Вітаємо Вас, Гость
[ Нові повідомлення · Участники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Форум » Творчicть наших друзiв » Книги друзів » МАРІЯ ВЕРХОВЕЦЬ «Я ЛЮБЛЮ ЦЕ ЖИТТЯ НЕПОВТОРНЕ…» (ВИБРАНІ ВІРШІ Макарів, 2008. Книга №1)
МАРІЯ ВЕРХОВЕЦЬ «Я ЛЮБЛЮ ЦЕ ЖИТТЯ НЕПОВТОРНЕ…»
AvtorДата: Вівторок, 04.11.2014, 15:12 | Сообщение # 1
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
Репутация: 0
МАРІЯ ВЕРХОВЕЦЬ

«Я ЛЮБЛЮ
ЦЕ ЖИТТЯ
НЕПОВТОРНЕ…»

ВИБРАНІ
ВІРШІ

Макарів
2008
МАРІЯ ВЕРХОВЕЦЬ
«Я ЛЮБЛЮ ЦЕ ЖИТТЯ НЕПОВТОРНЕ…»
ВИБРАНІ ВІРШІ
Макарів, 2008 – 40с.
Районна літературна студія «Сузір*я»
Макарівського ЦТДЮ ім.Д.Туптала


Перша книга віршів поетеси з Макарова
Марії Верховець. В ній вона запрошує читача в свій
внутрішній світ, сповнений світла, турботи за наше
майбутнє, віри в те, шо Любов, Господь і ми
переможемо всі негаразди.
_____________

Літредактор І.Годенков
Комп*ютерний набір В.Пастушенко
Малюнки Л.Бельмега
Коректура автора

Моя Батьківщина

Де трави шовкові купаються в росах,
Де квіти медові п’янять без вина,
І дзвінко так коник співає в покосах,
І тихо біжить собі в річці вода,
І там де калина оділась в намисто,
І лагідно вітер гойдає гілля,
У літнім дощі все довкола умито -
Усе це і є Батьківщина моя.
Де сосни верхами торкаються неба,
І ладаном пахне у лісі густім,
Там тиша така, лише вслухатись треба.
Та тишу ту чути дається не всім.
В березовім гаї, як в світлій світлиці,
Красуні берізки журливо стоять,
Гойдають у листі дощинок перлинки -
Усе це і є найдорожчий мій край.
Поля неозорі, і ліси, і степи,
Із співом пташиним у селах сади -
І пісня, що понад просторами лине,
Моє тут коріння з прадавніх віків.
Усе дороге тут і серцю все рідне,
Тут був і залишиться рідний мій дім.
І хочеться так, щоб життя було мирне
На рідній землі і у світі усім.



3

Мамі

Скоро сонце промінням засяє,
І освітить усе навкруги,
І птахи у садах заспівають,
І засвітять краплинки роси.
Все навкруг таке чисте і світле,
Я пройду по високій траві,
І травинки зелені й росисті
Вмиють ноги росою мені.
Я піду і знайду тії квіти,
Що посіяли ви на весні -
Вони тоже росою умиті,
І проснулись уже на зорі.
Я нарву їх в букет різнобарвний,
І у глечик води наберу,
Біля вашого ліжка поставлю,
І тихенько сама відійду.
Ви на ранок відкриєте очі,
І побачите квітів букет.
Тож нехай після сонної ночі
Ви зустрінете з радістю день.


4
***
О Боже мій, помилуй і спаси,
З дороги збитися не допусти.
Кругом стоять привабливі пастки,
І стало жити - як по лезу йти.
Здається все, як і колись було,
І також світить сонечко в вікно,
І сипле дощик, і сади цвітуть,
Та тільки в світ добавилось спокус.
Шляхи широкі і стежки вузькі -
Як розібрати, с ким й куди іти?
Кругом гукають на свої шляхи,
І душі рвуть перевертні - вовки.
Кругом говорять, що Господь один,
Та поклонятись звут “богам” чужим,
На очі людям напускають дим,
І люди йдуть за призраком отим…
Господь і дійсно є тільки один,
Творець всього , що бачить нас самих.
І хоч доріг багато в світі є,
Та лиш одна до Господа веде.
Її знайти можливо лиш тоді,
Коли почуєш Бога у душі.
Спаде з очей туману та мара,
Ще трохи і загинула б душа.
Та зве Господь до кожної душі,
Але на жаль є души ще глухі,
Яки блукають десь у темноті,
Не бачать світла.”Господи, прости!”.
5

ВІЗЬМИ СВІЙ ХРЕСТ

Візми свій Хрест – та йди в Дорогу.
Дорога ця – саме життя.
Як ти обрав служіння Богу,
Назад немає вороття.
Якою б не була дорога.
І сил нема вже нести Хрест –
З молитвою в душі до Бога
Ти будеш йти багато верст.
Шукать легке життя не треба,
Ми не для того в світ прийшли.
Ми воїни земні для Неба,
Тож будьмо воїни завжди!

20.11.07.

6
РІЗДВЯНА НІЧ
Розсипалась зорі по небу мов перли,
І серпиком місяць у низ погляда,
Виблискує сніг, такий чистий і легкий,
Що школа ступити, зоставить сліда…
У тиші нічній і зовсім не звичайній
Лиш чути, як сніг під ногами хрустить.
Земля торжествує в Святковім мовчанні,
І Зірка Різдвяна освітлює світ.
Зоря сповіщає всім нам про спасіння,
Що милість Господня із нами завжди.
І довгим для нас є Господне тарпіння,
І світить Зоря крізь далекі віки.
В далекім краю у Давидовім місті
Зоря засвітилась для всіх на землі.
Спаситель всім нам народився у світі,
Аби від гріха усе людство спасти.
Хор янголів Божих на Небі співає,
Радіє як Всесвіт, радіє Земля!
І Діва Марія Дитя пригортає,
В поклоні стоїть з пастушками ягня.
Волхви із далекіх країв поспішають,
Їх Зірка Різдвяна в дорозі веде,
Несуть із собою дари, які мають,
Царю всього світу, за людство усе.
І ми поклонімось у Божому Храмі,
Хвалу віддамо Царю Світу всього
І Діві Марії - у щирім вітанні,
Прославимо в пісні Велике Різдво!
7

ДЕНЬ СВЯТОЇ ТРІЙЦІ

У Божому Храмі заквітчено,
Всюди із липи гілля,
Пахне любистком і мятою,
Долу лежить лепеха.
Все у цей день по святковому,
З хором співає душа.
В Храмі високім, просторому
Всі ми – родина одна.
Всі ми об*єднані вірою,
В ній – сестри ми і брати,
Всі ми з молитвою щирою
Богу вклонитись прийшли.
Пахне і кітами й ладаном,
Вся тожествує земля.
Духом Святим життєдайним
Живиться кожна душа.
В Бога Творця Триєдиного
Я на колінах прошу
Милісті над Україною
Й миру всім в світі цьому.

27.05.07.

8

Любов Христа

За нас з Любов’ю Він віддав Життя.
І в смерть немає більше вороття.
За грішних нас пролив Святую кров
Господь Христос, чиє ім*я – Любов.
І Хрест тяжкий узяв, усі гріхи,
Які у світі будуть і були,
І ті, що зараз є у цім житті -
За всіх Христос розп’ятий на Хресті.
Та воскресінням перемігши смерть,
Нам дарував Воскресний Світлий день.
І Хрест як меч, щоб боронив від зла.
Любов Христа - безмірна і Свята.


9


Дає Господь нам все

Дає Господь нам все: життя і світ,
І неба висоту – ясну блакить.
Дає Господь тепло, і всьому цвіт,
Щоб все для нас було – у світі жить.
Дає Господь любов безмірну нам,
І по життю веде Його рука,
І добру волю – вибір зроби сам:
Служитимеш добру, а чи гріхам.
Дає Господь нам все, і все терпить:
І нашу черствість душ – і душ сліпих,
І нашу суєту – усе в житті земнім.
Й невірність нашу, навіть у малім.
Чекає нас Господь із каяттям -
Та зайняті ми суєтним життям.
Весь час ми спішимо, нема часу.
А роки йдуть – від нас життя несуть.



10

***
Не спи, душа моя, не спи,
І не дивись солодкі сни –
Щоб не підкралася біда,
Як тать не знано звідкіля.

Не спи, душа моя, не спи,
Будь на сторожі скрізь й завжди.
Любові свічку засвіти,
Хай світить всім, не загаси!

Не спи, душа моя, не спи –
Життя нелегкії часи,
Випробування час настав,
Господь та допоможе нам!

Не спи, душа моя, не спи,
Молитву Богу вознеси –
Щоб через всі життя роки
Із Світлом і до Світла йти!

28.11.07.

11
***
Небо на землю впало,
Сонце померкло в пітьмі,
Все навкруги застогнало,
Гори упали німі.

Все, що живе, завмерло,
Страх і нестерпний біль -
Наче зійшло все в пекло…
Божий ударив грім…
Там, на горі Голгофі,
І на високім Хресті
Стогне Христос, розп’ятий
Не за свої гріхи.
Муки і смерть притерпівши,
Смертю він смерть переміг,
І на Хресті страждавши,
Бога просив за всіх.

Стогне Господь і зараз,
Хоч вже пройшли віки,
Стогне, і знов страждає
Не за свої гріхи.
Ризи Христові ділять,
Рвуть на малі шматки.
Може вони не вірять,
Що то усе гріхи?

Досить. Пора зупинитись,
Стати усім людьми.
Щиро до Бога взмолитись:
«Господи, нас прости!»

12

***

Життя мине. Як все минає,
Хто скільки не прожив би літ.
Та кожен перед Богом стане,
Щоб дати Богу свій отвіт.
В житті живем собі байдуже,
Не думаємо ми про те…
Чи ми лукавим, чи не дуже?
Яке життя наше земне?
І чого варті сподівання?
І чого варті в світі ми?
Чи може ми наліво станем,
А чи на право на Суді?
Як янголи засурмлять в сурми,
Господь приде до нас з Судом,
То з ким і де тоді ми будем?
Нас Рай чекає, чи – Содом?






13

***

Глибока Вічності криниця.
Назад немає вороття.
І не одна мине річниця,
Та невернути все життя.

Дає Господь життя в дарунок,
Народжує із небуття,
І ніжний проміня цілунок
Голубить немовля – дитя.

Але життя земне жорстоке,
Одвічна в світі боротьба.
Душа людині – поле бою,
І боротьба – саме життя.

Та вистояти можна лише
Як стати воїном в житті.
Господь ніколи не залишить.
Із Ним у Вічність легше йти!

16.08.07.

14

***

О Господи, прости нас всіх
За нерозкаяний наш гріх!
Прости, що ми такі сліпі
Блукаємо по цій землі,
Що всі ми у житті земнім
Шукаємо щасливих днів,
Ідемо у густу пітьму,
Не бачим Істину Святу.
Не чуєм голосу Твого,
Бо нам весь час не до того,
Нема коли нам в храм піти,
Сказати: “Господи, прости!”.
А як трапляється біда,
Не знаємо іти куда.
О Господи, прости нас всіх,
Дай розум, щоб збагнуть свій гріх.

15
***
В цьому світі спокою нема.
Все навкруг – суєта, суєта…
Дні за днями летять в суєті,
Хочем встигнути все у житті.
Все спішить в круговерті буття,
Транспорт, люди, і навідь Земля.
Важко встигнути, обмаль часу.
Мов з маганні за часом спішу.
Хочем час у житті наздогнати,
Та хвилини, мов вітер, летять.
І минають всі наші роки
В куговерті життя суєти…
29.11.07.
***
Не спіши осудить, не спіши!
Хай твій спокій і мир у душі
Не турбує розмова чужа.
Помовчи, не народжуй гріха.
Помовчи, коли ніщо сказать.
Хоча інколи важко мовчать.
Але світлі слова збережи,
Щоб не впасти в спокусу душі.
По дорогах земного життя
Ми в надії ідем в майбуття.
І нічого тоді не вернуть.
Світло серця свого не забудь!
27.11.07.

16

РАННЯ ОСІНЬ

Якою ранньою буває осінь.
Ще в вирій не летіли журавлі.
Та срібла павутина вплелась в коси
І лінії лягли вже на чолі.

Яким важким буває сум осінній.
Хоч навкруги яскраві кольори,
Іще на дворі дні погожі, літні,
Та подих вже осінньої пори.

Як важко на душі буває часом
Від того болю, що у світі є.
Та випити повинні ми ту чашу,
Яку Господь нам за гріхи дає.

12.07.08.

17

Спогад про дитинство

Чую мамину пісню, що лунає з дитинства,
Бачу зовсім іще молоду.
Пахнуть яблука медом з золотого намиста,
І по стежці я садом іду.
Бачу тато на дворі, я гукаю до нього,
Зустрічають мене у дворі
Мої мама і тато, й мої роки дитинства,
Ті хвилини в житті дорогі.
Пролетіли вже роки і дитинство далеко,
Та ніколи його не забуть.
І душою я лину, як з –за моря лелека,
Щоб те щастя на хвильку відчуть.
Я цілую вам руки і вклоняюсь доземно,
Мої рідні і добрі батьки.
Хоч і роки минають, та від спогадів тепло,
Те тепло у душі назавжди.

18
***
Україно! Моя Україно!
Скільки в світі про тебе пісень,
Скільки болі й наруги терпіла -
Та й і зараз не кращий твій день.
У піснях ти квітуча й весела,
І широкі лани і сади,
І багаті й щасливі в нас села,
І густі в нас безмежні ліси.
Україна і дійсно квітуча,
Та вже мабуть настав такий час,
Як хвороба підступна-повзуча,
Так і заздрість підкралась до нас.
Ті лани, що в житах колосились,
Що, здавалось, їм краю нема,
На шматочки-паї розділились,
Й бур’янами заквітла земля.
У лісах, що батьками садились,
Стало дуже прозоро у нас,
Щось ліси уже так поріділи,
Наче буря пронеслась якась.
Запустились річки повноводні,
Позаростав густий очерет -
І вже наче у справжнім болоті.
Лише жаб’ячий чути концерт.
Заросли бур’янами і души,
Все, що цінне було у житті,
Переходить на бажані “гроші”,
Продається усе, що в ціні.
Що ж, усе продамо - і багаті
Будемо дуже щасливі мабуть.
Ми ж такі українці завзяті,
І грошей нам багато дають.
Не татари, не орди чужинські
Нас грабують по волі чужій
На своїй на землі, українській,
Вороги Батьківщині своїй.
19
***
К звездам стремится душа.
К звездам и Свету Святому.
Смотрят с надеждой глаза,
Сердце внимает вновь Слову -
Слову, прозрачней росы,
Ярче, чем Солнце, то Слово,
Строже и громче грозы,
Что всему миру Основа!
18.11.07.

***
Мов пташка, б*ється трепетна душа,
Співає іволгою на світанні.
І завмирає радісно струна,
І віра гоїть незагойні рани.

Б*є джерело цілющої води
У Божім Храмі Віри і Надії.
Любові келих подали й мені,
Аби збулися нездійснені мрії.

Весняне сонце землю зігріва,
І все радіє ніжному промінню.
Хай буде в світі все лиш для добра!
Лиш у добро душою й серцем вірю.
19.11.07.


20

***
Эта жизнь нам дарована Богом.
Это небо, и эта земля,
И дорога, что ждет за порогом,
И заветная в небе звезда,
И восходы в малиновом свете,
И хрустальность прозрачной росы
Соловьиная песнь на рассвете
Наконец наступившей весны,
Майских яблонь хмельные метели,
И раскаты от первой грозы,
Детства быстрые чудо-качели,
На которых и выросли мы -
Все даровано Богом для счастья,
Все наполнено светом любви!
Только нам бы слепым не остаться,
Не остыло бы сердце в груди…

21
Крестопоклонное воскресение

Я Кресту Господнему поклонюсь,
Помолюсь за Матушку, за Святую Русь.
Помоги нам, Господи, Крест нести,
Не погибнуть в пропасти, Русь спасти.
Веют ветры сильные, волны бьют,
Паруса шелковые в клочья рвут.
Удержаться б. Выстоять. Все стерпеть.
Не погибнуть в пропасти, не сгореть.
Бьются волны сильные, все круша,
И почти в бессилии молится душа:
«Не оставь нас, Господи, на полупути.
Дай нам силы, Господи, крест нести!»

Ангелу - Хранителю

О, Ангел мой, Хранитель мой,
Прошу, Ты будь всегда со мной.
Не оставляй меня нигде,
Со мною будь всегда, везде.
И даже если в грех впаду,
И кажется, уже в аду
Горю - но все ж Тебя прошу:
Не оставляй меня одну.

22

***
… Все продается – поцелуй и должность.
Базар. Аукцион и душ, и стран…»
И.Годенков

Пускай торгуют те Иуды, пусть берут
За чьи-то души деньги, и за страны:
Придет пора – и в бездну все уйдут
Из Ада душ, не выкупить деньгами.
Там деньги не нужны, и жемчуга,
Там не нужны ни виллы, ни машины.
О, бедная, несчастная душа,
Что погибает здесь от тленной гнили!
Но посылает свет Господь для всех,
И всем дает все в жизни для Спасенья.

Но так заманчив и так сладок земной грех.
Так трудно силы не терять к сопротивленью!

18.11.07.
***
О, если бы мы видели Голгофу
И видели распятого Христа…
Но мы родились здесь, в другой эпохе –
Чтоб выпить чашу Гнева до конца!
18.11.07.

23
***
Царице моя Преблагая,
Надежда моя Богородице,
Молитвенно сердцем взывая,
Тебе помолиться мне хочется…

Я зажгу пред иконой свечу,
Прогоню мыслей суетных ветер,
Постою, и чуть-чуть помолчу,
Сердце больно, за все я в ответе…
От печали все сжалось в груди,
Я хочу помолиться усердно:
«Матерь Божья, прошу, помоги!»
В этом мире, исполненном страсти,
Дни летят и уходят года,
Только люди не видят ненастья –
Знать, соблазнов пришли времена,
Сколько горя вокруг и печали,
Катастрофами стонет земля,
Кто-то плачет от боли ночами,
Кто-то в гибель низвергнул себя,
Этот мир по полям разделился –
В нем и лазари, и богачи…
А ведь каждый на свет появился,
Чтобы жить в этом мире Людьми.
Матерь Божья, прости и помилуй,
Укрепи всех на правом пути,
И кто сбился с пути – их помилуй!
Нас от гибели вечной спаси… (15.11.07)

24
Ночная сказка

Ангел ночной охраняет наш сон.
Слышен с Небес нежный ласковый звон.
Крыльями ласково землю обнял,
Чтобы покой наш никто не отнял.
Над колыбелью он тихо склонен,
Дарит малышке свой радостный сон.
Тихо с небес покатилась звезда -
Может, в сем мире родилась душа?..
Звездное небо на землю глядит -
А на земле, может, кто-то не спит?
Смотрит с земли он в небес синеву,
Чтобы бытия распознать глубину.
Тихо ночные деревья стоят,
Слушают тихую ночь, но не спят.
Где-то дорогою кто-то идет -
Кто-то его обязательно ждет.
Тихая ночь - и вокруг тишина,
Словно фонарь, светит с неба луна.
Утро настанет, и сказка уйдет -
Доброго утра, нам Ангел пошлет.
А на рассвете, как стражника два,
Встретятся Ангелы на Небесах.
Ангел ночной свой окончил полет -
Ангелу дня свою службу сдает.

25


Годенкову И.Л.

Вы назвали меня коллегой,
Но мне очень еще далеко,
Словно белою птицей несмелой
Я лечу, и уже все равно:
Не догнать мне того, что утрачено,
Не вернуть мною прожитых лет,
Не исправить - а может назначено
Мне от Бога нести этот Крест?..
Но и все же большое спасибо Вам,
За внимание, добрый совет.
Может сбыться мечте на окраине
Моей жизни, а может - и нет…



26

***
Добрую сказку расскажет нам осень седая,
Нить паутины и в листья, и травы вплетая.
Золотом ярким кусты и деревья раскрасит,
Тихою грустью завесив былое ненастье.
Нежно и ласково ветер деревья качает,
Листья з деревьев прохожим под ноги бросает.
Рыжей поземкой он листья сухие закружит,
Воспоминанья о прошлом далеком разбудит.
Тихая музыка осени сердце согреет.
Ну, и пускай, все на свете когда-то стареет.
В сердце останутся нежные осени звуки…
Это не правда, что осень нам дарит разлуки.
Добрую сказку расскажет нам осень седая,
Краски всей жизни любовию в листья вплетая.
Ласточкой быстрою в небе закружит высоком.
Все, что прошло, все останется
в прошлом далеком.

27


Снежная метелица

Снежная метелица
Кружит хоровод.
Снежная мелелица
Весело поет.

Белым снегом стелется
Пуховой ковер,
Словно рукодельница
Вышила узор.

По тропинкам узеньким,
По путям большим
Замела метелица
Снегом голубым.

И поля широкие -
Словно в облаках.

Снежная метелица,
Чудо кружева…

28
Я люблю це життя

Я люблю це життя неповторне
І його перехрестя доріг.
Мчать літа, як розпряжені коні
Поміж спілих пахучих хлібів.
Я люблю, коли пахне весною,
Всюди тануть від сонця сніги,
Коли в небі летять над землею
І курличуть в ключах журавлі.
Я люблю, коли дихає літо
Ніжним запахом скошених трав,
Як вбирають вже виспівше жито
Польові кораблі на ланах.
Я люблю цю замріяну осінь,
Цей барвистий навкруг листопад,
Ці холодні ранковії роси
Й журавлів, що у вирій летять.
Я люблю, коли вкриє снігами,
Покривалом мов, землю зима,
Й розгуляється вітер полями
Й поміж вулиць села завива.

Я люблю це життя неповторне
І його перехрестя у ніг.
Мчать літа, мов розпряжені коні.
Не збивайтеся з вірних доріг.

29
Мій дивний сад

Я посаджу свій дивний сад,
Посію квіти -
Хай цвітуть вишні на зорі,
Росою вмиті!
Хай прилітають у мій сад,
Де пахнуть квіти,
Птахи співать свої пісні
В духмянім цвіті.
Хай сонце ранок осява
Густим промінням
І кожну душу зігріва
Садів цвітінням.
Хай роси падають із трав,
Дзвінкі, барвисті,
Хай заспіває вітер нам.
В зеленім листі.
Хай квітне цей мій дивний сад,
І пахнуть квіти,
Хай буде добре усім нам
У цьому світі!

30



ЛІТНЯ НІЧ

Тиша. Уже ніч на дворі.
Спочиває вся земля.
Світять в небі ясеі зорі,
Й місяць землю осява.
Колискової співає
Тиха, тепла, літня ніч.
Вітер верби там гойдає,
І шепоче тиху річ.
П*янко пахне матіола,
Розливаючи меди.
І з*явилась зірка нова
У зірковоЇ сім*ї.
Ніч і тиша, як молитва,
Що іде з глибин землі.
А земля, як мати рідна,
Вона молиться завжди.
Та молитва тиха й ніжна.
Тільки хто її збагне?
Лиш зоря ясна вранішна
Літню нічку проведе

27.06.07.

31
СЕРПЕНЬ

Наче недавно яблуні цвіли,
Земля купалась в ніжній заметілі,
І свій танок кружляли ластівки,
І тануло усе в пташиннім співі.

Та вже сади, мов скупані в меду,
І яблука виблискують боками,
І груші, як дзвіночки у саду,
Нагадують, що осінь поряд з нами.

Серпневі грози сиплять блискавки,
І грім, як стогін, до землі відходить.
Дощами плачуть хмари грозові,
І вітер їх по небу кудись гонить.

І вечрори вже теплі не такі,
І на траві уже холодні роси,
І квітнуть квіти вже не весняні –
Барвисті айстри і пахучі флокси.

Уже не чути співу солов*я,
Й не лічить вже в саду літа зозуля,
Городиною пахне вже земля.
Це наше літо майже все минуло…

09.08.07.

32

***
Літо вже давно від нас полинуло.
Вже відходить й осінь золота.
Розмовляє вітер із калиною,
Шепче їй, що вже іде зима.
Розмовляє вітер із берізками,
Тихо колискову заспівав,
Їхніми листочками-копійками,
Щедро всі стежки позасипав.
Обгорнуло все холодним подихом,
І прозора тиша, аж дзвенить.
Йде уже зима листком-листопадом,
Щоб собою світ заполонить.


33

***

Не стріляйте лебедів, не раньте,
Хай не пада долу білий пух.
Вірну їх любов не розлучайте,
Хай не тужить без подруги друг.
Хай не тужить у біді лебідка,
Не туманить очі самота.
Одинока доля дуже гірка,
Мабуть, ще гіркіша полина.
Хай щасливі будуть лебедята,
Щастя і любов несуть у світ.
Буде менше горя, більше свята,
Адже всі у світі хочуть жить.
Світ широкий , вистачає місця,
Тільки без краси життя сумне.
Лебеді несуть на крилах щастя,
І можливо щастя те - твоє.

34
***
Я на долю свою не жаліюсь,
Я життя це безмежно люблю,
У веснянім цвітінні купаюсь,
І у осені мрійно тужу.

Хоч і часто в житті так нелегко,
Та не лаю я долю свою,
І у небі осіннім лелека
Не засмучує душу мою.

Що ж, хай дні пролинають і роки,
Хай все буде по волі Творця.
Я живу й буду жити, до поки
Б’ються в світі ще добрі серця.

Хай вершин самих вищих не зможу
Я у цьому житті досягти,
Але вірю: Господь допоможе
І в долині стежиною йти.

А як прийде той час мій останній,
Я в минуле на мить озирнусь,
І любов свою світу оставлю.
І в долоні Творця повернусь.

35
***
Дорогі довгі і короткі,
В кого - тернисті і тяжкі,
В кого - легенькі і гладенькі,
А то буває і слизькі.
У кожного життя єдине,
І в кожного життя своє.
Хтось - не цінує й до загину
Розтрачує на все пусте.
А хто старається, як можна
Багатством більше обрости,
І думає, що взяти можна
Усе й за межу понести.

А хто за владою женеться,
Хоч би там даже і потоп.
Не думає й не схаменеться,
Що станеться уже потом.

У кожного життя єдине,
І в кожного мета своя -
Хто серцем і душою тліє,
А хто згорає як зоря.

Хто тихо свою справу робить,
І не трубить, і не кричить.
Добро у праці своїй творить,
І хоче просто в світі жить,

Засіять поле, хліб зібрати,
Садить сади, ростить дітей,
У мирі жити й прославляти
Творця, за світ і кожний день.
36
Дощик

Вітер, вітер, вітерець
Гонить хмари, мов овець,
А із хмарок тих густих
Сипле дощик на усіх.

Утікає дітвора:
Прийшов дощик до двора.
Миє фіртку , миє дах,
Ллє цей дощик по шибках,

Миє луки і сади,
І дороги і лани,
На городі огірки,
Щоб смачнішими були.

Миє все, все дещо є,
По калюжах виграє.
Потікли ускрізь струмки,
І розвіялись хмарки

Вийшло сонечко із хмар,
Все заграло в сотні барв.
Вийшла з хати дітвора
Й почалась велика гра.

37
СПАСИБО, ГОСПОДИ, ЗА МИР!

Спасибо, Господи, за Мир
Жить в этом мире нам – судьба.
За Свет, что всем нам подарил,
За дом с названием Земля
Спасибо, Господи, за жизнь,
Хоть испытанье нелегко,
За то, что учишь нас ценить
Все, что для жизни нам дано.
Спасибо, Господи, за миг
Зведы летящей дивный след,
За дар, которого достиг,
Вопросам жизни дав ответ.
Спасибо, Господи, за все,
Что есть на жизненном пути,
За ближнего души тепло,
По жизни легче так идти…
О, Господи, прошу, прости,
Что в жизни поздно иногда
Находим к Истине пути
И поднимаем ввысь глаза…
О, Господи, прошу, спаси
От холода пустой души,
Дай силы в сердце сохранить
Твой Свет, что учит нас любить.

27.12.07.

38
ЗМІСТ

Моя Батьківщина 3
Мамі 4
О Боже мій, помилуй і спаси… 5

ВІЗЬМИ СВІЙ ХРЕСТ 6
РІЗДВЯНА НІЧ 7
ДЕНЬ СВЯТОЇ ТРІЙЦІ 8
Любов Христа 9
Дає Господь нам все… 10
Не спи, душа моя, не спи… 11
Небо на землю впало… 12
Життя мине. Як все минає… 13 Глибока Вічності криниця. 14
О Господи, прости нас всіх 15
В цьому світі спокою нема… 16
Не спіши осудить, не спіши!
РАННЯ ОСІНЬ 17
Спогад про дитинство 18
Україно! Моя Україно! 19
К звездам стремится душа… 20
Мов пташка, б*ється трепетна душа,
Эта жизнь нам дарована Богом… 21.
Крестопоклонное воскресение 22
Ангелу - Хранителю
Пускай торгуют те Иуды… 23
О, если бы мы видели Голгофу…

39
Я зажгу пред иконой свечу… 24
Ночная сказка 25
Годенкову И.Л. 26
Добрую сказку расскажет
нам осень седая… 27
Снежная метелица 28
Я люблю це життя… 29
Мій дивний сад 30
ЛІТНЯ НІЧ 31
СЕРПЕНЬ 32
Літо вже давно від нас полинуло… 33
Не стріляйте лебедів, не раньте… 34
Я на долю свою не жаліюсь… 35
Дорогі довгі і короткі… 36
Дощик 37
СПАСИБО, ГОСПОДИ, ЗА МИР! 38
Зміст 39

_______________________________

МАРІЯ ВЕРХОВЕЦЬ
«Я ЛЮБЛЮ ЦЕ ЖИТТЯ НЕПОВТОРНЕ…»
ВИБРАНІ ВІРШІ
Макарів, 2008
Літредактор І.Годенков
Комп*ютерний набір В.Пастушенко
Малюнки Л.Бельмега
Коректура автора
 
Форум » Творчicть наших друзiв » Книги друзів » МАРІЯ ВЕРХОВЕЦЬ «Я ЛЮБЛЮ ЦЕ ЖИТТЯ НЕПОВТОРНЕ…» (ВИБРАНІ ВІРШІ Макарів, 2008. Книга №1)
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Пошук:

До нас заходили
Учасники: