Вітаємо Вас, Гость
[ Нові повідомлення · Участники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Форум » Наша творчiсть » Ваші вірші » Марія Верховець. Нові вірші (Почесний член літстудії, учасник наших альманахів)
Марія Верховець. Нові вірші
AvtorДата: Середа, 01.02.2012, 19:13 | Сообщение # 1
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
Репутация: 0

Поезія чи проза – все це слово.
До слова слово – І слова в вінок.
Складається така собі розмова,
Будується між душами місток.
Пиши, поет, черпаючи з криниці,
Із самих глибших у душі джерел,
Води живої іншим дать напитись,
Омити душі на майбутній день.
Та тільки оком не дивись в калюжі,
І не черпай із відтіля грязі,
Не виливай на чисті, світлі ружі,
Не переходь гріховної межі.
Слова – не просто звуки чи відлуння.
Слова – це вічний, найдорожчий скарб.
Від слів дорога у житті майбутня –
Тож слів брудних в життя не викидай.
Не лий хулу на ближнього і Бога,
Якщо в твоїй душі є каламуть.
Торкнись душею до святого Слова,
І правильні слова тебе знайдуть.
Хай краще світло ходить за словами
І зігріває всіх своїх теплом,
Торкає ніжно душі й гоїть рани,
Підносить до життя своїм крилом.
29.05.2011

П’ятдесят…

П’ятдесят… Це багато, чи мало?
Облітають пелюстки-літа.
Все так швидко вперед поспішало.
Вже й середина віку прийшла.
Вік, здається, вже досить поважний,
Та душа ще така молода!..
А на коси туманець вже ранній
Обпадає, вже й осінь близька…
Та душі ще так хочеться літа,
Хоче серце ще щастя й тепла.
Ще любов’ю в долонях зігріта
Квітне мрія моя чарівна.
Заберу я її із собою,
Хай у осені квітне мені,
Щоб не куталось серце журбою.
А було, як колись, на весні.
П’ятдесят… Це багато чи мало?
А попереду нове життя.
Вірю: справ було добрих чимало,
Розповість про них інший, не я…
5.06.2011р.

Сльози неба
Чомусь печально-хмурим стало небо
І так журливо схлипує дощем –
Мов кається за мене і за тебе,
Проливши сльози, як болючий щем.
Слізьми-дощами миє нас і землю,
Благає нашого з тобою каяття,
Благословляє милістю своєю
На новий день, на мир і на життя.
Та каяття так мало і не щиро.
В душі стирає тишу суєта.
Нам щастя посміхається зрадливо,
І ми його шукаємо сліда.
Життя спішить, і роки – як хвилини.
Не буде у минуле вороття.
От тільки у житті ми є якими?
Чи буде за провини каяття?
І плаче дощ, вмиває нас і землю.
Це сльози каяття за нас усіх.
За те, що ми байдужістю своєю
Не бачимо й не в змозі бачить гріх.
Минуть дощі, і знов дні будуть гожі,
Бо милість Божа з нами і Любов.
Та дні знов на минулі будуть схожі?
Чи змінимось? Чи каятимусь знов?..
29.06.11
 
AvtorДата: Середа, 01.02.2012, 19:14 | Сообщение # 2
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
Репутация: 0
Куди відходить кохання?

Куди відходить кохання?
За обрії дня чи ночі?
Приходить воно як світання,
І щастя велике пророчить.
Дарує надії й зітхання,
І з щирістю дивиться в очі.
Так бажані тихі зізнання
І зустрічі в зоряні ночі.
Щаслива та мить так безмежна,
Наповнює душу собою,
Душа, ніби пташка бентежна,
Співає про щастя весною.
Та щось відбувається раптом.
А може не раптом, а стиха?
І рветься струна тихим ранком.
Згасає омріяна зірка.
Кохання – це квітка тендітна,
Від холоду в’яне і гине.
І лише велике терпіння
Кохання спасе і зігріє.

Дивні сни

Ти блукаєш у дивних снах,
У далеких і недосяжних,
Носиш ніжність в своїх руках,
Як надію у мріях давніх.
Відлетіли ці мрії-сни
Десь за обрії невідомі,
Залишили лише сліди,
Що забуті – і так знайомі.
І колись пригадаю я,
Як у снах тих тебе шукала.
Ти ж шукав не мене – вона
В твоїх снах і думках блукала.
Та пішло все в зворотній шлях:
Ти у снах мене став шукати!
Тільки я вже давно не та,
Щоб у снах твоїх заблукати.
Вже далеко ті дивні сни,
І до них уже не повернути.
Замітають роки сліди.
Пада сніг в твої ніжні руки…
07.08.11

Перемагає все Любов!

Перемагає все Любов:
Образи, біль і всі незгоди,
Прощає все і вірить знов,
Іде на поклик допомоги.

Любов веде нас по житті.
Без неї не життя, а мука.
Осінній лист, що на воді –
Тепло Любові, не розлука.

Любов дає душі снаги,
Щоб втрати біль перемагати,
І вірний шлях в житті знайти,
Щоб манівцями не блукати.

Любов’ю з ближнім поділись,
Її ніяк не стане менше.
Як заштормить в житті колись,
Любов на поміч прийде перша!

Зігріє душу в час лихий,
Зрадіє щиро за удачу.
Тож збережи в душі своїй
Любов і щиру свою вдачу!
19.08.11
 
AvtorДата: Середа, 01.02.2012, 19:14 | Сообщение # 3
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
Репутация: 0
Листопад

О. листопад! О, падолист!
Багряний лист ляга під ноги.
Прозора даль, прозора вись.
П’ю цю прозорість до незмоги.
П’янка у осені журба.
За літом красним зажурилась
Стара над річкою верба,
Над тихим плесом нахилилась…
Він, листопад, він, падолист,
Під ноги золота насипав.

І пригадалось, як колись,
Він в юності зі мною мріяв…
31.08.2011

Намалюю осінь…

Намалюю осінь, світлу і прозору,
У блакиті неба золоту красу,
Що в долонях тиші колисає крона
Стомленим деревам, що чекають сну.
Намалюю осінь, лагідну і тиху,
Що співає пісню про свою журбу.
Де зриває вітер жовтий лист на втіху,
Доліта з блакиті нам журливе: «Кру-у-у!..»

Намалюю осінь, як в саду жар-птицю,
Що яскраве пір’я долу розсипа,
Щоб останні квіти, теплоти криницю
Дарували, доки не прийде зима.

Намалюю осінь, як Любов високу,
Як надію світлу, мрію осяйну –
Щоб зігріла душу, стомлену від болю,
І дала їй сили знов чекать весну.
27.10.2011
 
AvtorДата: Середа, 01.02.2012, 19:15 | Сообщение # 4
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
Репутация: 0
Твори добро!
Нет праведных ни одного…
Библ.

Иногда сожмет мне сердце
Резко боль в груди.
Утаив слезу, поверьте,
Я – себе: «Терпи!
Вытерпи – и боль, и скорби,
И предательств ряд,
Оставайся к людям доброй:
«Всякий – виноват!»
Тобой сказанное слово
Даже невзначай
Оскорбить может другого –
Значит, отвечай!
Отдавать долги придется
Даже за слова,
И, что сказано, вернется,
Жизнь ведь такова.
И нам следует друг другом
Больше дорожить,
Чтоб в житейском море бурном
Штормы пережить.
Надо жить в Любви друг к другу
И за все – за все
Благодарно славить Бога
И творить добро!

Щастя
Щастя велике – жити!
Щастя велике – любити!
Щастя – бути потрібним
Друзям, знайомим і рідним!
Щастя – коли є завжди
Поряд надійні і вірні,
Знать, що не буде зради,
Коли допомога потрібна.
Щастя – додому вертатись
Часом з країв далеких,
Бачити батьківську хату,
Слухати знов лелеку…
Щастя – усе любити:
Зиму, весну і літо,
Осінню не тужити,
Коли земля листям вкрита.
Щастя – коли ти маєш
Поле, ліси і ріки,
Пташкою в мрії злітаєш
І бачиш весь світ великий…
Щастя – цей світ любити,
Серце своє дарувати,
Душу чиюсь зігріти,
Словом когось врятувати…
Щастя велике – жити!
23.02.2011

Як?
Як повернути радість
В душу, де стільки болю?
Як обминути заздрість,
Погляду за собою?
Як зберегти терпіння,
Аби не заридати?
В кого узяти вміння
Встояти, не зламатись?

Радість прийде, як скресне
Болю і туги крига.
Заздрість сліпа померкне,
Прийде весни відлига…
Біль загартує душу,
Бог дасть душі терпіння,
А не ридати мушу
З надією на спасіння.
Скільки живе людина –
Стільки випробування
Радості і терпіння,
Болю, і сподівання!
06.01.2011
 
AvtorДата: Середа, 01.02.2012, 19:16 | Сообщение # 5
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
Репутация: 0
Здравствуй, человек!

Здравствуй, человек, пришедший в мир,
В жизнь открывший первую страницу,
Начавший писать свой первый стих -
Первую Любовь счастливой птицы.

Здравствуй, человек! Тебе дано
Неизвестные открыть дороги,
Выпить жизни терпкое вино,
Путь узреть, ведущий души к Богу.

Пусть тебе, о новый человек,
Жизнь не будет тягостным скитаньем,
Чтоб прожил ты с честью данный век,
Горьких не скопив воспоминаний.

Я прошу тебя, о человек,
Чтоб был Человеком по призванью,
Чтоб суетных дел азартный бег
Не закрыл суть жизни, Богом данной.

Здравствуй, человек, ты так велик
Своим истинным предназначеньем –
Пусть твой самый первый в жизни крик –
Будет шагом в эту жизнь
уверенным!
07.04.2011

Звездная песня

А звезды не просто светятся.
А звезды тихонько поют.
Быть может, вам в это не верится –
Они с неба песни в нас льют!
Однажды порою весеннею,
Когда расцветают сады,
Взгляните на небо вечернее
И вслушайтесь в зов тишины –
Услышите тихое пение
Открытою вашей душой,
И к чистому Свету стремление
Накроет вас нежной волной.
И вспомнит душа – что крылатая,
Что счастья так много в груди!
И песня вдруг станет понятной вам –
И даст сил по жизни идти!
От звездной от песни засветятся
Огни на невидном пути.
Да, звезды поют! Вам не верится?
Так все у вас впереди!
12.06.2011
 
lebidkaДата: Субота, 04.02.2012, 19:01 | Сообщение # 6
Offline
Лейтенант
Группа: Перевірені
Сообщений: 46
Репутация: 0
applause
 
ViktoriaДата: Понеділок, 13.02.2012, 09:31 | Сообщение # 7
Offline
Сержант
Группа: Пользователи
Сообщений: 28
Репутация: 0
flower flower flower
 
Форум » Наша творчiсть » Ваші вірші » Марія Верховець. Нові вірші (Почесний член літстудії, учасник наших альманахів)
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Пошук:

До нас заходили
Учасники: