| Avtor | Дата: П`ятниця, 18.01.2013, 10:34 | Сообщение # 1 |
|
Offline
 Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| Журба
Тяжка журба заполонила душу,
Переплелася з сумом через край...
І мріяти, творити я не зможу –
Закінчився земний для мене рай.
Самотність мене точить, аж регоче,
Як той диявол скаче на вогні.
І розум серця слухати не хоче,
Щось надломилось, кінчилось в мені...
Що мої мрії не збулись, не в цьому суть...
Покинули мене життєві сили.
Скоро на цвинтар тіло віднесуть
І закопають глибоко в могилу.
Нема, не буде вже ніколи вороття
Шаленій радості і моїм мріям...
Назавжди зникну, піду із життя,
І вітер самоту мою розвіє.
… Все ж недаремне в світі прожила,
Лишила слід глибокий після себе,
Щасливою в житті земнім була
І душа – вічна, хай летить у небо.
І значить, я продовжую життя…
|
| |
| |
| Avtor | Дата: П`ятниця, 18.01.2013, 10:35 | Сообщение # 2 |
|
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| Загиблим безвісті солдатам присвячую
Дивлюсь я на землю
Священу свою,
Що сита і чорна від крові
Синів, що загибли в жорстоких боях
За рідну Вітчизну в любові.
Упав солдат в бою
У вир високих трав...
А похоронку надіслали нені,
Що син її десь безвісті пропав...
Знайшли останки їх через роки.
Хоронять. І нікому плакать, і простить..
Бо рідна згорьована неня
Давно вже в могилі лежить.
Життя минає.
Поспішає лине
На зустріч сонцю, радості,весні.
І ці чиїсь сини,
Що безвісті загибли,
В ночі і знов наснилися мені.
Голосить пташка вдосвіта над ними.
Дощем обмиті села і ліси...
А матері й на тому світі плачуть..
І капають їх ьсльози із роси,
Кривавої роси ...
Життя триває,
А синів немає
Ніколи не повернуться вони...
|
| |
| |
