| Avtor | Дата: Понеділок, 22.10.2012, 13:45 | Сообщение # 1 |
|
Offline
 Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| Сценарій творчого вечора
ПАШІ ҐРАН
«ЗОРЯНІ САДИ»
6 квітня 2012року, 14 ГОД.
Мета: Ознайомити з творчістю поетеси Паші Ґран.. Вірші для дітей: « Матінко. цьом»!
2.Стихи на русском языке: « Волшебный мир»
3. Вірші на тему українського козацтва: « Козацька палітра»
4. Вірші на українській мові: « Солодке тане у гіркім»
Оформлення: Напис «Зоряні сади Паші Ґран», декор.
Вступна частина:
Звучить музика: «Початок»( максимально голосно) 40сек., потім - тихо
Ведучий:
Сьогодні ми зібралися на творчий вечір та день народження поетеси Паші Ґран. Самобутньо талановита поетеса розкриває перед читачами захоплюючий навколишній світ у своєму баченні, з незвичного ракурсу споглядання подій та участі у них.
Емоційність та насиченість поезії Паші Гран іде від її нероздільності з природою, щирістю та чесністю у висловлюваннях, безкомпромісністю та сміливістю. Всі речі, події, всі відчуття вона називає своїми іменами, дає волю своїм власним думкам та емоціям, мріям та сподіванням.
Включити музику : «ПОМІЖ НЕБОМ І ЗЕМЛЕЮ» тихо
Ведуча: Імпонує її манера творчості ― ненав'язлива бесіда з читачем, як з другом, мінімум закликів та порад, відвертість.
Серед маси філософської поезії, яка з'являється зараз, її твори пронизані філософією життя земного, чуттєвого, нелукавого, максимально наближені до тонкого душевного світу всіх простих людей, болями яких вона плаче, радістю яких тріумфує...
Ведучий :Зустрічайте — Паша Ґран!
Музика середньо
Автор:
Поміж небом і землею Янголи літають,
Обережно і незримо на плече сідають
Огортають, обвивають крильми-святим пухом,
Сіють посвіт, навертають, щоб не опав духом
Менестрель із ярим палом, Боян передвічний,
Ніс у серці свої пісні, в душі мудро-вічній.
Дотикаються два серця: ангельське й поета
Надихається співець з Божого бювета.
Несуть ангели піїта на прощу до Бога
І устелена віршами бентежна дорога.
Вітаю всіх присутніх у цьому залі: рідних, колег, друзів, шановних гостей!
Висію мрії жагливі на небі нічнім — то зорі.
Зажуру, душі гіркоту розведу у безодньому морі.
Бажання на хмарах промінням світил запалю.
У землю зернята добра покладу - сльозами поллю.
І виростуть з сім'я, з Божої ласки, щастя ряди —
Світ осінять мої благоліпні, зоряні, щирі сади.
Звучання тихе тієї ж музики.
Ведучий: Запрошую Голову Правління Конгресу Літераторів України Коржа Олександра до слова.
зразу після виступу
(Починають виходити діти)
Автор: Найцінніше багатство на землі — люди, а найкоштовніше — діти.
У наївних дитячих очах відображається увесь світ.
Зустрічайте: рідні маленятка — хлопчики й дівчатка та керівник Тамара Миколаївна Отрох.
1-ша частина
Діти шикуються на сцені, один за одним читають вірші.
Дитячі вірші (20 хв.)
1. Сонячний ранок Миколка Астафє'в
2. Родина
3. Туман
4. Пісня « Черевички»
5. Рахувалочка
6. На льодок кицяня...
7. Равлики
8. Осінь
9. Риб'ячий гном - читає Миколка Астаф'єв
10. Жабки
11. Океан
12. Моя земля
13. Пісня « МАТІНКО, ЦЬОМ»!
14. Сміяночки
15. Тюльпани
16.Горобці
17. Шпак
18. Хрущі
19. Кротик
20. Качка
21. Цуцик
22. Зима
23. Бровогриз
24. Град
25.Обліпиха
26. Киця
27. Бабусі - читає Миколка Астаф'єв
28. « ПІСЕНЬКА УКРАЇНСЬКИЇ ДІТЕЙ»
Ведуча: ВІТАННЯ від………………
2-га частина
« ВОЛШЕБНЫЙ МИР»
Ведущий: Необычнось творчества Паши Ґран заключается в нестандартном видении жизни, событий, в исключительно только её поэтическом стиле.
Каждое ее стихотворение — это история бытия, полет мысли менестреля.
Включить музыку: “ РУССКИЕ, АВТОР, ДЖАМИ” тихо
Джами Абдуррахман сказал:
« Дела мои — любовь, труды — любовь.
О жизнь моя! Твои плоды — любовь!»
Да, любовь, это прекрасное, таинственное, волнующее чувство,
Музыка звучит средне
Автор:
Любовь... Она не только в сердце!
Она в словах, она в глазах.
То прячем глубоко с усердьем,
То высоко несем, как флаг!.
*
Когда рассвет ленивый сушит росы,
Переполняя светом ночи трепетной вокал,
И слышна музыка Божественных хорал -
Тогда любви и ласки сердце просит.
Музыка звучит тихо
Ведущий:Двоих захватывает любовный выхрь, чудеснейшим образом застилая очи пеленой симпатии.
Музыка звучит средне
Автор: Мысли, как птицы, желанья, как звёзды
Божьей любовью повенчаны.
Пылкие чувства магических грёз
Между мужчиной и женщиной.
Как между разумом — сердцем пылающим,
Как между ночью и солнечным днём,
Между свечей — мотылёчком порхающим,
Между жгучим огнём и водой ключевой.
Ведуча: Голова обласної організайії Конгрес Літераторів України — Ігор Леонідович Годєнков!
Музыка звучит тихо
Ведущий: Освальд Шпенглер сказал:
“ Женщина сильна тем, что она такая,
какая есть”.
Музыка звучит средне
Автор:
БЫТЬ ЖЕНЩИНОЙ
Ищу себя среди осколков жизни,
Среди израненных бледнеющих берёз
Средь вакханалии, в кручине тризны,
Ищу в печали светлой пылких грёз.
Найду ли я себя в седеющих садах,
Или в весны цветеньи белопенном,
А может в позолоте на узорчатых вратах,
Что в рай ведут, но встречусь непременно
Сама с собою и в согласьи с миром
Из искры, тлеющей в душе, огонь раздую.
Изгоем не хочу быть и кумиром,
Быть просто женщиной, когда себя найду я.
Включить музыку: «ЛЮБОВЬ НЕ ТОЛЬКО...» тихо
Ведущий:
Любовь не только к конкретной особе, а и к Родине,
так же, как к отцу и матери, может быть сильна и безгранична.
Паша Гран пишет:
Душа моя, любовь моя,
Моя Отчизна, милый край!
Пока тобой не налюбуюсь,
Боже, очей не закрывай!
Поетесса не может равнодушно взирать на то, что происходит в стране, в мире, не может быть аполитична.
Музыка звучит “РОДИНА”
Автор:
РОДИНА
Сквозь шум унылого дождя
И трепет капель одиноких,
Я слышу Родина, тебя!
И в отзвуках грозы далёких
Я чую крик твой, стон и плач,
Как ты взываешь к мирозданию,
И как невидимый палач
Крушит твой разум и сознание.
Любимый край, моя Отчизна,
Отец и мать, родимый дом,
Корона счастья или тризна?
Что уготовил «мажордом»?
« Всё для народа, в его имя..» -
Глаголят лживые уста,
Демоса слуги, иуд племя,
Учащего не ждут перста.
И «именем народа» судят
Тот же народ, те же сердца,
А интеллект и души губят,
Их восхваляя без конца.
Но без остатка сердце, чувства
Я Украине отдаю,
Мечты и разум, и искусство...
Я славу Родине пою!
Включить музыку тихо после последних слов.
Ведуча: Запрошую до слова кнгресменів зі славного міста Ірпінь: Володимира Симоненко, Олександра Єрмакова,
Приветствующие уходят со сцены и сразу средне
Звучит музыка: «ЖИВАЯ ВОДА» музыка звучит тихо
Автор: ЖИВАЯ ВОДА
И мнится нам в глубинах океана
Атлантов град монументальный
Не замечая дрожи миражей, обмана,
Мы создали свой мир волшебно-идеальный.
И втиснули Вселенную в извилины ума,
А мириады звёзд, какие видят очи,
В созвездия сложили, хотя наук сума
Нам режет плечи. Никто не знает точно,
Зачем в загробье сей багаж несём,
В себе хороним звёзды и миры...
А может, в параллельный круг идем,
Там будем жить, тая свет знаний до поры,
Дабы воскреснуть в мирозданиях иных,
Ошибок прошлых вытесняя своры,
С любовью вспоминая обитателей земных,
Траву, цветы и реки, океаны, горы?...
Людей пьянила чистая водичка ключевая,
И от неё хмелея, рвались к звёздам...
Но теперь знаем — то была вода живая!
Опомнились в мирах чужих — но поздно!
(Включить музыку: «ГОДА» тихо )
ГОДА
Благоговейно, словно артоса крупицы,
Года свои я бережливо соберу в ладонь
Пусть искры сердца и моей души частицы
Заблудшим светят, как маяка огонь.
Года мои, прошедшие года,не надо плакать!
Вас не дала лихим ветрам раздуть,
Не положила нищими на паперть!
Вы ореолом будьте в мой прощальный путь!
ДОЛГ
Хочешь помочь - так помоги!
Пора отдавать этой жизни долги.
Много ты должен и солнцу, и морю,
Ветру колючему, и даже горю.
Долг свой отдай плодородной земле,
Птице из раной на белом крыле,
Бездомному псу и холёному догу,
Всем, кто причастен к тебе понемногу.
Дереву, полю, луне, водопаду,
Хлеб кто печёт, кто поёт серенаду.
Долг свой сыновий отдай матерям,
Детству, что в юности ты потерял,
В низком поклоне склонись пред отцом,
Стань со смирением перед Творцом!
Пора отдавать этой жизни долги.
Можешь помочь - так помоги!
Включить музыку : “ ГАРМОНИЯ” - тихо
Ведущий: Мы всю сознательную жизнь стремимся к идеалу, Желаем и ищем гармонию не только в жизни, но и в себе.
Музыка звучит чуть громче
Автор: ГАРМОНИЯ
Под осенним ненастьем,
Утираясь холодными тучами,
Пренебрёг тёплым счастьем,
Понадеясь на лучшее,
Он шагал в пустоту,
Реклам неона страшась,
Целовал темноту,
Слёз дождливых стыдясь...
Нету ноши в руках
И карманы пустые...
По уснувших дворах
Он идёт, как в пустыне....
Что же ищет средь трав,
Может быть заблудился в ночи?
Он не прав, он не прав...
Есть его огонёчек свечи.
Одержим лишь мечтою,
Он Гармонию ищет в грязи,
Не нашедши в покоях,
Где живут нувориши-князи
Среди мрака агонии,
В блеске солнечных дней,
Не нашел он Гармонии ,
Мечты дивной своей.
Режет глаз от усталости,
Ноги просят покоя,
Сердце ноет от жалости,
Душа плачет от зноя.
И зимой белоснежною,
И цветущей весной,
Он искал её нежную
Всё взывая: « Бог мой!
Дай мне чистой Гармонии,
Между телом, душой!
Прекращу я погоню
За прекрасной мечтой!»
Включить музыку: « ПАША ГРАН НЕ ПАЦИФИСТКА» тихо
Ведущий: Паша Гран не пацифистка, но и не сторонница насилия: будь то моральное глумление, или физическое проявление агрессии. Для того, чтобы выразить отрицательное отношение к любому виду оружия, поэтесса избрала свой стиль — наивный стих.
Автор: ПИСТОЛЕТ
Между яблок и сладких конфет
Фривольно лежал боевой пистолет.
Зачем он лежит среди детской услады
И что от яблок булатному надо?
А, может убрала его от греха
Дрожашая в сртахе и злобе рука?
Ведь если есть сладости и конфеты,
Должны быть и маленькие дети?
А может хозяин руки дрожащей
Не нашел места ему надлежащего
И тоже любит яблоки и конфеты...
А также страшные пистолеты?
От пистолета идёт запах металла и пороха,
Он господин среди вкусностей вороха.,
Но напитались его запахом сладости —
Уже не душистые лакомства — гадости!
Лучше, если бы яблоками и шоколадом,
Пропахлось оружие, лежа с ними рядом
И руки трясущейся хозяин тогда...
Слопал свой пистолет и пропал навсегда!
Выключить музыку.
Ведуча: Вітання від………………….
Включить музыку: «Я ЛЮБЛЮ, ТЕБЯ, ЖИЗНЬ!» тихо
Я ЛЮБЛЮ ТЕБЯ, ЖИЗНЬ!
Вот что толку кричать: « Я люблю тебя, жизнь!»
Кто же жизни, скажите, не любит?
А, моя мне всё шепчет : « Держись!
Не робей, не ленись, а то время погубит!»
Я осколки от сердца с краями, как лезвие,
Соберу до единого, хоть и руки пораню
И пущу в небеса, пусть сложатся в созвездия,
Пусть, как зори горят меж закатом и ранью.
И созвездие « Сердце» с отражением красным
Всей Вселенной отдаст свою теплоту.
Тогда жизнь моя станет совсем не напрасной.
« Я люблю тебя, жизнь!» - закричу в высоту...
5 -7 секунд музыка звучит громко
Музыка звучит средне
БЫТЬ ДОБРУ
И быть добру и миру быть!
Вот только чтобы не забыть,
Зачем пришли мы в этот мир!
Чтоб разум сердца не затмил
Ни властелин и ни кумир!
И быть добру и миру быть!
Выключить музыку.
Ведущий: Песня «День за днём», слова Паши Гран на мелодию «Flames of Love» Fency
исполняет Виктория Прыходько
Включить музыку: «ДЕНЬ ЗА ДНЕМ»
настроить, чтобы не забивала музыка голос
Після закінчення пісні зразу ж, без паузи —
включити музику: «КОЗАЦЬКА ПАЛІТРА» 30 сек. ГОЛОСНО
3-тя частина
«КОЗАЦЬКА ПАЛІТРА»
З першим словом ведучого МУЗИКУ зробити тихіше
ВИХОДЯТЬ: гурт «Козацькі джерела»
Ведучий: Поетеса Паша Ґран —, полковник Всеукраїнської Академії культурної спадщини Українського козацтва, член-кореспондент, Берегиня в «Жіночій козацькійї спілці», член Міжнародної Академії Козацтва Астафьєва Парасковія Прокопівна, нагороджена хрестом з шаблями «Академії Козацтва» та козацькою зіркою ордена «Хрест заслуги» імені Ніла Хасевича першого ступеня за відродження історико-культурних та козацько-патріотичних традийій, активну участь у суспільному житті держави, та високу громадську позицію.
Ведуча: Вітання від Гурту « Козацькі джерела»!
Після пісні звучить продовження музики «КОЗАЦЬКА ПАЛІТРА» трохи голосніше
Автор: Всі ми українці — козацьке коріння.
Свобода народу — пресвяті діла.
Ми нащадки Байди й Богдана насіння.
Хочемо, щоб Україна, наче сад цвіла!
*
Народе мій – співучий мій народе!
Багато в тебе доброти й терпіння!
Діждешся за терпець свій нагороди,
Чи хоч уваги й просто розуміння?
Народе мій! Народе мій козацький!
На заржавілу шаблю подивись!
Смушеву шапку збити б набік хвацько!
Погарцювати б браття, як колись!?
Ведуча: Алфред Теннісон сказав:“ Найдорожче свіх титулів
добре серце.”
Козаки у народній пам'яті завжди асоціювались з мужністю та добротою, пріоритетом для них були родина та рідна українська земля.
Зустрічайте: Анатолія Дем'янчука з піснею “Козацька дума”, на слова Паші Ґран, музика Анатолія Дем'янчука.
Ведучий: Генерал Юрій Борисович Руголь , президент Всеукраїнської Академії Культурної спадщини українського козацтва вітає Пашу Ґран.
Автор: Дякую за поцінування моїх скромних трудів моїм шановним сподвижникам, з якими я запивала «братину» та їла козацький куліш.
ВЕДУЧА: “Сім разів відмір” - слова Паші Ґран, музика Анатолія Дем'янчука, виконують Анатолій Дем'янчук та
Після пісні включити продовження музики : « КОЗАЦЬКА ПАЛІТРА»
Автор:
Нехай гудуть вітри холодні й колючі,
Зривають з дерев смарагдове листя...
Поклонімось Січі і Дніпровим кручам,
Віддамо народу душу й серця наші чисті!
Ми — не перекотиполе, яке несе вітром,
А наріжний камінь будови життя,
Щедра, як земля, козацька палітра.
Вималюєм Україні нею радісне життя!»
БОГОВІ ДУШУ,
СЛАВУ УКРАЇНІ,
ЧЕСТЬ СОБІ!
Виключити музику
4 частина
«СОЛОДКЕ ТАНЕ У ГІРКІМ»
Звучить музика: «СОЛОДКЕ ТАНЕ У ГІРКІМ»
15 сек. голосно, потім тихо
Ведуча:
Солодке тане у гіркім,
Як сльози в морі.
Солодке тане у гіркім,
Як в світлі зорі.
Солодке тане у гіркім,
Як віск у пломені.
Солодке тане у гіркім,
Як роса в промені.
Паша Гран у своїх поезіях сміється і плаче, любить, співпереживає і прагне до світла, і завжди вона щира і відкрита для людей. Вона вірить у чарівність кохання, у її поезіях звучить любов до рідних , до кожної травиночки, до найменшого пагінчика, до України, вірить у прекрасне майбуття . Її вірші – це філософія нашого життя. І тільки людина, яка дивиться на світ крізь призму своєї душі, яка відчуває серцем природу і людей, здатна творити таку поезію. - так написала у своєму дослідженні творчості Паші Ґран Антоненко Ганна Іванівна.
Музика звучить голосно 7сек., потім тихо
Автор:
Мовчу, мовчу! Щоб не злякати
Тремтливу сарну - мить чарівну,
Удачу - сонячну царівну,
Щедрість Добра не сполохати.
Лише з листом паперу білим
Тріумфом й щастям поділюся
І з ним наплачусь й насміюся.
Він стане птахом бистрокрилим,
Який щасливу пісню долі
На крилах рознесе по світу,
Хвалу весні, осанну літу!
У Бога є щедрот доволі!
Взяти до рук хустку
МАМИНА ХУСТИНА
На кінчиках тернової хустини,
Якою мама вквітчала сивину,
Лишились сміху срібні намистини,
Що вельми схожі на казкову дивину.
Під бороду на гудзя шаль в'язала,
Й на пам'ять вузлика, чогось щоб не забуть.
Куточки уст зі сміхом витирала...
До Бога пролягла її остання путь...
Та сміху ці джерельні намистини
Живуть іще між тканими квітками,
На пругу бархатистої хустини,
Прошитої шовковими нитками.
У суму дні і чорної зневіри,
Покрию голову хустиною матусі,
Вона зігріє, додасть сили й віри
Так, ніби до грудей я нені притулюся.
Утішать сміху кришталевії коралі,
Цілуючи мене у шию, щоки,
Неначе мамині уста, і всі печалі
Хустина ця вбере на довгі роки.
Тулю до серця сяйну мамину хустину,
Як скарб охороняю й ревно бережу
І маминого сміху коштовні намистини
До мене горнуться і гріють без упину.
І коли яви я перейду тонку межу,
На ниточку своєї долі ці коралі нанижу.
Включити музику : « ПАДАЮТЬ ЗОРІ»
ПАДАЮТЬ ЗОРІ
Чом зорі падають додолу?
Може, їм хочется додому!
Зірки виблискують величні,
Пульсари миготять закличні,
А нам здається - то лелітки,
Які від ватри відірвались,
У нічне небо закохались.
А може, то Господні чітки
З Чумацького шляху зірвались ,
На міріади зір розпались!?
А, може, зорі — душі чисті
Хорал співають урочистий
Трисяючому, Пресвятому,
Сущому Богові одному...
А зорі падають додолу,
Жаль тільки, що не долітають,
Яскравим полу'ям згорають,
А їм хотілося додому...
І зорі падали додолу...
Музику виключити
Ведучий: Запрошую на сцену
Включити музику: «ЗНЕМОГА ОЧІ ЦІЛУЄ» тихо
ЗНЕМОГА ОЧІ ЦІЛУЄ
Як гомін людський стихає,
Сочиться в трави туман,
Ніч чари хмільні вдихає,
На хмарах лине обман...
Як говір поспільства стихає
І сонце край неба згасло,
Таїну ніч розкриває,
Місяця срібно-ясного...
Знемога очі цілує
Та закриває вуаллю —
І Всесвіт у мріях вирує,
Душа снить макроса даллю,
Чарів світів Абсолюту,
Де вона не одинока,
Бушує Галактик салютом
Любов і радість глибока...
Як гомін людський стихає...
Знемога очі цілує...
Включити музику: “ПОЕТИЧНИЙ МЕЛАНЖ” тихо
Автор: Думки, почуття, мрії, такий собі поетичний меланж.
Зірки на небі нічнім - іскри кохання.
Білі хмари, як пух - наші бажання.
Промені сонячні ясні - сердець відчуття.
Сонце і Місяць - наше строкате життя.
Музика голосніше
О, раю мій, омріяний мій раю!
Ти - марево. У спраглій мені рай.
До тебе прагну і від тебе я тікаю,
Ти поряд, як далекий небокрай,
Звучить музика 4сек. голосно, потім тихо
ВЕЧІР
Уяву бучний вечір будоражить,
Вечірня зірка миготить звабливо
І ніч цвіркун у травах дражнить,
Пливе по небу місяць неквапливо.
Дивитись хочеться на яснолиці зорі
І доторкнутись до холодного тепла,
У розсипу зірок купатись, як у морі,
Наснагу пити з ночі джерела.
Звучить музика 4сек. голосно, потім тихо
Летять у теплі далекі краї,
Зі смутком гублять пір'я додолу,
Зажурені лебеді і журавлі,
У вирій із рідного дому.
Полинула б я з журавлями
Понад лісами, полями,
Та серце своє завжди й нині
Я віддаю Україні.
О Боже, дай мені крила,
Крила — небесні вітрила,
Полину до сонця за хмари
У казки омріяні чари.
Звучить музика 4сек. голосно, потім тихо
ПЛАЧ ЯНГОЛА
Зустрівся Янгол на моїй дорозі
З опущеними долу білими крильми,
На грудях руки стиснуті в тривозі,
А очі з сумом, болем і слізьми.
По нас, о світлий Янголе, ти плачеш!
Безсилий рай у хижості людській!
Від того крила опустилися, що бачиш,
Як самі люди знищують рід свій!
Звучить музика 4сек. голосно, потім тихо
О Боже! Як запахла рута!
ЇЇ дух серця глиб сягає,
Як пісня прадідів забута,
У душу запах цей лягає.
П’янить, гойдає і шепоче
Про шир полів й глибини рік,
Про мову нагадати хоче,
Щоб не забули ми повік.
Виключити музику
Ведучий: Запрошую …………….
Включити музику: “Я НАД УСЕ ЛЮБЛЮ СВІТАНКИ” середньо
Автор:
Я над усе люблю світанки:
Росою вмитий небокрай,
Лопочуть в небі хмар підранки,
Сріблом сміється водограй!:
Милується верба плакуча
Косами в річці повноводній
Та сонячна іскра сліпуча
В воді мигнула прохолодній.
Звучить музика 4сек. голосно, потім тихо
Полонила весна сонцем ясним,
Днів жаданих теплом, добротою,
Трунком манить пахучим, прекрасним,
На осонні обросла травою.
Полонила весна все собою,
Ніч стожарами заворожила,
Перламутром річок і травою,
Звирував у дерев сік у жилах.
Звучить музика 4сек. голосно, потім тихо
БЛІДА АВРОРА
Враз синє небо зблідло, відсахнулось
Від трав, озер, будинків і садів,
На сході горизонтом сколихнулось -
Стрілою промінь перший полетів!
Бліда Аврора посилає промінець,
Як посланця ранкової пори
І тріумфальний одяга вінець
На голову найвищої гори.
Спливає сонце в мареві туманнім
Неначе човен в морі золотий.
Купається земля в промінні раннім -
Перед Авророю зблід місяць молодий.
Включити музику : “ПРОСТИ, ЗЕМЛЕ! “ тихо
ПРОСТИ, ЗЕМЛЕ!
Даруй мені мою незгоду,
Неприйняття, нерозуміння,
І за приховане каміння,
З прогресом й атомом угоду.
Даруй, прошу, тяжкі труди,
Що яблука твої зриваю,
Що щастя на тобі не маю,
Плачу захриплого лади.
Прости за сльози серед ночі,
За знадобу мою несмілу,
І за кохання перезріле,
Що сизим голубом туркоче.
Даруй мені вечірню тугу,
Коли ти відпочити хочеш
І травам : ”спатоньки” шепочеш,
За голосну квапливу фугу.
Прошу іще, моя надіє,
О земле рідна! Ти пробач,
Що замість сміху - стогін, плач
Та сонцепали й буревії.
Даруй мені, о віковічна,
Мої утечі і походи,
І нарікання на погоду,
Що на спині сума заплічна
І я мандрую по тобі,
Топчу траву смарагдолисту,
Пускаю мрії в синь імлисту,
І осінь сплакую в журбі.
Прости мені, о земле мила,
Мій гріх, що так тебе люблю,
За тебе Господа молю,
Щоб Україні дала крила!
Включити музику : “АТАМЕ” середнє
АТАМЕ
Від атому на атоми
Розпалася Земля.
Від нехіті на атаме
Наткнулось немовля,
Що ледве зародилося
У лоні із любові.
І атомом бундючились
Білі фрагменти крові.
На атоми від атому,
А більше від байдужжя
Оголене, як атаме,
Сплюндроване довкружжя.
Та, точно, не від атому
Серця попорожніли -
Не родич вже брат братові
І душі заржавіли.
По крихті і по атому
Історію збираємо
І мудрістю багатому
Народу повертаємо.
По крапельці, по атому
Любові творим слово,
Як виточений атаме,
Щоб забриніло знову.
Виключити музику
Ведучий: З привітанням ( Евген Букет, голова обласноїСпілки краєзнавців України, журналіст, заступник головного редактора газети “ Слово просвіти”
Включити музику:” ХІБА НЕ ДИВО “ середньо
Ведуча: Земля українська багата і щедра дарами та своїми дивоглядами й весь цей скарб наш!
Автор: ХІБА НЕ ДИВО?
Скажи мені хіба не диво,
Що кільчиться в землі зерно
І день всміхається грайливо,
Іскристо піниться вино?
Чи може райдуга не чудо,
Обручкою із небосхилу
Трима в обіймах землю любо,
Як дівчину кохану, милу,
*
Политі трави ранньою росою
З тремтячою сльозою на квітках,
З цілунком зір і місяця журбою,
І з сонця відблиском на ніжних завитках.
Роса пригнула трави низько-низько,
По їхніх спинах долу струменить.
Закукала зозуля в вербах близько
Та жайвір стоголосами дзвенить.
Ведучий: пісня “ Зоряні сади”, слова Паші Ґран, музика Володимира Хоменко. Виконують Володимир Хоменко та Вікторія Приходько.
Включити музику:”РОЗСТРІЛЯНІ РОСИ” 7 сек. голосно, потім — тихо
Ведучий: “Ніхто не забутий, ніщо не забуто”! У пам'яті людській усі війни залишаються болючими кривавими ранами, які ятряться.
Музика звучить трохи голосніше
РОЗСТРІЛЯНІ РОСИ
Розстріляні роси ,
Розкраяний день ,
Розплетені коси
Тужливих пісень.
Обвуглений ясень
Стоїть без кори .
Під ним воїн–красень
Облігсь до пори .
Розстріляні роси
Лежать на чолі.
Дощі плачуть косі,
Як діти малі.
Пісні розіпнулись
На чорних хрестах,
Слізьми захлинулись
На мертвих устах.
Ворон хрипатий
Склював всю росу.
Вражина клятий
Споганив красу!
Розстріляні роси
Як крові краплини,
Вплелися у коси
Моєї країни.
Ведучий: Привітання( Д. С. Нетреба)
Включити музику: ПРИЙДИ, ЛЮБОВЕ! середньо
ПРИЙДИ ЛЮБОВЕ!
Прийди, прийди, любове неземна!
Фіалково замри в моїй руці!
Душі мімоза пелюстки розмає,
Замруть перлини щастя на щоці!
Тебе зцілую спраглими устами
І хмільний келих вип’ю без вагань.
Душі золотодзвонними церквами
Наповню мрію й криниці бажань!
Не розплещу, не бійся, небувала!
Тебе у серці спраглім поселю,
Леліяла б тебе і колисала!
Прийди, любове, я тебе молю!
Включити музику: «СИРОТА» середньо
СИРОТА
Ці оченята, що розпачливо вдивляються у світ,
Шукають у байдужжі рисочку рідненьку,
Від кревних звістки ждуть, хоча б привіт,
Вночі і вдень з слізьми чекають неньку.
Чекають погляду і хоч малої ласки
Снять силою теплою батьківських грудей.
Приходять у ві сні до них не чари казки,
А лиш обличчя дорогих, людей.
Й стріпнеться дитинча в тривожних марах,
Подушку поливаючи солоними сльозами....
О, не тривожте це дитя, поніжиться хай в хмарах.
О, не будіть, нехай голубиться у сні в обіймах мами.
Виключити музику
Ведуча: Життя наше зіткане не тільки з кохання та суму, радості, захоплення, а й з сміху. У нас сьогодні день народження, а на святах гумор повинен обовя'зково бути присутнім!
Включити музику : «У ФАСТОВІ» середньо
У Фастові на базарі спродалася тітка.
Удачно поторгувала і сяє, як квітка!
Накупила подарунків: внукам марципанів,
Кирзяки для чоловіка, дочкам сукні гарні.
До автобуса чекати ще якусь годинку,
Піти вирішила тітка у кафе „Хвилинка”.
Втислась в двері і до зали іде із сумками,
Суне їх під вільний столик, помога ногами.
Взяла собі попоїсти борщу і котлету,
Узвар, пиріжок з повидлом, порцію омлету.
І на столик по-хазяйськи усе розставляє.
Та ще треба ложку, вилку і хліба немає!
Узяла усе знаряддя, в праву руку хлібець,
До столика підійшла: „Бий його родимець!”
Уминає тітчин борщ негр чорнющий – чорний!
Хліб таки у нього свій: „Бач який проворний!”
Зіпа тітка німо ротом, як без води риба.
Кладе ложку на столі , поряд кусень хліба.
„Хай їсть борщик, неборака, а я усе інше,
Без борщу не схудну. Не буде вже гірше!”
Підсува до себе тітка узвар і котлету
В одну руку пиріжок, у другу – омлета.
За тарілку із омлетом негр, як кліщ, вхопився!
Тягне її що є сили! „ А щоб ти вдавився!
Мало йому вже борщу, ще гребе, злодюга...
Треба їсти мені швидко, бо з’їсть ,волоцюга!”
Відпуска тарілку тітка - очі із сльозою:
“Дістану собі хустинку, не тертись рукою!”
Нахилилася до клунків, а їх там кат має!
І вже зовсім очі слізьми, бідній, заливає!
Коли глядь, а через столик стоять її речі!
На столі – омлет, котлети і борщ , наче з печі!
Підніма голову тітка: „Що ж це я зробила?
Боже! Негрів пиріжок і котлету з’їла!
І компот весь попила, об’їла нацмена!
Люди! Що це за мана? Що найшло на мене!”
І вже ридма заридала добросердна тітка:
„Що ж недобра наробила? Скривдила сирітку!
Воно ж таке худюсіньке, голівка, як глобус!”
Тут із гучномовця голос: “Відходить автобус”!
Включити музику: “СЛОВА”
АВТОР:
Хвилююча до сліз о, моя щира пісне!
Слова хай громовицею на світ звучать
І срібним переливом кришталево-чистим,
І журавлиним клином в небесах ячать.
Не зраджу сонця милість і на мить!
Життя мого благословенна аріозо
Іще між зір божественно дзвенить,
Ще не написана фінальна лакрімоза.
ВИПАДУ РОСОЮ
Летіть, мої вірші, у світи далекі,
Мчіть у небі синім білими лелеками,
Розквітайте айстрами на землі журливій,
Засвітитесь зіркою новою, можливо!
Поселяйтесь радістю у душі людські,
Проникайте променем в глибини морські,
На щоці застигніть перлами-сльозами,
Мчіть по Україні дзвінкими піснями!
Зійдіть сонцем красним ви над Україною,
Над Дніпром-Славутою долею єдиною,
Забуяйте веснами, веселиць красою,
Я ж на землю рідну випаду росою!
Дякую щиро від усієї розкриленої душі, дорогі гості, що прийшли на мій творчий вечір та день народження.
Хай оптимізм та веселий настрій не покидають вас, мрії будуть радісними і веселковими дні сонячні та безхмарні, а зоряні ночі чарівні та втішливі!
Добра Вам, здоров'я, щастя, достатку, миру, кохання!
Дасть Бог, до нових зустрічей!
Включити музику: “Початок” 40 сек. ( максимально голосно)
Ведучий: Фото на пам'ять з колегами, друзями, рідними,.
|
| |
| |
