| Tati | Дата: Вівторок, 30.04.2013, 22:18 | Сообщение # 1 |
|
Offline
 Рядовой
Группа: Пользователи
Сообщений: 10
| Спаплюжена,
Вона стоїть спаплюжена.
Осміяна,
З усіх сторін осміяна.
Розвіяна,
У порох стерта і розвіяна.
В очах її і смуток і печаль,
Сльоза скотилася - на жаль.
Її взяли і розтоптали,
Ще й ті, від кого не чекала.
Зібралася,
Вона із силами зібралася,
Всміхалася,
Вона усім їм посміхалася.
На жаль,
В душі сльозами омивалася.
Вона - ніщо,
Ви їй про це сказали.
Тільки не вголос, не словами.
Та і без них ви це їй показали.
Поглядом незримим,
Жестами своїми,
Закритою душею,
Відвертими розмовами - не з нею.
Роками,
Не днями й місяцями, а цілими роками.
Між вами,
Вона ж була між вами.
Як кажуть,
У горі, в радості й біді.
Куди,
Куди ж поділася тоді?
У когось є "характер", їй сказали,
Вона ж, із їхніх слів його не мала.
Можливо не повинна була мати,
Чи може, немала права, його показати..?
Розтоптана,
Бо швидко їй знайшли заміну.
Подякує,
За дружній ніж у спину.
Минулого,
Всі спогади минулого розвіє.
Спробує - зуміє.
|
| |
| |
