| Avtor | Дата: Середа, 08.02.2012, 17:05 | Сообщение # 1 |
|
Offline
 Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| Тонка блакить над нами – наче шаль,
Пасуться хмарки на полях небесних.
І їм ні разу не буває жаль,
Своїх біленьких кучерів чудесних.
Цирульник-промінь вовну їх стриже.
І пригорщами із Небес кидає.
І вовна ця на білий світ паде
І білий світ білішим ще вкриває.
А згодом появляються зірки –
Дива у бальних платтях кольорові.
І місяць у ріжок тонкий сурмить,
Земля цвіте від Радості й Любові.
А що, скажіть, для щастя треба нам?
Аби хмаринки-вівці в Небі були.
Щоб місяць па-де-де зіграв зіркам,
Щоб незбагненне врешті ми збагнули!
* * *
Не відривай ніколи білі крила
Від журавля – кринички у дворі.
Пташина ця сюди із Неба сіла,
Сама себе припнула до землі.
Таким кілочком з дерева старого.
І сперлася крилом на живопліт.
Не відривай крило від серця свого,
Бо журавля – криничку заболить.
Вона така глибока, ця криниця.
У ній полочуть срібло зірочки.
І щиро, а не просто « для годиться»
Жертовно нам освітлюють шляхи.
Освітлюють собою людські долі,
А ще Чумацький через Небо Шлях.
Ви спробуйте хоч раз у чистім полі
Дорогу звірити по журавлях!
* * *
Промине усе, котре минуще,
Неминуще лиш не промине.
Тільки те, яке насправді суще.
Сивиною час не доторкне.
Не минуть проспівані дороги,
Вірші, що прожиті, не минуть.
Болем розкуйовджені тривоги
Твого серця більше не торкнуть.
Бо воно – то не порожній бубон,
В нім душа, як скрипочка, звучить.
З нами вічне від сьогодні буде,
Як небес усміхнена блакить.
На крилі метелика чи пташки
Ми розпишем золоте перо.
На пелюстці білої ромашки
Прочитаєм те, що вже було.
І закріпим казкою про Щастя
Тільки що написані вірші.
Нам відсіяти сьогодні вдасться
Всі печалі ситечком душі.
* * *
Струсимо, як яблука, минуле,
Аби не вгиналися гілки.
Вже дерева в затишку поснули,
Сняться їм листочки і пташки.
Сниться стебелині квітка біла,
Що улітку сонечком цвіла.
Але ще вона не відболіла
Тим, що осінь рано так прийшла.
Тим, що осінь наливає грона,
Соком з Неба просто восени.
І калина кольором червоним
Нас усіх готує до зими.
Мабуть, до ясного снігопаду.
Струшує ялинка снігурів.
І вони, як яблука із Саду,
Туляться червоним до землі.
* * *
Не бува людина безталанна.
Кожному Господь дає талан.
Кожна доля – Сонцеві осанна,
А не так – в кишені талісман.
Не бува людина без таланту.
Він із Неба – путівник душі.
Інструмент у серці музиканта.
У поета в серці – він вірші.
Не бува людини поодинці.
Кожному із нас дано Собор.
В кожній – хай малесенькій! – клітинці
Ангелів звучить щасливий хор.
* * *
Ти мене на Землю з Неба зводив.
Я ішла – розплетена коса.
На мою незайману свободу.
Свій Покров поклали Небеса.
Трішки сумно із Небес ступати,
Навіть коли Ангел – провідник.
Молиться за тебе Божа Мати.
З Немовлям під білими грудьми.
І чим ближче до Землі, тим більше
Чула Материнських молитов,
Що серпанком пестили обличчя
І благословляли на Любов.
І благословляли бути вільним
Просто жити, а не навпаки.
Щедрий вечір. Я іду повільно
І складаю кроки у рядки.
* * *
Собори душ своїх бережіть, друзі!
Олесь Гончар
В соборі Богоматері – Краса.
Завмерла від захоплення природа.
І Небеса, воскреслі Небеса
Торкнулися блакиттю Квазімодо.
Паризька Богоматір неземна
Нас піднімає над усім потворним.
І Чаша найдорожчого Вина
Відпустить нам у храмі нашім чорне.
Вечірній дуже лагідний Париж.
Відпочивають голуби і леви.
Хлібини крихту ти для них залиш
Біля воріт палацу Королеви.
Вона приїде в кухлику зірок,
І вклоняться доземно білі коні.
Назустріч Квазімодо зробить крок…
…Собори душ на Батьковій долоні.
* * *
Футляр, а поруч – чорний капелюх.
А скрипка – біля серця Паганіні.
Запрошує смичком він кожен звук.
Цей Майстер буде соло грати нині.
Нам повезло. Ми будемо мовчать
І Музика заповнить те мовчання.
Святого Духа ангельська печать
Собою скріпить те святе звучання.
Ти, Паганіні, справжній віртуоз,
В гніздечках нот відпочивають зорі
І що б ти вибрав, якби довелось,
Крім музики і крім своєї долі?
А на пюпітрі – вервиці зірок.
Ти знаєш, музика таки рятує.
Один лиш крок від нас, єдиний крок.
І Батько нас завжди-завжди почує.
* * *
Ти – мій Господь. Мій першовідкривач.
Відкрив у своїм серці мою душу.
І Ти казав: «Душе моя, не плач.
Твої Я сльози, як росинки, струшу…»
Із спогадів, з думок і з почуттів
Ти струшував сльозинки, як краплини.
Мій першовідкривач, Ти так хотів,
Щоб в почуттях я стала, як дитина.
Щоб я себе довірила Тобі, та так,
Щоб незабутнє пригадати.
Щоб навіть у стотисячній юрбі
Могла я Твої очі упізнати.
І пригадати: «Справді! Це ж було!
Я так одного разу вже стояла.
Коли ти взяв Адамове ребро,
Щоб для Адама радістю я стала.
* * *
Усе, що цільне, завжди неподільне.
Я біля Тебе, але в Тобі я.
Промінчик обережно Хтось підійме
І ним напише Євине ім’я.
Промінчиком, немов легким серпанком,
Він яблуню тендітну обів’є.
І йтиме день від вечора до ранку,
Що яблука так щедро роздає.
Вони випурхують з долоньок листя
І котяться із Неба до землі.
А слідом дуже сонячну колиску
Несуть у крилах білі журавлі.
Хіба як яблуко – то лиш спокуса.
Його ж ніхто, до речі, не зривав.
Коли Адам Додому повернувся,
Він змія мудрим там уже застав.
* * *
У Тебе вид доконаний завжди.
Якщо Ти твориш квіти – будуть квіти.
Чому ж скажи, мій Скульпторе, скажи
Так любим ми питання: що робити?
Подумаєш, якийсь інфінітив!
Ні часу, ні особи, ні причини.
Таких багато на землі слідів.
Але скажіть, котрі із них – людини?
Хто не боїться в нинішнім стоять
І з честю за минуле відповісти.
До того із майбутнього летять
У цяточках конвертів добрі вісті.
Ми відкриваєм цяточки печать
І білий аркуш-вістку розгортаєм.
А там слова, як ангели, стоять
І моляться, поки ми їх читаєм.
* * *
Ось-ось, ось-ось закінчиться зима.
Вона була усміхнена і біла.
Сніжинки роздавала задарма
Та інеєм на гілочці тремтіла.
Якийсь такий у нас стереотип:
Якщо зима – то віхола й морози.
І горобець цвірінькати захрип
Про те, які на завтра в нас прогнози.
Прогноз один: збирається зима,
Пакує у валізу свої речі
Ще ніби є, та вже її нема
На сторінках останньої хуртечі.
Нехай мете, змітає до кінця
Сніжинки із зимового альбому.
Щоб проявилась фотоплівка ця
Для нас із вами зовсім по-новому!
Листопад 2010 – лютий 2011
|
| |
| |
|
| ALENA | Дата: Субота, 05.05.2012, 19:20 | Сообщение # 3 |
|
Offline
Рядовой
Группа: Пользователи
Сообщений: 1
| Подскажите, пожалуйста, где могу найти "Лист Шевченка до Варвары". После исполнения Франца, так давно его ищу..
|
| |
| |
|
