| Avtor | Дата: Вівторок, 19.06.2012, 07:10 | Сообщение # 1 |
|
Offline
 Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| У моєму творчому доробку є книга «Життя» про Тараса Шевченка. Погортаємо разом із вами її сторінки.
Із розділу «Побратимство»
Лист до княжни
І при всьому цьому лихові мені
якнайсуворіше заборонено що-будь
рисувать і писать.
(Із листа Тараса Шевченка до
княжни Варвари Рєпніної.
Кріпость Орська, 24 жовтня 1847)
А я не можу не писати
І теж не можу не летіти.
Хоча зриває, наче листя
З дерев,
Мої пір’їни вітер.
А я не можу не летіти.
А тут цей вирок – заборона
І ці спокуси у пустелі:
Від світу – почесті, корона,
Від Батька – огненні купелі.
А я не можу не писати.
Мій Янголе, молись за мене,
За нас, що вмерли, аби жити.
Хай через мить мене не стане.
А я не можу не творити.
Із розділу «В казематі»
Обніміте ж, брати мої,
Найменшого брата…
Тарас Шевченко.
Послання «І мертвим,
і живим, і ненародженим…»
Розкажи життя своє на вервиці.
Кожне її зерно – «Отче наш».
Все в початок цей іще повернеться.
Але тут уже не буде нас.
Ми прийдем, щоб «Вірую» промовити
Ненародженим і суть живим.
Оповиє щирість нашу вроджену
Чистий, як Афон, кадильний дим.
Ми прийдем, зійдемося родиною
Всі докупки мачинки малі.
І замкнемо Всесвіт Україною
На Святій Оновленій Землі.
Із розділу «Листи до сина»
(пишучи цей розділ, спробувала уявити, що у Тараса Шевченка був син)
Лист №8
Поговоримо серцями.
Бог між нами – і нікого.
І тому-то наша мова буде щира й нелукава.
Сину мій! Найбільша слава – слава Божа. Мова ж гожа, коли Він устами мовить.
Все мовчить, коли глаголеть Дух із відданого серця.
Мова Піснею зоветься.
Українська. Хай мужицька! Хай проста, як ключ до Неба!
Помовчімо, синочку, гласом нам глаголати не треба.
Наші річі – наші очі, наша думка, слово й діло.
Помовчім…
І скажуть люде:
- Як вони казали сміло!
Як вони уміли славно по-вкраїнськи говорити! В краю вольнім чистим серцем свого Господа хвалити.
Многоцвіття мов на світі. Пелюстками ж всі – в єдину, в мову ту, що нам зіткала многострадну Україну.
Це записано не нами – то Всевишнього звоління, що вкраїнськими словами ми вимолюєм терпіння, що слов’янськими словами ми благаємо «Помилуй», і неможними устами речемо ми Символ Віри.
Мова була, є і буде!
Бо о тім ми щиро просим.
Помовчімо…Бог між нами.
Сину серця, Феодосій.
(Феодосій – те ж, що і Богдан: Богом дана дитина).
Із розділу «Поет і княжна»
- Ви вмієте розмовляти з ангелами.
Княжна Варвара Рєпніна
- О добрий янголе…сестро моя єдина.
Тарас Шевченко
1.
Я не такий у будень, як у свято,
Коли із Музою наш танець – білий.
А ти, моя супутнице Варваро,
Буденним мною не переболіла.
Я не такий, як у палітрі ноти,
І це моя найбільша в світі мука.
А ти, моя святочна зустріч, хто ти:
Молитвениця, радість чи розлука?
Я не такий у віршах, як насправді,
І я від тебе цього не ховаю.
Нехай почнеться наша дружба з правди.
Я не такий, та я тебе кохаю.
6.
Славянские народы воспрянут от дремоты своей,
соединятся, соберутся со всех концов земель своих
в Киев…и загремит вечевой колокол у святой Софии;
суд, правда и равенство воцарятся…
Здесь (в Киеве) поднимется завеса тайны
и явится безвестное.
Н.Костомаров. «Панич Наталич»
А нам з Тобою, ненько Україно,
До Вогняного дорости б Меча.
Молім Архистратига Михаїла,
Поки горить во Храмі ще свіча.
Не думаю про себе і не дбаю.
Мої думки – то Хресна Твоя Путь.
Сьогодні всі стежки у нашім краї
Під Меч Архистратига нас ведуть.
А ти молись, свята моя Варваро,
Коли Вогонь тектиме між крильми.
Нас тричі спокушатиме лукавий,
Та, грішні, не спокусимося ми.
І так розвидниться
Нам врешті-решт Дорога.
Спитаємо себе:
«Куди ж ми йшли?»
Таж кожен шлях –
Це завжди Шлях до Бога.
Прийми його, Вкраїнонько, прийми.
|
| |
| |
