| ania_tkachenko | Дата: Вівторок, 03.04.2012, 05:55 | Сообщение # 1 |
|
Offline
 Рядовой
Группа: Пользователи
Сообщений: 12
| В думках я лину лиш до тебе і серце прагне висоти,
Де зорі сяють найясніше, де будем разом я і ти.
Але це мрії лиш сумнівні, на жаль, не збудуться вони.
Чекати більше я не можу, коли зустрінемось, коли?
Мина зима, й весна минає, терпіння сходить на нівець!
Але ніколи і ні за що не покладу цьому кінець...
Прийди до мене хоч у сні, обійми мене за плечі,
Знову, як колись, скажи ласкаві й чудернацькі речі.
Я буду слухати уважно, довіряти, мов дитя.
Та вранці сон прекрасний я забуду, відійде він в небуття...
|
| |
| |
| Avtor | Дата: Вівторок, 03.04.2012, 09:22 | Сообщение # 2 |
|
Offline
 Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| Гарний вірш, вітаю! Але подивись розмір в останньому четверостишші.
|
| |
| |
