Вітаємо Вас, Гость
[ Нові повідомлення · Участники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Форум » Творчicть наших друзiв » Книги друзів » Т р е б а п р о с т о й т и (Вірші Алли Кох)
Т р е б а п р о с т о й т и
AvtorДата: Неділя, 19.02.2012, 20:23 | Сообщение # 1
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
Репутация: 0
Коли Він кличе,
Він же вдохновляє.
Дарує сцену
І дарує роль.
І в серці делікатно
Наставляє
Й диктує тихо кожному
Пароль.
Складаємо в мозаїку
Паролі,
Як режисер в кіно
Складає ролі.
І кадр за кадром,
А життя – одне.
Небесне в ньому разом
І земне.
Паролями ми кадри
Днів сплітаєм.
Серцями кульмінації
Сягаєм
І переходим плавно
У розв’язку,
І титрами виписуєм
Кінець.
І знаєм же: в нім
Новий фільм почато,
Що зветься
«Світ об’єднаних сердець»

* * *

А роль була маленька,
Але настільки важлива,
Що, коли її не зіграти,
Не відбудеться справжнього дива.

А інша була велика,
Така, що, коли не буде,
Якщо її не зіграти,
Не відбудеться справжнього чуда

Чудо і диво – синоніми.
А суєтне таке смішне.
Незалежно від наших ролей
Ми у Бозі дитя одне.

Ми у Ньому – одна родина,
Ми у Ньому – єдина роль.
І скріплює кадри фільму
Любов – наш спільний пароль.

* * *

Ми не лукавили з тобою,
Ми просто йшли,
У нас нема зерна неправди за собою…
Тарас Шевченко. Вірш «Доля»

Треба просто йти –
Це аксіома.
Просто йди
І не звертай убік.
Так йдучи,
Лукавості оскому
Ти на вимирання
Вже прирік.
Рудимент « лукавство» відмирає,
І тоді все справжнє настає,
І Господь тоді тобі вручає
Серце, у якому Всесвіт є!
Він великий і такий маленький,
Що вмістився в крапельці роси.
Бережи його і у негоду
Із стеблинки серця не струси.
Не струси, бо зраниш серце брата,
Не струси, бо зрадиш і Любов.
Вчися крапелинку обійняти
І віддати, і прийняти знов.
І немає паузи між ними.
Вечір, Ранок – Бог рахує дні.
Просто йти – це завжди аксіома,
Без лукавства, поміж Так і Ні.
* * *

Страшні слова, коли вони мовчать,
коли вони зненацька причаїлись…
Ліна Костенко

« Заговори, щоб я тебе побачив», -
у древності один мудрець прорік.
Нам говорити Бог з Небес призначив,
Та не говорить – й крапка! – чоловік!
Вичавлює із себе він гримаси
І просить : «Пийте, пийте з Неба сік!»
Говорить він – ніхто ж його не бачить,
бо дуже він нещирий чоловік.
Щебече, як сорока на осиці,
і каркає вночі, немов сова.
Його слова – невизрілі кислиці,
гіркі, як небилиці, ті слова.
Заговори – і Він тебе побачить!
Будь ласка, лицемірно не мовчи.
Тебе Єдиний вже давно пробачив.
Чому ж мовчиш, як раб, донині ти?
Так! Є мовчання, що стрясає тишу,
Так! Є мовчання, коли все мовчить.
Заговори! Тоді в тобі нарешті
І тиша геніально зазвучить!

* * *

Любимый мой! Я – прах у ног Твоих,
А Ты творишь вселенные из праха.
О. Асауляк, «Исповедь Любви»

Спочатку це був прах
В долонях Бога,
Сходинок сім і сонячна дорога,
Що плавно увіходила в зорю.

Та знаючи, що не осилить прах
Дорогу по сходинах і зірках,
Вдихнув Творець у прах живі світи,
Що зіткані з Любові й Доброти.

І Він сказав: «Це добре…» - і мовчав.
У Ньому світ сотворений звучав
І та людина, той ясний вінець
З Містерії об’єднаних сердець.

Окрасо Неба, образе Творця,
Звучить в тобі нарешті нота ця.
І Він тебе, обійняту крильми,
На світ ясний виводить із пітьми.

А в синім Небі лебеді ячать:
«Нехай в тобі печалі відзвучать».
Один у Трьох у серця глибині
Дарує Він тобі Пісень Пісні.

І діло Його скріплює печать
Та, під якою пристрасті мовчать.
Та, під якою оніміє все,
Котре Його у тобі не несе.

Він може все!
Ти – прах у це повір!
Й не бійся через терни
йти до зір!

* * *

«Дев’ятий вал»

Уважно розглядала картину
І. Айвазовського «Дев’ятий вал»

І був дев’ятий вал, дев’ятий вал…
Твій друг, він не хотів, та він упав.
Його накрила хвиля суєти,
Але в ту ж мить прийшов на поміч ти.

Найвища хвиля хвиль – дев’ятий вал
Гребені конвульсійно підіймав.
Він так летів, так гнівно він летів!
Він просто друзів знищити хотів!

Та їх не двоє – кілька вже було.
Отож, тому одному повезло,
Бо, бурею об’яті, поклялись
Утримати до ранку серця вись.

Безсилі хвилі вранці відійдуть,
І явиться усім найвища суть:
Що головне в житті – діждатись ранку
І друзі, вірні й щирі до останку.

До крапельки, до Слави Небесам!
Поки ти з другом,
Ти не будеш сам!

Поки у тобі другий –
В ньому – ти,
Не зможе темінь
Вас перемогти!

* * *

Мир музыки

Пусть будет консонанс –
Звучу согласно.
Звучать согласно –
Это так прекрасно.
Согласовать себя
С Творцом миров.
Скажи, музы′ка,
Ты уже готов?

А если нет –
То будет диссонанс.
Единства не получится
У нас.
Друг с другом
Как сольются голоса
И как сойдут на Землю
Небеса?

Созвучие простое –
Интервал.
Пришла пора –
Ты передай штурвал.
Ты передай
Его созвучье нот.
А это называется аккорд.

Соединенье трех, пяти, семи –
Аккорд, которым
Бог нас осенил.
Различны звуки.
Как они звучат!
Объединенью в сердце
нет преград!

А коли стал преградою
Ты сам,
Ты – в диссонансе
К светлым Небесам.
Літо 2010
 
AvtorДата: Неділя, 19.02.2012, 20:24 | Сообщение # 2
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
Репутация: 0
applause applause applause applause applause
 
AvtorДата: Вівторок, 21.02.2012, 20:36 | Сообщение # 3
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
Репутация: 0
Пусть свершится эта встреча
На верхушке мирной ели.
Мы с тобою сто столетий
Года Нового хотели.
Мы с тобою пролетали
Сквозь нули в один и восемь.
А теперь вот на верхушке
Так земли коснуться просим.
Отдаем себя до йоты,
До Седьмого Дня Творенья,
Окрыленные полетом
И с прививкой от паденья.

Алла Кох
 
AvtorДата: Вівторок, 28.02.2012, 22:49 | Сообщение # 4
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
Репутация: 0
Якби пізнали ми Любов,
Нас так би зрада не боліла.
І світ не чорним був би - білим,
Якби пізнали ми Любов.

Якби пізнали повноту,
Ми б не дробили: ранок - вечір,
Свої підставили би плечі
За брата в хвилю нелегку,
Якби пізнали повноту.

Якби пізнали ми себе,
Ми ближнього б не осудили,
Свої гріхи сльозою б змили,
Якби пізнали ми себе.

Якби пізнали ми Любов,
В путі до крові збивши ноги,
Ми б не зійшли уже з дороги.
Якби пізнали ми Любов.

Алла Кох
 
AvtorДата: Субота, 10.03.2012, 11:33 | Сообщение # 5
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
Репутация: 0
РИМУВАННЯ

У цьому світі так багато віршів…
Римується рядок Небес і Тиша.
Із радістю римується веселка,
Із вірністю – розкрилений лелека.
І тільки загубила свою риму
У Шостий день сотворена людина.
Її Поет вирізьблював з Любові
Різцем Пера, що визріло у Слові.
І навіть наголос найголовніший
Віддав Людині Він у Своїм Вірші.
…Тепер нам тільки б повернути риму.
Та ти ж така поезія, Людино!
Алла Кох
 
Форум » Творчicть наших друзiв » Книги друзів » Т р е б а п р о с т о й т и (Вірші Алли Кох)
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Пошук:

До нас заходили
Учасники: