| Леді | Дата: Субота, 23.03.2013, 16:38 | Сообщение # 1 |
|
Offline
Сержант
Группа: Пользователи
Сообщений: 21
| Ну привіт… О, знову цей повний здивування погляд з-під синіх очей… Дивуєшся, що й досі чекаю тебе?.. Ні,перестань. Адже знаєш, що я згоден вічно чекати тебе і радий бачити будь-де…
Сідай. Сідай зі мною на цю барвисту лавку. Знаєш, доки ти не прийшла, вона була такою холодно-монохромною… Не віриш? Що? Я завжди бачив кольоровий світ?.. Можливо… Тоді зі мною була Ти. Тоді все було інакше…
Вибачаєшся? Припини, будь-ласка. Звісно,ти трохи спізнилась, але нічого. Три місяці довгого чекання тут щовечора рівно о шостій були для мене насолодою. Ні, я не обманюю, що ти! Я б не посмів. І не блазнюю. Хіба ж схожий на клоуна? От бачиш, сама ж ствердила, що ні.
Так, я розумію, ти не могла прийти раніше. Звісно, ти вся у справах, тобі нема коли угору глянути… Так, так, так… Ти не винна. Що? Та не тільки через справи я був змушений чекати тебе? Через що ж тоді? Питаєш, чому в мене зляканий тон? Не зважай, пусте… Розповідай краще.
Тебе тримали? Як? У полоні?! Ні? Тоді я не розумію. На тебе зовсім не схожа така поведінка, адже ти сильна. Якщо ти могла піти, то зробила б це. Кажеш, не настав ще тоді час тобі вирушати? Чому? Тобі потрібно було залишитись, адже правила такі? Але раніше… Раніше ти забувала про якісь заборони і просто йшла до мене. Чи ж це не я винний?..
Мовчиш… Скажи ж, що сталось? Я залишусь із тобою, якщо попросиш. Звільню тебе від усього. Ти так потрібна мені. Хочу вдихати твої сині очі, пити їх до дна… Ділити з тобою весь час, що його мені дано, тонути в твоїх обіймах… Навіщо ти зупиняєш мене? Хіба ти не розумієш, як гірко мені без тебе у цьому повному холоду місті?..
Тремтиш… Ні, не треба. Тримай моє пальто, будь-ласка. Ось так. Тобі краще?.. Добре. Чекай… Чому ти відвертаєшся від мене?.. Що з тобою взагалі трапилось? Де твоє юне тепло?..
Поверни до мене обличчя. О… Не смій плакати, хоча б заради мене! Я зроблю що завгодно, тільки перестань! Мені здається, що одна твоя сльозинка здатна затопити цілий світ… Це і справді так?.. Киваєш… Ну, годі,заспокойся…
І все ж, ти холодна… Шепочеш, що втекла? Але ж вже настав час тобі стати знову моєю, ти завжди приходила у цей час. Закони змінились? Брехня! Гнати в шию тих, хто пише такі закони! Вибач… Я не подумав…Я забув, що ти теж до цього причетна… Але чому ж ти тоді не відстояла закон про себе саму? Інші були сильніші…
Слухай, а чи не блефуєш ти? Не дивись на мене своїми величезними синіми очиськами! Мабуть, ти просто користуєшся мною, тобі приносить задоволення, що я згоден чекати тебе. Ти милуєшся моїм стражданням! З насолодою спостерігаєш, як я замерзаю у дзвінкій тиші міста! Так? Саме тому ти так довго мучиш мене! Я зрозумів твою справжню подобу!
Ні, я буду кричати! Що? Несправедливо? Я не гніваюсь, просто намагаюсь віднайти правду. Ти просто обманщиця. Не треба сцен,я усе зрозумів!
…Чекай… Ти куди? Тобто як це – ти йдеш? Зостанься зі мною!Ти ж завжди залишалась. У якому сенсі "сам винен"? Я лише сказав те, що думаю. Тепер буду думати на самоті? Стривай! Але я й так був самотнім ці нестерпно довгі й холодні три місяці. Дай хоч краплину тепла…
Безапеляційне "ні"?.. Чому ти стала такою? Тебе нахабно змінили на злу й цинічну… Ні, не зникай, благаю! Так! Так, я казав, що згоден тебе чекати бодай вічність, але я зломлюся без тебе,чуєш?!..
Не чуєш… Звеліла прийняти ту, іншу… Скляну і пусту… Нічого не варту…
Що кажеш? Це жертва, данина тобі?.. О ні…
Я згоден здійснити твоє бажання, якщо пообіцяєш не мучити мене довго і якнайшвидше повернутись.
Ні, я не наказую тобі, це моє прохання… Ти подумаєш?..
Гаразд, я прийму той холод, яким ти вирішила вбити мене! Але будь-ласка, не залишай мене надовго у цьому безбарвному світі, я не протягну серед нещадних різких вітрів, які так полюбляє та, інша…
Ти неоднозначно киваєш і йдеш собі… Йдеш туди, де немає холоду… Немає мене… Просто тонеш у імлі вечора, а я відчуваю, як та, інша крижаними пальцями обвиває мою шию…
Я шепочу услід тобі, моя юна красуне… Повертайся, Весно… Я чекаю на тебе… Тут, на цій монохромній лавці, щовечора о шостій… Щовечора… О шостій…
Сообщение отредактировал Леді - Субота, 23.03.2013, 16:41 |
| |
| |
| Avtor | Дата: Субота, 23.03.2013, 16:50 | Сообщение # 2 |
|
Offline
 Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| Спасибо, Юля. поздравляю с новой удачной работой!
|
| |
| |
