| Tati | Дата: Вівторок, 30.04.2013, 22:35 | Сообщение # 1 |
|
Offline
 Рядовой
Группа: Пользователи
Сообщений: 10
| Вечір, така п'янка і тиха прохолода,
вечір, схиляє голову тобі на плечі,
вечір, шепоче подихом грози,
вечір, бринить сльозою від роси.
вечір і непомітно день вже відступив,
вечір, останнє сонце у долоні він злови,
вечір, тихесенько проміння по воді пустив,
вечір, що сірим маревом навколо все покрив.
вечір, така п'янка і тиха прохолода
тобою до нестями у ці дні,
бажають напитися вуста мої,
пірнути у безодню прохолоди,
щоб погасити всі вогні.
вечір, грайлива посмішка зорі,
вечір і босі ноги по росяній траві,
вечір, казковим павутинням ліхтарі,
вечір, бурхливим плином у наступі дні,
вечір де подих глибший і легкий,
вечір, такий тендітний і крихкий,
вечір, серед палючої краси,
вечір, ковток живильної роси.
8 липня 2012
*********************************
Відлуння кроків,
Трепет давнини,
Ти робиш кроки
В незвідані світи.
На сході сонця,
Початку нових днів,
Ти робиш кроки
За покликом душі.
Відлуння кроків,
На сході років,
Де світло ясної зорі,
Зникає в ранішній імлі.
А ті всі роки,
Де зникли кроки,
Що не сягнути й не знайти,
Укриті смутком давнини.
30 квiтня 2012
|
| |
| |
