Я розмовляю мовою зірок,
Коли болить минуле чи майбутнє
І йду туди, вперед, за кроком крок,
Де зможу чисту музику відчути,
Де розквітають зоряні світи,
Ростуть плоди Любові і Довіри,
Куди потрапим з часом я і ти,
Щоб запалить життям нове сузір'я.
Прямую через райдужні мости,
Крізь суєту, випробуючи крила,
Щоб нової вершини досягти,
Що шлях у невідоме привідкриє.
Господь веде крізь терни, болота,
Тамуючи сльозу, мов спрагу вічну.
Душа до світла голубом зліта
У неозору глибину космічну.
Іти за нею попри все спішу,
Ловлю жадану мить з-за небокраю,
І попри все: пишу, пишу, пишу
Про все, що серця глибину торкає.Додано (28.01.2012, 22:18)
---------------------------------------------
Очищаю душу від бруду,
Повертаю її до добра.
Чесна буду, стримана буду,
Бо прийшла неминуча пора.
Відкриваються всі таємниці
Для відвертих і чистих сердець,
Що вдягають з колючої глиці
Діаманто-терновий вінець.
Пронесу свою свічку натхненно,
Запалю нею тисячі свіч,
Бо ніщо не дається даремно,
Лиш за маски красивих облич.
Не потрібно душі нагород –
Їй від долі не можна без крил,
Тільки б довше прозорий аккорд
Бився в струмінь рожевих вітрил.
Додано (28.01.2012, 22:20)
---------------------------------------------
***
Просила в неба: “Дай могутні крила,
Щоб осягнуть космічну глибину.
Невже моя душа така безсила
Пізнати світу вічну таїну?
Я щиро прагну, ну хіба замало?
До неземних візьми мене глибин!”
...Та мудре небо зоряно мовчало,–
Вкривало ніччю світ з усіх сторін.
