| ania_tkachenko | Дата: Неділя, 29.01.2012, 21:04 | Сообщение # 1 |
|
Offline
 Рядовой
Группа: Пользователи
Сообщений: 12
| Час пройшов, та не забули,
як раділи, разом були.
Ті чудові, ясні дні,
коли були ми одні.
Ти пішов із мого світу
я й не встигла зрозуміти.
Не живу без тебе я -
ти, як Бог, що дав життя,
не радію тепер я,
та й сама я не своя.
Розумію, що кохаю
і тебе не забуваю.
Я нікого окрім тебе
не кохаю, та й не треба.
Ти потрібен, як повітря
і пройдуть всі лихоліття.
Та залишимось лиш ми
серед лютої зими.
Переборемо цей страх
і відчуємо в тілах
як кипить, палає кров,
бо прийшла до нас любов.
|
| |
| |
| lebidka | Дата: Понеділок, 30.01.2012, 13:41 | Сообщение # 2 |
|
Offline
 Лейтенант
Группа: Перевірені
Сообщений: 46
| Аня, классно!
|
| |
| |
| Avtor | Дата: Четвер, 02.02.2012, 22:57 | Сообщение # 3 |
|
Offline
 Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| КАКАЯ КРАСОТА!..
Я хотел бы умываться
По утрам росой жемчужной,
Я хотел бы просыпаться
С солнечным зовущим чудом –
Улыбался б я рассвету
И кричал на всю планету:
“Эге-гей! Вставайте, люди!
Просыпайтесь, человеки!
Красота сейчас какая
На веселом белом свете!
Солнце с края и до края
Загуляло по планете
И, играя, брызжет светом,
И, спеша, мешает краски!
Человек рожден поэтом,
А восход – то чудо сказки!”
1982
И.Годенков
|
| |
| |
| lebidka | Дата: Субота, 04.02.2012, 18:59 | Сообщение # 4 |
|
Offline
Лейтенант
Группа: Перевірені
Сообщений: 46
| 
|
| |
| |
