.
Крило лелече тулиться до зір.
І срібні краплі точать білий камінь.
А вир думок летить в небесну шир.

Твоя душа – далеко до знемоги.
І близько так: небесний дивогляд.
Летять мости і вруняться дороги.
Небесна вись: травневий зорепад.

Горять троянди, мружаться півонії.
І небосхил на лінії плачу.
Летить душа, іржать у піні коні.
За цей політ я долею плачу.
2.
На лінії плачу – печаль полинна.
На лінії душі – нуртує біль.
Ідеш крізь грім. І не твоя провина,
Що зраджують і рідні, і чужі.

Що зраджують днесь «друзі»… І «знайомі»
Лиш лицемірно дивляться услід.
Летять рожеві мальви на престолі
Твоїх доріг, твоїх красивих бід.

В яких зоря врочиста й пурпурова
Махне крилом, як чайка навесні.
Твоя душа росте в обіймах слова.
Зерно чекає справжньої весни.
 
AvtorДата: Середа, 05.06.2013, 21:46 | Сообщение # 2
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
Репутация: 0
***
Ще скаже світ нам лагідне «Люблю…»
І досвід дня такий печально-грішний…
І ловить день квіточо-білі вишні,
Як горять, як небо журавлю.
Ще скаже світ нам лагідне «Люблю…»

Ще гострий сон несе свою печаль,
Яка стоїть, як доля безборонна.
І келих сну несе свою корону,
Гартує душу час, як ніжна сталь
Ще гострий сон несе свою печаль.

Ще світлий день нам заповість красу.
Таку святу у світлій благодаті.
І тепло нам в своїй пречистій хаті:
Чека покіс на вранішню росу…
Ще світлий день нам заповість красу.
 
AvtorДата: Середа, 05.06.2013, 21:46 | Сообщение # 3
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
Репутация: 0
Квадратура круга…
Повернеться квадрат – і біло-біле коло,
В якім бринить душі оголений мотив.
І зграйки білих слів. і день на видноколі.
Який, намов свічу, Всевишній запалив.

Бринить отак душа, здаватися не хоче:
Тут райський присмак слів, тут кола міражі.
І дивляться у сни примарні щастя очі.
І вже здається нам: ми зовсім не чужі.

Лиш зранені чомусь: по колу все по колу.
Оцей невпинний біг захльостує на смерть.
Та спинишся на мить: берізки голо-голі,
Беззахисні чомусь – лиш долі крутоверть.

Захльостує нагай: щоденних справ палітра…
Хто винен, хто упав – душа кричить «Вперед!»
Тримаєшся за мить: ідеш в полоні світла…
На обрії сердець – Ваш світлий силует.
 
AvtorДата: Середа, 05.06.2013, 21:47 | Сообщение # 4
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
Репутация: 0
Серпневий триптих
1.
Коли все минає –
То нащо болить оце літо?
Коли все минає,
То чом пробирає сльоза,
Коли на півслові до сонця
Судилось злетіти.
Коли на мовчанні розквітла,
Як доля, роса…
Коли чиїсь губи, неначе дзвінкі перевесла
Розпалюють ватру,
Яку не згасити нічим.
Коли на світанні
Я з того туману воскреслого
Зірвалася птахом
У шир піднебесся ясним.
Коли на півкроці і навіть на відстань молитви
Душа зараює у відсвіті гойних пісень.
Коли вже не знаєш:
За право найвище любити
Якою ціною платити нам мито щодень?



2.
І бджілка, що згубилась у волоссі.
І світ ріки між чистих берегів.
І ми йдемо такі щасливі й досі.
Між райським плесом зоряних вогнів.

І ми такі. як зорі в піднебессі.
Твоя рука, як чистий сплав медів.
І плачуть мальви тонкостанні й босі
Пливе ріка між зоряних вогнів.

Стоять берези і тріпочуть віти,
Немов життя – химерна гра вітрів.
І дуже важко, й дуже легко жити:
Пливе ріка між чистих берегів.
3.
Плаче легендами літо.
Час наш нестерпно болить.
Важко розгойдано жити.
День оминати і мить…
Серця торкнеться, як доля,
Подих терпкого вина.
Світ сколихнеться поволі –
Випалить душу до дна.
Важко і легко так жити.
Світло тримати і тьму
Лезом найтоншим пробити,
Світ розкришивши і тьму
Випалить жалом лукавим
Треба між холод снігів…
Так, ми іще до кохали?
Так. щоб аж обрій зімлів.
Ні. Ми причинно і грішно
Йдемо крізь вушко меча.
День піднімається грішно,
Стогне під ралом земля,
Повна розкриллями грому.
Повна весняних громів.
Світ покоряється тому –
Хто переможе сніги.
 
AvtorДата: Середа, 05.06.2013, 21:47 | Сообщение # 5
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
Репутация: 0
Без назви
(Диптих)
Полинна даль невицвілого степу –
Полинні долі скіфських матерів.
І кінь летить: з вертепу до вертепу.
І даль шумить – як стоголосся снів.

І подих дня кладе на крила ночі
Чиїсь слова, що розітнуть пітьму.
Стоїть печаль, стокрила, опівночі:
І я у неї зерня загорну.

Ще миє півень крила на світанку.
Ідуть пророчі верби до весни.
Та хтось бере за руки полонянку:
Комусь вона приходить тільки в сни.

Так світло, так надійно, так казкова:
Нам світить дух крилатої весни.
А що нам треба? Слово… Тільки слово –
Та ще жарину в полум’ї пітьми.

2.
А Ви нестерпний – як нестерпна доля.
Отак у ніч приснитися – і все.
А далі тільки – вічний подих поля
Та хрип коня, що вічністю несе.

Та зойки білих прерій на світанку.
Повіддя замерзають у руці.
І білий зойк, і крик на поустанку,
І сльози замерзають на моїй щоці.

Усе отак велично, як востаннє,
Коли покличе нас за небокрай
Ота труба, що всіяна піснями,
Де кожне слово – запахущий край.

Де кожен день – несхожий вже на пісню,
На стиглий колос дихає крильми
Летить мій кінь – пророчий та зловісний:
Він знає те – чого не знаєм ми…
 
AvtorДата: Середа, 05.06.2013, 21:48 | Сообщение # 6
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
Репутация: 0
***
Найвища честь – це благовіст Вітчизни,
Якій на зрадив лицар хоч один.
Стоїть душа з народження до тризни –
Росте душа із руських праглибин.

Бо маю честь! Єдине в світі право:
Щоб вірувати правді до кінця.
Розтерзана, замучена Держава
Тримає хрест Всевишнього Творця.

Тримає Бог із нами оборону:
Є ті, що вірні правді до кінця.
Пройдуть крізь стіни, крізь усі заслони –
Во ім’я Бога, Сина і Отця.
 
Форум » Творчicть наших друзiв » Книги друзів » Марія Якубовська (Львів). Серпневе танго (добірка поезій)
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Пошук:

До нас заходили
Учасники: