| Аматор | Дата: П`ятниця, 08.02.2013, 15:41 | Сообщение # 1 |
|
Offline
 Рядовой
Группа: Пользователи
Сообщений: 14
| Дорогий читачу, хочу поділитися з тобою казкою свого дитинства. Це цікава історія, цікаві персонажі, щасливий кінець. У мене була чарівна казка.
Все починалося з «жили були» у чарівному мальовничому селі метушлива дітвора, яка ось-ось покине свої майданчики, розваги, ігри та побіжить з букетиками в руках та сонячними посмішками на обличчях до «будинку радості», до свого путівника дорогою нових захоплень, знань. Важко навіть уявити, як їх очі мерехтіли цікавістю, ніжки бігли у повітрі на зустріч з їх першою… першою вчителькою. Здавалося, що в портфелях не було книжок і зошитів, а тільки щира радість, довіра та натхненність. Я пам’ятаю себе, коли нетерпляче та зацікавлено виглядала з-за букета-гіганта, щоб побачити Ольгу Іванівну – першу вчительку свою, а після 4-річної подорожі з нею скажу, читачу, більше, ніж вчительку – наставника, помічника, уважну та надзвичайно добру людину.
Ось так ми почали жити в казці: нас семеро маленьких спраглих до знань козенят і разом з нами наша мама-вчителька. Тоді мені здавалося, що кращої сім'ї, як наш клас не було в школі. Ми жили, як у вулику, де всі дружно працюють, покладають всі сили для спільної праці, особливо моя вчителька, яка прагнула (навіть в її очах це палахкотіло), щоб ми зросли в затишку, щоб пізнали цей світ та полюбили його.
Найцікавіші історії, найпростіше пояснення, заслужене покарання, щира похвала та заохочення – все було потрібним, вдало використаним. Здавалося, що всі жили за особисто встановленим правилом – «без образ та смутку, а з посмішкою радості». Кожен день мій починався наймилозвучнішими словами: «Наталочко, доброго ранку!»
Ольга Іванівна – привітна та ласкава, вона віддавала нам не тільки час та сили, але й частинку своєї душі – відкритої, люблячої. На уроці малювання в молодших класах, я хотіла намалювати саме портрет моєї вчительки, але передати всі риси, які прикрашають її, як намисто: доброта, любов, терплячість, розуміння, наполегливість, натхненність, невпинний інтерес ростити такі маленькі зернинки, як дитячі душі. Але ця робота настільки важка, так як і робота вчителя – безцінна і висока, що дана з неба. Тоді мені здавалося, що вчитель – це ангел, бо його турбота щира, а допомога безмежна.
Моя перша вчителька найкраща, вона подарувала мені казку, яка записана в моїй душі на все життя. Це каліграфічне письмо великого майстра-Вчителя.
Але, читачу, казка не закінчується. Через кожні чотири роки ця нестримна чарівниця творить безліч особистостей, для кожного відкривається своя казка, не менш красива та цікава, ніж моя. Моєю мрією є зібрати багатотомник цих винятково цікаво насичених казок, нестримної завзятої роботи цієї небесної казкарки.
x
Сообщение отредактировал Аматор - П`ятниця, 08.02.2013, 15:43 |
| |
| |
