| Аматор | Дата: Понеділок, 02.04.2012, 21:41 | Сообщение # 1 |
|
Offline
 Рядовой
Группа: Пользователи
Сообщений: 14
| Сиджу. Чекаю зустрічі з майбутнім.
Воно прийде, так хтось казав.
Мені набридло думати про будні.
І злидні другом називав.
Ось мій сусід ніщо не просить,
А в пельку зажирає все.
Він сором й голод в гості не запросить,
А вкрадене у дім біжком несе.
Знервовано кидаюсь в вікна,
Спокійно мчуся до дверей.
У них і тінь давно поникла,
Рахуючи мільйон німих зорей.
Чи то так біси жартували,
Мені дурниці і дива шептали,
Так наперед пророки розписали,
Що стане краще запевняли.
Чому ж лунає "йолоп, зупинись!",
В моїй забутій Богом павутині?
"Та дурень, ну ж бо зупинись!"
З дуками в діалозі ще й у самотині.
"Чого марнуєш дні хороші,
Навіщо маяти в надії душу?
Тобі не треба мати гроші,
Щоб виконати те, що мусиш."
|
| |
| |
| Аматор | Дата: Четвер, 05.04.2012, 14:37 | Сообщение # 2 |
|
Offline
Рядовой
Группа: Пользователи
Сообщений: 14
| Річ прикута до очей,спогадом обвита,
Ніч відкрита для очей, сном не оповита.
Вічність падає на дно зраненого серця,
А годинник самоти радістю сміється.
Слід, що бачу на піску не біжить до мене,
Він за планом швидко промайне, щоб мені здалося.
Щоб билиною летіло, щоб сміялись люди,
Що червоне марево - це натоптані сліди.
Розвіялося...
|
| |
| |
