Avtor | Дата: Середа, 08.02.2012, 17:00 | Сообщение # 1 |
Offline
Генерал-полковник
&&?>
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| «З журбою радість обнялась» (назва поетичної збірки Олександра Олеся)
Переплітаємось печаллю. Нехай печальне відболить. У Небі музика прощання Через хвилину віддзвенить.
А після нього буде радість, Бо там, де радість, завжди Бог. Твоє у мені відпечалить. І відобійме нас обох.
Буває, руки лицемірять, Коли лягають на плече. Якщо серця серцям не вірять, Їм не до радості іще.
А радість має, має бути, Сягнути Неба аж крильми. Щоб врешті ми могли збагнути, Що разом лиш щасливі ми!
* * *
Усім відомий з Неба був маршрут. В одного ж не відкрився парашут. І він тоді на Землю з Неба впав І дуже свої крила поламав.
Багато років і багато днів Його боліли крила на спині. Та скинути минуле він не міг, Так, як скидає взимку Небо сніг.
З-під снігу пробивалася весна, Дивилась в очі проліском вона. А в погляді його – така блакить. І він питав того: «Тебе болить?»
І співстражданням рани лікував, Зболілі крила серцем обіймав. І ось вони гоїтись почали, І стали ще міцніші, як були.
Ніколи не шкодуймо своїх крил. Бо їх у Небі нам Господь вручив. Вручив нам карту і один маршрут – І для усіх єдиний парашут!
|
|
| |