| Норман | Дата: Вівторок, 26.11.2013, 10:21 | Сообщение # 1 |
|
Offline
Рядовой
Группа: Пользователи
Сообщений: 6
| Степ весною наче килим,
Сонце кидає нитки.
Вишиває візерунки,
То розводи, то квітки.
Степ у літі - наче море
Розіслався навкруги.
Хто його обійде зором?
Хто огледить береги?
Мов пустеля неоглядна
Степ пожовклий восени.
Мов пісок, рудіють трави,
Не шумлять уже вони.
Не почуєте вже співу,
Гомону дзвінких пташок.
Не побачите ніде вже
Ні розводів, ні квіток.
Степ зимою - мов перина
Біла, рівна і м'яка.
Спить на ній зима холодна -
Баба люта і лиха.
Тихий сон старої баби
Злі морози стережуть,
Доки їх вітри південні
У яри не заметуть.
|
| |
| |
