| Avtor | Дата: Понеділок, 05.03.2012, 12:34 | Сообщение # 1 |
|
Offline
 Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| Пивоваров Богдан Русланович11-А клас
Дата народження: 10.09.94
Керівник: Янковська Людмила Вацлавівна
Зерна доброти
Скільки зерен, скільки зерен
У колисках золотих.
Ніжно їх плекали зорі,
Вітерець обвіяв їх.
Їх дощами напоїли,
Наче теплим молоком,
Щоб вони були сильніші,
Щоб трималися гуртом.
Це усе добірні зерна
І любові, й доброти,
Ви серця нам засівали
І ростили від душі.
Бо без цих маленьких зерен,
Як ти долю не крути, -
Можна тільки існувати,
А не жити на землі.
Батьківщина
Читаєм в поета:
- „Любіть Україну!”,
І ми щиро любим
Її рідну, єдину.
Як вітер, як трави,
Як воду, ми любим –
В годину негоди
Її не забудем!
Ми любимо землю,
Яка нас зростила!
Де батько і ненька,
Де всенька родина.
Де хатки біленькі
В вишневих садочках,
Де вишита бабцею,
Біла сорочка.
Де спів солов*їв
Вечорової тиші,
Де все добротою
І ласкою дише.
Я тут народився,
Живу і не гину…
Любитиму завжди
Свою Україну.
Моє життя
Я не філософ, але вже задумався
Над своїм місцем у житті…
Живу і думаю:„Ну, хто я, що я?
Чого чекати від життя мені?”
Хоча, говорять, долю не змінити
Все вирішено раз і назавжди!
Та я не хочу йти сліпцем по полю,
Не знаючи навіщо і куди.
Ми обираємо, чи нас хтось обирає…
Веде за руку, наче немовлят…
Та все ж не кожен рабською ходою
Збирається прийти у райський сад.
Як хочеться боротись, не здаватись,
Не чути а ні жодної хули…
Щасливим бути, радо посміхатись,
А сльози щоб від радості були.
Здоров’я всім – і друзям, і родині!
Так хочеться щасливого життя!
Щоб кожен день збирав нам по зернині
Любов і доброту на майбуття!
Про тебе
Погляд, жест і слово
Мені про тебе нагадають…
І все ж не віриться мені,
Що вже в минулому ті дні.
Коли було перше кохання…
А тоді ж вірилось: останнє!!!
Та перше я кохання не забуду,
Про тебе завжди згадувати буду.
Зустрівшись зовсім випадково,
Я посміхнусь… Очей не відведу,
Бо ще не пізно нам вести розмову…
В душі зроню невидиму сльозу.
Засяє сонце нам обом ласкаво,
І пташка заспіває навесні…
Огорне смуток, ніби покривалом,
І спогади прийдуть тобі й мені.
Кохання перше, як єдина мить,
Прийшло і зникло, наче й не було,
Та душу зігріває і бринить,
А в серці розливається тепло.
Друзям
Хай в ваші душі смуток не ввійде,
Хай править бал взаєморозуміння.
Нехай завжди на виручку прийде
Безмірне ваше ангельське терпіння.
Хай буде завжди поруч вас добро,
Постійною і доброю увага.
Хай заздрість вас не точить, а ні зло,
Хай буде від людей лише повага.
Хай в ваші душі осінь не зайде
Із сірими та дощовими днями.
А мрія тільки втілена прийде,
І створена нам власними руками.
Макієнко Мирослава Миколаївна7-А клас
Дата народження: 18.09.99
Керівник: Омельченко Наталія Іванівна
Міцна дружба
Чорний хвостик, чорні вушка,
Рижі лапки, як подушки.
Розумні, добрі в нього очі
Горять, як зорі серед ночі.
Він мене завжди вражає:
Зубками не ображає!
За нього я хвилююся,
За нього я піклуюся!
Песик може й засмутити,
Більше любить веселити!
Якщо мрії збуваються…
Якщо мрії збуваються,
Все погане забувається,
І хочеться летіти вдалечінь,
І чути всюди лагідне «цвірінь».
Моя душа до мрії рветься,
А мама лагідно сміється.
А мрія, як жар-птиця, походжає,
Золотисті пера розкидає.
Та спробуй взяти те перо,
Щоб воно в житті не обпекло!
Костенко Олександра Петрівна
7-А клас
Дата народження: 21.02.99
Керівник: Омельченко Наталія Іванівна
Котик
Ось котик потихеньку
Ступає помаленьку.
Він дуже любить гратися,
Під ліжками ховатися.
Ми Кузею його звемо
І дуже любимо його
Я намалюю ніченьку чорним…
Я намалюю ніченьку чорним…
Розфарбую троянду - червоним.
Грушку намалюю жовтобоку,
І берізоньку білесеньку високу.
Я намалюю Землю з кольорами.
Бо малюю я для мами!
Наша Україна
Наша Україна – рідна і одна,
Мова солов’їна навкруги луна.
Українці в щасті й радості живуть,
І в майбутнє світле впевнено йдуть.
Мама
Мама моя рідна
До всіх вона привітна.
У неї добрі очі.
Працює аж до ночі.
У неї довгі коси,
Як вранішні покоси!
На темні її коси
Вже впали сиві роси.
Син зими
Син зими – пустунець,
Звати його – морозець.
Всіх за щічки він щипає
І нікого не минає!
Ось дітей загнав до хати,
Ну, а сам пішов гуляти.
І не просто він гуляє,
Вікна гарно прикрашає!
Він не просто тут пустує,
Він пейзажі всім малює!
Сидорук Софія Олександрівна7-А клас
Дата народження: 07.11.98
Керівник: Омельченко Наталія Іванівна
Квітковий сад
Ростуть у нашому садочку
Біля прозорого струмочка
Квіти різнокольорові,
Всі прекрасні і загадкові.
Ось дзвіночки похилились,
Поряд мальви зажурились,
Айстри, лілії й жоржини
Стають кращі щохвилини.
Тут троянди й чорнобривці,
Немов панночки і принци,
Розрослися гордовиті –
Це тому, що вже политі.
Соняшники, як завжди
Сіють радість навкруги.
Ось такий у нас садок
Із гарнесеньких квіток!
Матуся
Матусенько рідна, тебе я люблю
За усмішку ніжну, тепло і доброту.
Ти завжди даєш щиру пораду
І знайдеш для мене хорошу відраду.
Без тебе, матусю, завжди я сумую,
Тебе, моя мила, я дуже ціную.
Осінній сум
Пожовкле листя обпадає,
Лиш я одна садком блукаю.
Ніхто мене не помічає,
Немов мене тут і немає.
В дерев свої тепер проблеми,
Жовтіють листям наші клени.
Пташки притихли щось на гілці,
Роботи є маленькій білці.
Морозний вітер повиває
Наш сад на зиму вже чекає!!
Котик
В бабусі моєї є котик маленький,
Такий симпатичний і дуже гарненький.
Його мій молодший братик привів,
Бо шубка у котика двох кольорів.
І має мій котик лапки м’якенькі:
Пухнасті – пухнасті і дуже біленькі.
Щоденно гасає на нашім дворі,
А ввечері солодко спить на печі.
Зимовий переполох
Стоїть у лісочку ялинка маленька,
Трясеться під нею зайчик біленький,
Тремтить він від голоду й холоду тихо,
Боїться зайчатко, що бродить тут лихо.
Он вовчик сіренький пробіг мимо хмизу,
Лисичка хитренька бродить по лісу.
Зайчатко все чує й стрибає у дірку –
В свою невеличку засніжену нірку.
Корабельський Герман В’ячеславович1-А клас
Дата народження: 17.06.2005
Керівник: Корабельський В’ячеслав Олександрович
Якби я був чарівником
Якби я був чарівником, —
намріялося Віті, —
то став би я помічником
природи в цілім світі.
Чарівна паличка в руках —
за мить зростають липки,
у чистих ріках та ставках
вже плюскаються рибки.
За хвильку дощики рясні
помиють все довкола,
барвисті квіти запашні
укриють гори й доли.
В дитячі мрії, як на те,
навідалася ненька:
— Тут справжній чарівник росте,
хоча іще маленький.
Твоє, синочку, деревце
тріпоче зелен-листом,
співає дзвінко джерельце,
бо ти його почистив.
І ось такі чарівники
зростять дубки та липки,
в джерельні ріки та ставки
пливтимуть вдячні рибки.
То ж підростай, не розгуби
дитячі світлі мрії,
і все розквітне навкруги
веселкою надії.
Котики
Коли весняне сонечко
гуляло по діброві,
вмостились жовті котики
на гілочки вербові.
— Ну що ж воно за котики? —
малята дивувались, —
де лапки, вушка, ротики,
де хвостики сховались?
Вербові диво-котики
малятам підморгнули:
— Якби на лапках бігали,
давно у ліс чкурнули.
Фізкульт-ура!Футбол, хокей, весела гра —
лунає скрізь: «Фізкульт-ура!».
У ритмі стукотять серця,
усіх гуртує фраза ця.
Хто з фізкультурою на «ти»,
в житті досягне він мети,
бо в спорті — міць та сила
і для душі, й для тіла.
На стадіоні дітвора
скандує в такт: «Фізкульт-ура!»
У відповідь:«Фізкульт-привіт!» —
Єднає весь спортивний світ.
Якщо ти любиш рідний край…
Якщо ти любиш рідний край,
йому душа пісень співає,
і ритми серця відчуває
діброва сива і зелений гай.
Якщо ти любиш рідний край,
то уві сні до тебе линуть
п’янкий бузок і та калина,
що біля хати, пригадай.
Якщо ти любиш рідний край,
клин журавлиний крає серце,
і по-сирітському озерце
благає «Нас не забувай!»
Якщо ти любиш рідний край,
стають нестерпними розлуки,
бо кличе липа й спраглі луки…
Ти їх у спогад заховай.
Якщо ти любиш рідний край,
це почуття в клітині кожній,
і ти прийдеш як подорожній,
що знає, де на світі Рай.
Коротке інтерв’ю
Що собака друг людині,
зрозуміло і дитині.
На знання закону цього
інтерв’ю берем в бульдога:
— Вам це твердження знайоме?
Вчили в школі? Чули вдома?
— Гадки жодної не маю.
Про закон не чув, не знаю.
Як навчала вдома мама, —
я ганявся за котами,
а у студіях собачих,
дисципліни вчу кусачі.
Більше запитань ми не маєм,
ноги в руки — і втікаєм!
Мороз
Йшов мороз сердитий дуже,
Що ніхто із ним не дружить.
До малят підходив гратись,
А вони мерщій до хати.
- Не тікайте, діти, прошу
Я прикольний та хороший,
Бо для вас морозив воду
Щоб зробити гірку з льоду.
Працював усеньку нічку,
Одягнув у кригу річку.
Ковзани беріть, санчата
Будем зимоньку стрічати
Татко і матуся
А у мого татка широченні плечі.
Зручно тут сидіти, видно вдаль малечі.
Дужі та міцнющі татко руки має
Він мене високо вгору підіймає.
А в матусі ручки лагідні й тепленькі,
Пригортають ніжно до свого серденька.
Усмішка ласкава, очі волошкові
Сповнені терпіння, доброти ,любові.
Як візьму за руки татка і матусю,
То нічого в світі з ними не боюся.
Оберіг
Вишивала мама синіми нитками,
Зацвіли волошки буйно між житами.
Узяла матуся червоненьку нитку,
Запалали маки у пшениці влітку.
Оберіг – сорочку вишила для сина
Візерунком стали квіти України:
Маки та волошки, мальви біля хати.
Долю для дитини вишивала мати.
Глущенко Дарина Вікторівна6-Б клас
Дата народження: 09.04.00
Керівник: Ащенко Надія Василівна
Поети
Поети залишаються в віках!
Поетом залишаються довічно!
Поети залишаються в серцях,
Бо їхній Дар – народжувати Вічне!
Були Поети різні, в різний час,
Ну і тепер Поети все ж існують.
Зерно добра, любові і краси
Вони у наші душі презентують!
Поети залишаються в віках,
Як філософська думка на папері.
Проходячи самі тернистий шлях
Вони у вічність відкривають двері !
Поети залишаються в віках…
Але лиш ті, хто ніс правдиве слово,
Хто жертвував собою, зборов страх,
Як Фенікс з попелу відроджувався знову!!!!
Струмочки
Навесні з горбочка
вибігли струмочки,
Понесли водичку
у велику річку.
А вона швиденько
чистих крапель жменьку,
Додала сестричці
І ще старшій річці.
Квапились великі,
жваво гомоніли,
Так усі струмочки
зустрічі раділи.
Ну, а далі в море,
синьо – неозоре
Хвилями шуміли
І життю раділи!
Про Добро і Зло
Приходить зло лише до злих,
Про те хай кожен пам’ятає,
Той, хто копає яму для других,
У неї сам і потім попадає.
А той, хто дарить всім добро,
І лагідність і щиру ласку,
Того злий не схватить за ребро,
Той і живе, і діє без опаски.
Той хто любов у серці має,
У цю чудову дивну мить,
Душа у просторі витає
І як струна натягнута бринить.
Права дитини
У світі всі малята:
І хлопчики, й дівчата
Повинні право мати
Щасливими зростати.
В турботливій країні,
У люблячій родині
Мужнітимуть, здорові,
Біляві й чорноброві.
Назустріч Богу
Назустріч Богу йшов він крок за кроком,
Учився, все довкола пізнавав,
І під його небесним пильним оком
Сердечним, милосердним учнем став.
Збагнув, як щире слово гоїть рани,
Навчався співчуття і доброти,
Щоб ту любов і батьківську пошану
В своє життя доросле принести.
Батьківщина
Україна рідна, наша Батьківщина,
На усій планеті ти така єдина!
Мова солов’їна і краї казкові,
Люди гарні, щирі, добрі і чудові!
І хоч я маленька та бажаю щиро
Краю дорогому процвітання і миру!
Матусі
Знайду тебе я , де б ти не ходила,
Тихо покличу, де б ти не була.
Тільки тебе я обожнюю, мила,
Бо ти у мене на весь світ одна.
Цілую руки твої ніжні й любі,
Які для мене зорі пригорнуть,
Загляну в очі твої щирі й добрі,
Котрі любов’ю і теплом війнуть.
Я пригорнусь до твого серця щиро
Й щиро заплачу на твоїм плечі,
Бо ми з тобою зв’язані єдино –
Твоя душа живе в моїй душі.
***
Одвічна генетична підсвідомість -
Ростити у душі своїй зерно,
Творити, не втрачаючи свідомість,
І жити так, щоб совісно було.
Одвічна генетична експертиза –
Не знаючи про предків і свій рід.
Коріння – це найвища перспектива,
Яка зростила соковитий плід.
***
Я змінююсь – і змінюється світ,
Ніщо не вічне – все кудись зникає.
І ми зникаємо, зникаємо навік.
У чому вічність - я, на жаль, не знаю.
Батьківщині
Багато місць на світі чарівних,
Багато спогадів і щастя, і печалі.
В них я тону і завмираю в них –
Тут ми живем і тут ми помираєм.
Тут сонячне я п’ю тепло
І до зірок в пориві страху лину,
Тут зрозуміла, що таке добро і що є зло.
Це не шматочок світу – це рідна Батьківщина.
Це кришталеві ріки й оксамит лісів,
Карпат магічна велич й моря теплий подих.
Це вічний потяг до знайомих берегів,
Тут до життя останній й перший поклик.
***
Прости за все нас , о природо рідна!
Всі ми нерозумні діти рідні є твої.
І ми врятуєм, обіцяєм, що врятуєм,
Святу природу на своїй землі.
Кольорові райдуги над Землею вигнуться,
І дощі весняні на Землі пройдуть.
Листя затріпочеться у всіх лісах відроджених.
І весну оновлену пташки нам принесуть.
Джерела чисті водою повняться,
Ми зрозуміли все ж : що планета – ця для вас!
Вона як мати нам, як чудова, ніжна мати,
Благословенна будь кожен день і час.
|
| |
| |
