| Avtor | Дата: Четвер, 17.01.2013, 23:27 | Сообщение # 1 |
|
Offline
 Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
|
Прийшов у ліс. Нагострена сокира.
Ялинка стрепенулася. Принишкла.
А чоловік стинав ялинці крила.
Сльозою глиця скочувалась нишком.
Та перед цим, ретельно вибирали:
Ажурна щоб була, найкрасивіша.
Із снігу довго-довго вигрібали,
Щоб най густіша і найзеленіша.
Вона росла незаймана й чарівна:
Той хто зростив – їй душу свою вклав.
Була собі, як лісова царівна –
Всевишній сам із гілочок зіткав.
Якби вже потім бачили ялинку
Її подруги, як народ убрав!
Від заздрощів - стряхнулися б сніжинки
Під музику, коли оркестр заграв.
У найскромніших буднями оселях
Її вбирають розкошами гарно.
Всі паперові зайчики веселі
Руками витиналися не марно.
І засіяло вогниками в хаті,
Замиготіло дощиком над нею…
Того не можна навіть змалювати! –
Немов жива світилася зорею.
Але минули свята. І ялинку,
Яка ще вчора сяяла й сміялась…
Затих оркестр під хникання дитинки
Лише акорди десь перекликались.
Ялинку з хати винесли – небіжчицю,
Тягли по снігу знищену без сили
І волочили мов велику грішницю
Вже не зелену – а навіки сиву.
Зимова колискова.
А сніг іде і тихо сіє
На землю стомлену німу.
Рожеві сни, рожеві мрії…
А я не сплю. Чому, чому ?
Вечірні сутінки сивіють
І заглядають у вікно.
Шепоче хтось: «Навіщо мрії ?»
Та не засну я все одно.
«Засни, дівча, ген сніг як вата.
Я з нього сон тобі зліплю
І буду тихо колихати.
Засни, засни». А я не сплю.
Вдивляюсь в білу сніговицю,
А там, в прозорій далині,
Синіють проліски. Це сниться ?
Чи справді квіти весняні ?
Вони прийшли крізь заметілі
Тендітні, ніжні і ясні.
О, квіти сині, квіти білі.
Нехай приходять всім вві сні.
[color=green]
|
| |
| |
