| lebidka | Дата: Четвер, 16.08.2012, 08:30 | Сообщение # 1 |
|
Offline
 Лейтенант
Группа: Перевірені
Сообщений: 46
| Поглянь, як квітує наш зоряний сад,
Ловімо натхнення летючі стожари
Дорога до серця, звідай нелегка,
Та вийшла душа, наче місяць, з – за хмари.
Ходімо з тобою в задумливий сад,
Згадати весну, що колись відбуяла,
І той, незбагненний душі зорепад,
І слави твоєї величні хорам.
І свічі кохання - натхненне твого,
Що знову сплелись на стіні посивілій,
Нехай же воскресне яскравий вогонь,
І запал вдихне в твою душу і тіло.
Твори ж, як колись, полони і тривож,
Бо пісня немає ніде заборон,
Усе несуттєве – розвіє крило,
А пісня залишить вогонь і тепло.
|
| |
| |
