|
ЗЕРНА ДОБРОТИ. Вірші на конкурс та для нового альманаху
|
|
| Avtor | Дата: Вівторок, 17.02.2015, 11:39 | Сообщение # 16 |
|
Offline
 Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| Прізвище Несенчук
Ім'я Галина
По батькові Вадимівна
Рік народження 2001
Навчальний заклад Яблунівська ЗОШ І-ІІ ступенів Клас 7
Керівник, вчитель Антоненко Ганна Іванівна: "Вірші почала писати, навчаючись ще в початковій школі. Галя з багатодітної сім’ї, тому їх життєвими пріоритетами є любов до родини, до рідної землі. Дуже болісно сприймає чужу біду. Має стійку громадянську позицію. Її вірші сповнені співчуття, любові до людей, патріотизму".
ДО ВАС ІЗ ЛЮБОВ’Ю,НАШІ ДОРОГІ ЗАХИСНИКИ
ПОБАЖАННЯ
НЕХАЙ ВАМ БОГ ЗДОРОВ’ЯЧКА ДАЄ,
НЕХАЙ ЖЕ СОНЦЕ ШЛЯХ ВАШ ОСІЯЄ,
ХАЙ УКРАЇНА БУДЕ НАЙДОРОЖЧИМ,ЩО В ВАС Є,
ХАЙ БІДИ І НЕЩАСТЯ ОБМИНАЮТЬ!
ВИ-ВОЇНИ,ВИ - ГОРДІСТЬ БАТЬКІВЩИНИ!
НЕХАЙ ПІСНІ ЛУНАЮТЬ,ВАМ І ЧЕСТЬ,І СЛАВА.
ЛИШ ДЯКУЮЧИ ВАМ ,МИ – ДІТИ УКРАЇНИ,
СПАСИБІ ВАМ ЗА ТЕ,ЩО МИ – ДЕРЖАВА.
ТА ,ДЕ Б ВИ НЕ БУЛИ,НЕ ЗАБУВАЙТЕ,
ЩО ВДОМА ВАС ЧЕКАЮТЬ РІДНІ ЛЮДИ.
ВИ ТЕПЛОМУ ЇХ В СЕРЦІ ЗБЕРІГАЙТЕ,
ЩОБ НЕ ГРИМІЛИ БОМБИ Й ПОСТРІЛИ УСЮДИ.
І МИ ВАС НЕ ЗАБУДЕМО НІКОЛИ,
У НАС ЗАЛИШИТЕСЬ ВИ В СЕРЦІ НАЗАВЖДИ.
І БУДЕМО МОЛИТИСЯ МИ БОГУ,
ЩОБ ВАС ОБЕРІГАВ ВІН І В ЖУРБІ.
НЕХАЙ ЦЕЙ ВІРШ ЗІГРІЄ ВАС ЛЮБОВ’Ю,
НЕХАЙ ВАШ СИЛЬНИЙ ДУХ НЕСЕТЬСЯ В НЕБА ВИСОЧІНЬ.
ВИ ПОВЕРНЕТЕСЯ,МИ ВІРИМО, ЖИВІ Й ЗДОРОВІ,
ВКЛОНЯЄМОСЬ МИ ВАМ НИЗЕНЬКО ДО ЗЕМЛІ.
***
НАМ НЕ ПОТРІБНІ ФАШИСТСЬКІ ВІЙНИ!
НАМ НЕ ПОТРІБНА ВОРОЖА КРАЇНА!
НАМ НЕ ПОТРІБНІ ЖОРСТОКІ ЛЮДИ!
НАМ НЕ ПОТРІБНІ ПОСТРІЛИ ВСЮДИ!
НАМ НЕ ПОТРІБНІ ВБИВСТВА ЛЮДЕЙ!
НАМ НЕ ПОТРІБНІ КРИКИ ДІТЕЙ!
НАМ НЕ ПОТРІБНЕ КРОВОПРОЛИТТЯ!
І НЕ ПОТРІБНЕ ТАКЕ ЖИТТЯ!
НАМ ВСІМ ПОТРІБЕН ТАКИЙ ПРИЗИДЕНТ,
ЩО БУДЕ ДБАТИ ЛИШЕ ПРО ЛЮДЕЙ!
А НЕ ПРО ДАЧІ І ПРО МАШИНИ,
ЧИ ЯК ЗБУДУВАТИ ТРЕТІЙ ДІМ АБО ПОМІНЯТИ ШИНИ.
Я ХОЧУ ЖИТИ У ВІЛЬНІЙ КРАЇНІ!
Я ХОЧУ МАТИ ЩАСЛИВЕ ЖИТТЯ!
Я ХОЧУ БАЧИТИ НЕБО СИНЄ!
Я ХОЧУ МАТИ ЩАСЛИВЕ МАЙБУТТЯ!
***
МОЯ МАТУСЯ
МОЯ МАТУСЯ ЛАГІДНА ,
МОЯ МАТУСЯ ПРАВЕДНА,
МОЯ МАТУСЯ-ЗІРОЧКА,
ДАРУЄ ВСІМ ПРОМІННЯЧКО.
СОНЕЧКО - МАТУСЯ МИЛА,
СОНЕЧКО - МОЯ ВРОДЛИВА,
ПРАВЕДНА МОЯ ,КРАСИВА,
ЛАГІДНА І ДУЖЕ МИЛА.
Я ЛЮБЛЮ СВОЮ МАТУСЮ
ІЗА НЕЇ ПОМОЛЮСЯ.
Я ЛЮБЛЮ ЇЇ,НУ ДУЖЕ,
ЇЙ ДО МЕНЕ НЕБАЙДУЖЕ.
УЧИТЕЛЬКА
УЧИТЕЛЬКА НОЧІ НЕДОСПАЛА,
УЧИТЕЛЬКА УРОКИ ГОТУВАЛА,
УЧИТЕЛЬКА ПРИНОСИТЬ СВОЇ ВМІННЯ,
УЧИТЕЛЬКА ДАРУЄ ВСІМ ПРОМІННЯ.
ДО ДНЯ НАРОДЖЕННЯ Т.Г ШЕВЧЕНКА
ШЕВЧЕНКО, ТИ ВЕЛИКИЙ НАШ ПОЕТ,
ТВОЇ ВІРШІ ЯК ПАМ’ЯТЬ НЕВГАСИМА.
ТИ НЕ ДУЕТ, А ЗНАЧИТЬ ТИ ЛЮДИНА.
ПРОЖИВ ТАКЕ ЖИТТЯ КОРОТКЕ ТИ,
АЛЕ ВЕСЬ ВІК СВІЙ СЛАВИВ УКРАЇНУ,
ТИ ПЕРЕДРІК НАМ ГАРНЕ МАЙБУТТЯ,
БО ТИ ПОЕТ, А ЗНАЧИТЬ ТИ ЛЮДИНА.
І 200 РОКІВ ОСЬ УЖЕ ПРОЙШЛО,
ТА ЛИШЕ ТВОЯ ПІСНЯ СОЛОВ’ЇНА,
ХОЧ ВСЯКОГО В ЖИТТІ ТВОЇМ БУЛО,
ТА ТИ ПОЕТ, А ЗНАЧИТЬ ТИ –ЛЮДИНА.
УКРАЇНА МОЯ
УКРАЇНА –МОЯ БАТЬКІВЩИНА.
УКРАЇНА-МІЙ РІДНИЙ КРАЙ.
УКРАЇНА – ЦЕ ВЕРЕС,ЛІЩИНА
УКРАЇНА-ЛІСИ,СТЕПИ, ГАЙ.
УКРАЇНО,МОЯ РІДНА НЕНЬКА,
УКРАЇНО,ТИ В СЕРЦІ ЗАВЖДИ!
ХАЙ ТВОЄ РОЗКВІТАЄ СЕРДЕНЬКО,
УКРАЇНЦІ МИ ВСІ: Я І ТИ.
|
| |
| |
| Avtor | Дата: Вівторок, 17.02.2015, 11:42 | Сообщение # 17 |
|
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| Лозница Володимир Вікторович, 4 клас
Чорногородської ЗОШ І - ІІ ступенів
28.11.2004 року народження
Вчитель, що підготував конкурсанта до участі:
Іванченко Наталія Петрівна – вчитель початкових класів.
Анотація
Вірші учня 4 класу Чорногородської ЗОШ І – ІІ ступенів Лозниці Володимира є його першою спробою висловити те, що його непокоїть, що турбує душу дитини. Це – роздуми про війну на сході України, про героїв, які йдуть у небуття, це – пошуки відповідей на такі наболілі в дитячій душі питання.
До Дня Святого Миколая
День Святого Миколая. Країна святкує…
А на сході «перемир’я» стріляє, лютує.
Наче сатана сказився – «гради» заправляє.
І бійців АТО смертельним дощем поливає.
У містах ялинки ставлять, дітвора щаслива.
А на сході з «ураганів» ллє смертельна злива!
І подумалось: у кого захисту питати?
В Миколая? Чи до Бога молитви читати?
Ні, мабуть, то марна справа: святі нас не чують.
Лише всім разом до сили край наш врятувати.
Так збираємо посилки, везем передачі,
Пишем воїнам листи, бажаємо вдачі.
Захистять лише вони нас, щоб були ми вільні.
Все ж за воїнів молюся і серцем бажаю:
Бережіться, наші рідні, ми на вас чекаєм!
Зима в Україні
В Україні цього року рано почалась зима.
В Україні цього року йде страшна війна.
На Донбасі за країну голови кладуть.
Сотні воїнів ідуть у останню путь.
Кожен сам обрав собі життя,
Кожен сам обрав собі дорогу.
А перед тим, як піти в небуття
Кожен з них повірив в перемогу!
Від братерства до війни
У далекій-далекій країні,
Де рано не п’ють молоко,
Вирішують долю людини:
«Свій мусить вбивати свого…»
Черговий друкують наказ,
Десь близько не знають пощади,
Співаючи наче дитині:
«Кохання вогонь ще не згас».
Ми ж українці – не діти,
Наш «брат» не обдурить людей,
Які крізь сторіччя блакитних
Побачили сліз із очей.
Не тоне хай край у крові.
Хай би й президентів зламало:
Не гинуть же їхні сини…
Із штатів, чи з «братського» краю,
Нам смерть експортують вже рік,
Герої, повірте, вмирають.
Молитися треба за них…
Кузьма
Такий, як ти буває раз вжитті,
Простий, веселий, дуже щирий,
Ти не боявся правду всім нести,
Таких як ти є мало нині.
І вся земля вже плаче неутішно,
Країна втратила героя-простака.
В душі ти був лиш українським сином,
Прощай, Артисте, на ім’я Кузьма.
***
На українськім небосхилі
Погасла ще одна зоря.
Нічого ми зробить не в силі,
Не повернути співака.
Збирав він численні зали,
І напам’ять знав усі пісні.
Як очі радісно сіяли, коли ми знову чули їх.
Чому нас покидають кращі?
Чому загинув, Скрябін, ти?
Ми обіцяєм! Твоя пісня
Завжди в душі буде цвісти.
Тобі ми шану віддаємо,
Хай буде пухом ця земля!
Яку любив ти вірно й щиро,
Бо ця країна є твоя!
|
| |
| |
| Avtor | Дата: Вівторок, 17.02.2015, 11:44 | Сообщение # 18 |
|
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| Петриченко Лідія,
7 клас, Андріївське НВО
***
Знов прийшла до нас зима –
Сніжно-білая краса!
Дідові Морозу час
Привітати усіх нас!
Діти граються на дворі
У веселу таку пору!
Новий рік уже настав,
Дід Мороз нас привітав!
Свобода
Моя рідна земле, ненько Україно!
Не дозволим стати тобі на коліна!
До останнього подиху будем стояти!
За нашу свободу підем воювати!
Аби діти війни не знали,
І синів матері не чекали!
Ранок
Знов устав у нас раненько
Котик наш гарненький!
Умивався, спотикався,
За клубочком він ганявся.
Бігав, бігав і втомився…
І клубочком знов скрутився!
Війна у нас
Війна у нас уже давно.
Ми всі у страху живемо.
Як за вікном ті постріли лунають,
Коли із автоматів там стріляють,
Усім стає і страшно і тривожно.
І зупинити тих подій не можна.
Повертайтеся, хлопці, живими!
І у мирній країні живімо!
Україно!
Чи знаєш ти,
Як я люблю тебе, рідненька!
Іще люблю пташиний спів!
Гаї, ліси, поля… Ти наша ненька!
Все передать – не вистачає слів!
І все, що зараз є навколо нас:
Цей сніг і сонце, небо голубе!
В цей непростий, такий тривожний час,
Моя Вкраїно, я люблю тебе!
|
| |
| |
| Avtor | Дата: Вівторок, 17.02.2015, 11:45 | Сообщение # 19 |
|
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| Руденко Марина,
6 клас
Андріївського НВО
***
Як радіє все навкруг!
І трава, і степ, і луг,
Бо весна до нас іде.
Красу, радість всім несе!
Прийшла од нас весна-красуня,
За нею зелень вслід іде.
А сонце гріє по-своєму,
Бо це ж весна тепло несе.
Ось уже прийшла весна,
Щоб порадувать сповна.
Струмочок гарно голубіє,
травичка радо зеленіє.
І птахи весело співають,
Весну співом зустрічають.
Цвітуть сади, і сонце гріє.
Журавлики летять до нас.
Усе сміється і радіє
Та зустрічає весну враз!
|
| |
| |
| Avtor | Дата: Вівторок, 17.02.2015, 11:46 | Сообщение # 20 |
|
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| Самусенко Анна
7 клас Андріївського НВО
Країн є багато,
Але одна із них твоя.
Там, де мама і тато,
І домівка, сім’я.
Де калинова мова,
Де кожна людина чудова.
Вже травичка зеленіє,
прилетіли вже пташки.
За вікном небо синіє,
розпускаються бруньки.
А як лагідно, привітно
гріє сонце всіх дітей.
Дуже весело у квітні
гратись з друзями весь день!
У наш двір прилетів соловейко
І співав він свої нам пісні.
Про нашу славну Україну-неньку,
Про квітучі землі її!
Вчителька прекрасна, мила,
Як багато нас навчила!
Ми уроки твої любим
І ніколи не забудем!
Будем вчитись на відмінно,
Прославляти Україну!
Ми спішим завжди у клас,
Там, де ти чекаєш нас!
Знає, певно, кожен з нас,
Хто такий батько Тарас.
Вірші він писав гарненько,
Ми їх слухали раденько.
Батьківщину прославляв,
Нас до цього закликав.
Щоб могли вкраїнські діти
Україну полюбити!
Прийшла до нас зима.
Тепла уже нема.
Відусюди дує вітер,
Але люблять зиму діти!
Повіяв біленький сніжок,
Засипав поле і лужок.
Замерзли всі озера,
Мороз вже стукає у двері!
Не співають вже пташки,
Не біжать уже струмки.
Сонечко теплом не гріє,
А проте народ радіє!
Прийшла весна красивая
З букетом у руці.
Мов дівчина вродливая,
Пісні співа мені!
Прийшли із нею теплі дні,
Де сонечко сіяє!
І дуже радісно мені,
Що все навкруг буяє!
Що вже розтанули сніги,
Прилинули пташки!
А річка вийшла з берегів,
Бо теплі дні такі!
Золота осінь в гості завітала,
Барвами своїми нас зачарувала…
Листя золотисте навкруги сіяє.
Дітвору промінням своїм звеселяє.
Ми Шевченка пам’ятаєм,
Його вірші ми читаєм!
Про його вишневий цвіт
Знає, певно, увесь світ.
Любить ще про соловейка
Наша дружная сімейка.
Ми читати його будем
І ніколи не забудем!
Калина-калинонька,
Мов прекрасна дівчинонька!
Дуже гарні твої грона,
Спілі ягідки червоні.
Ти приносиш радість всім:
І дорослим, і малим!
Дуже люблять всі тебе,
Немов небо голубе!
Війна іде і смуток за собою тягне!
Втрачені веселі дні!
Навіщо? Крим той Путіну навіщо?
За що страждаємо всі ми?!
Не повернути вбитії вже душі,
В небі вже засяяли зірки!
Це тільки початок… А що ж буде далі?
Гармати, вибухи, бої…
Не хочу я воювати, а хочу простого миру!
Але війну ти дав мені в заміну!
Україно, наша мати!
Як переносиш усі ці дебати?
Скільки сили духу ти на них витрачаєш,
Діточок своїх всіх ти оберігаєш.
А тебе хто вбереже від злої війноньки?
Не подруга вічно вірна, не сусідка твоя,
А покинуть погибати до крові у скронях.
Україно, наша мати! Не дай себе поламати!
Ти встанеш, ти зможеш!
Якщо не під силу,
Не здавайся тій лютій Росії!
Не потрібно вже страждати,
Не потрібно серце рвати,
Бо ти переможеш!
А як буде вже несила, то твій люд поможе!
Зазнайко песик: гав-гав-гав!
Усе себе він вихваляв!
Говорив, що він сміливий,
Дуже милий, ще й грайливий!
Але скоро він зазнався
І від друзів відмовлявся!
Думав, що він всіх здолає,
Хто на нього нападає!
А було геть навпаки:
Подолали його думки!
Повернувся він до друзів
І пробачення просив.
Та казав, що вже не буде
Дуже сильно вихвалятись;
І від друзів він своїх
Перестане відмовлятись!
І пробачили швиденько
Друзі всі його раденькі!
Зима снігами білими віє.
Весна чарівними пахощами радіє.
Літо квітами буяє.
А осінь урожай збирає!
Я знаю, як тяжко на світі зараз жити!
Через війну ми маєм сльози лити!
Не можем сказати їй жодного слова,
Бо можем постраждати від лиха отого!
Вони живуть, радіють,
Діти ростуть, старі сивіють.
А ми помираєм від рук президентських.
Мали захищати, а тільки грабують…
Було все до страти страшної:
Звучав дзвінкий сміх дітвори,
Раділи всі люди, щасливі були…
Все це було до війни!
Як хочеться стати птахом
І полетіти в небес далечінь.
Летіти за покликом вітру,
В блакитному просторі днів!
За рогом знайти веселку
І ключ від щастя у ній.
Головне – не зламати крила,
Бо без них я в неволі загину!
Як хочеться стати птахом,
Не покладатися ні на що,
Лиш собі одній довіряти
І любити, вірити,чекати…
Як хочеться стати птахом,
Не знати труднощів вік,
А лиш під сонцем витати
І не втратити цей політ…
Ми вірим в перемогу,
Будем до неї йти!
І виборем руками,
За що боролися віками!
За сльози матері незтишні,
За вісті всі такі невтішні…
За Батьківщину все положим,
Бо ми єдині – правда, Боже!
Батьківщина наша
Назавжди єдина!
Україна наша
Ніким не ділима!
Справелдивість дружно
Ми ще відвоюєм!
Збережемо мир і правду –
Хай вони панують!
|
| |
| |
| Avtor | Дата: Вівторок, 17.02.2015, 11:48 | Сообщение # 21 |
|
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| Вітковська Анна,
2 клас Андріївського НВО
Сонце сяє, я співаю
Про калину у гаю.
Хай завжди оберігає
Україноньку мою!
Ти Україна,
Ти моя мати,
Я тебе дуже люблю!
Те, що ти скажеш,
Я подолаю –
Всі перешкоди пройду!
Заспіваймо ми гімн
За неньку Україну!
Одну навіки і єдину!
За нашу волю,
За нашу долю,
За сонце ясне золоте,
За сади квітучі,
За пташки співучі,
За дитинство гарне
Для тебе й мене!
Зібрала букет
Тобі я, матусю,
Будеш щаслива,
Тобі я клянуся!
Сьогодні в татка іменини,
Треба його привітать!
Я його вже привітала
І дарунки дарувала.
Хай живе щасливо тато!
Молитва
Боже, мій Боже!
Спаси від війни!
Щоб щасливі й здорові
Люди жили.
Щоб пташки щебетали
На нашій Вкраїні,
Щоб цвіт розцвітав
На нашій калині.
Щоб усі солдати
Завжди були живі!
Щоб люди всі були щасливі!
Ми хочем, щоб добро було,
І гарно щоб село жило!
А сонце щоб завжди сіяло
І людям радість дарувало!
|
| |
| |
| Avtor | Дата: Середа, 18.02.2015, 09:15 | Сообщение # 22 |
|
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| Зіновій Богдан, 6-б Макарівського ліцею, літстудія "Сузір'я"
Я не хочу війни
Я не хочу щоб на війну забрали тата.
Я не хочу щоб на війні брат вбивав брата.
Я не хочу щоб від снарядів хиталася хата..
Я не хочу щоб від сліз здригалася мати.
Я не хочу війни, схаменіться, дорослі!
Я не хочу війни, заспокойтеся, досить!
Роздуми про Шевченка
Про нього вже написано немало,
Йому складають вірші та пісні.
Із Кобзарем повиростали тато й мама,
Прийшов той час, коли зростать мені.
«Кобзар» відкрию – серце мріє ,
Реве Дніпро – картинка як жива,
І над ставками верби зеленіють,
І вітер по діброві ще гуля.
І його думи стануть думами моїми,
Я виросту й піду в широкий світ.
І вірю, що ще діти і онуки
Декламуватимуть Шевченків заповіт .
ВЕСНА
Віхола весь час гуляє,
Надворі холодно – зима.
Ще дужче вітер завиває,
На деревах гілки хита.
З′явилась дівчина - весна,
І пісню дзвінко завела.
Вмить розтопила всі сніги,
Затихли лютії вітри,
І потекли малі струмки,
І розцвіли усі квітки.
Метелики уже літають,
У гарному танку кружляють.
На скрипках коники заграли,
Танцюють звірі гопака,
І пташки дзвінко заспівали,
Що вже прилинула весна.
ВИШНЯ
Надво́рі веснонька красна,
Вже сонце пригріває,
У лузі виросла трава,
І вишня зацвітає.
Її цвіт милує око,
Запах всіх чарує.
Над пелю́стками цих квітів
Бджілонька вирує.
Ось і червень на дворі́,
Літечко настало.
Вишня, наче господиня,
У намисто вбрана.
РОСА
На ніжних листочках
Сяє чиста роса .
Усюди поглянеш ,
І скажеш –„ краса ”.
І кожна так блищить ,
Як місяць в хмарах тане.
Вдень сонечко пригріє
І їх уже не стане.
Настане вечір, і хмарини
Спустяться додолу.
Тоді я встану зранку
Й росу побачу знову.
ПРИГОДИ БІЛОЧКИ
Білочка руденька
В гущавині стрибала,
На зиму собі
Горіхів назбирала.
Поверталася додому
По стежці коротенькій,
Думка сяйнула в її
Голові маленькій:
Посаджу один горішок, -
Білочка сказала.
Ямку вирила маленьку
Й горішок поклала.
Як ту ямку закопала,
Ненароком упустила
Ще один горішок,
Великий та красивий.
Залізла білочка в дупло,
Припаси всі розклала,
Постелила собі листя,
Як зима настала.
Затишно і тепло їй
В дуплі зимувати:
Листя є і їжа є-
Все що треба мати.
Не устигла озирнутись,
Як весна прийшла
Вийшла білочка пухнаста
Зі свого дупла,
Стала де горіх садила-
Здивувалася вона:
Посадила кущ ліщини-
Виросло аж два!..
НОВИЙ РІК
Надходить Новий Рік,
А Старий відлітає,
Всі радощі й жалі
З собою забирає.
Ялинка в кожній хаті
Вогнями мерехтить,
Дід Мороз до всіх дітей
З дарунками спішить.
Снігурка - помічниця
Цукерки роздає,
У діточок на святі
Костюми й маски є.
Хороводами кружляють
Сміху й радощів багато
Новий Рік - веселе свято!
|
| |
| |
| Avtor | Дата: Субота, 21.02.2015, 17:21 | Сообщение # 23 |
|
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| Самусенко Анна Миколаївна,
учениця 7 класу
Андріївського НВО «ЗОШ І-ІІ ступенів – дитячий садок»
Макарівського району
дата народження: 19.07.2002 року
Вчитель: Лисенко Юлія Сергіївна
Анотація
Поетичні твори пронизані глибокими почуттями патріотизму, любові і тривоги за долю Вітчизни. Юна поетеса всією душею переживає за долю України, нашого народу і висловлює це у своїх віршах.
Віримо у тебе!
Україно мила, наша рідна мати!
Як ти переносиш усі ці дебати?
Скільки сили духу на них витрачаєш,
Діточок своїх всіх ти оберігаєш.
А хто від війноньки вбереже тебе,
Нашу рідну землю, небо голубе?
Не подруга вірна, найближча сусідка,
Що накинулась на тебе підступно і швидко...
Україно, наша мати! Не дай себе поламати!
Віримо у тебе! Ти встанеш, ти зможеш!
Не потрібно вже страждати,
Не потрібно серце рвати,
Бо ти переможеш!
А як буде вже несила, то твій люд поможе!
Розлука
Уже хмари все небо укрили,
Нема сміху і радості в нас!
Уже мати стара свого сина
Відправляла в страшний і злий час!
Проводжала його у дорогу,
Найріднішого сина свого!
Уклонившись пішов до порогу,
Відпустила старенька його.
І сказала слова найщиріші:
«Повертайся живим, сину мій!»
Зі сльозами заглянувши в вічі,
Обійнявши, пішов він у бій.
Віримо у перемогу
Ми вірим в перемогу,
Будем до неї йти!
І виборем руками,
За що боролися віками!
За сльози матері незтишні,
За вісті всі такі невтішні…
За Батьківщину все положим,
Бо ми єдині – правда, Боже!
Єдина країна
Батьківщина наша
Назавжди єдина!
Україна наша
Ніким не ділима!
Справедливість дружно
Ми ще відвоюєм!
Збережемо мир і правду –
Хай вони панують!
Війна
Як тяжко чути гармати,
Не знаєш вже, куди тікати!
Лиш у думках про мирне небо,
А воювати вже не треба!
І менше поранень – молю я у Бога!
Та ворог все ближче іде до порога!
Чекаєм, поки скінчаться снаряди,
Та втомляться у вас уже ті «Гради»!
І непотрібно більше нам нічого!
Про мир і спокій молимось до Бога!
|
| |
| |
| Avtor | Дата: Вівторок, 24.02.2015, 15:29 | Сообщение # 24 |
|
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| Саченко Євгенія Сергіївна
учениця 6 класу, Маковищанського НВО
«ЗОШ І-ІІ ступенів – дитячий садок»,
Макарівського району Київської області
11.04.2003 року народження
Вчитель: Чубукова В. М.
Війна колись скінчиться…
А знаєте, війна колись скінчиться
І, згодом, відбудуються міста!
Але ніколи більш не повернуться
Всі ті, кого забрали небеса...
А все тому, що хтось і десь розмріявсь
Розширить території свої.
Проте, занадто пізно зрозуміли,
Що не дадуть ні метра їм землі.
Любов до України й щира віра
Людину роблять сильною завжди.
Відстояти права і честь людини,
Ми зможемо лише гуртом усі...
Дітям війни
Ох, люди, знали б ви,
як нам під «градами» сидіти,
Просити за дітей,
та Боженьку молити.
Коли дитя питає: «Я помру?»
І плаче у обіймах тихо – тихо,
А ти лише у відповідь йому:
«Ні-ні, дитя. Мине вже скоро лихо!»
Розриви «градів» кануть у пітьму
І крик «Аллах акбар» із уст чеченців,
Тоді ви зрозумієте, чому
Волаєм ми про «мнимих ополченців!»
Бо хочеться, щоб те дитя жило,
І весну у душі йому вселити,
І дати його серденьку тепло
І сенс життя у ньому утвердити!
Не плач, матусю
Не плач, моя матусю, я прошу,
я Янголом літаю над тобою
До тебе в тиху ніченьку прийду,
від сліз вуста солоні поцілую...
Прошу не плач, себе ти не картай,
Зніми хустинку чорну, я благаю!
Тобі не личить так, моя кохана мамо!
Я захищав тебе й свій рідний край,
Цей луг і поле, диво степ і гай,
Що так любив іще малим дитям.
Молитву ж побратимам промовляй,
Щоб хоч вони вернулися до мам!
Україна – єдина!
Я хочу жити в рідній Україні,
У вільній, суверенній та єдиній!
Прокинутися в тиші та у волі,
А не з війною за вікном. Я хочу долі,
Де степ широкий та квітуче поле,
А не містечко, від війни страшної, голе.
Де кожен має право на свободу,
А не на паніку, руїни, кров та воду!
Щоб ми в Європі щастя своє мали,
А не в безглузді проросійської навали!
Мій тато – воїн!
Чому радіти на війні?
Життю, що воїн береже?
Чи може спокою,
В якому він і досі не живе?
Він мріє щосекунди
Дітей поцілувати,
Почути ніжне слово
Своїх дітей: «Це тато»!
І хоче він побачить
Їх усмішку і радість,
Й не хоче розказати,
Як боляче йому
Щоночі задавати
собі оте питання:
«Коли війна скінчиться,
Та почалась чому»
|
| |
| |
| Музыкант | Дата: Вівторок, 24.02.2015, 18:09 | Сообщение # 25 |
|
Offline
Рядовой
Группа: Пользователи
Сообщений: 1
| Дякую авторам за чуттєві, глибокі і проникливі вірші! Дякую, Ігоре Леонідовичу, за Вашу клопітку працю по збору таких поетичних зернят і допомогу у їх становленні!
|
| |
| |
| Avtor | Дата: Понеділок, 02.03.2015, 11:28 | Сообщение # 26 |
|
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| Дякую на доброму слові! РОзпочинаємо потроху робити макет альманаху...
|
| |
| |
