Avtor | Дата: Четвер, 17.01.2013, 23:27 | Сообщение # 1 |
Offline
Генерал-полковник
&&?>
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| Прийшов у ліс. Нагострена сокира. Ялинка стрепенулася. Принишкла. А чоловік стинав ялинці крила. Сльозою глиця скочувалась нишком. Та перед цим, ретельно вибирали: Ажурна щоб була, найкрасивіша. Із снігу довго-довго вигрібали, Щоб най густіша і найзеленіша. Вона росла незаймана й чарівна: Той хто зростив – їй душу свою вклав. Була собі, як лісова царівна – Всевишній сам із гілочок зіткав. Якби вже потім бачили ялинку Її подруги, як народ убрав! Від заздрощів - стряхнулися б сніжинки Під музику, коли оркестр заграв. У найскромніших буднями оселях Її вбирають розкошами гарно. Всі паперові зайчики веселі Руками витиналися не марно. І засіяло вогниками в хаті, Замиготіло дощиком над нею… Того не можна навіть змалювати! – Немов жива світилася зорею. Але минули свята. І ялинку, Яка ще вчора сяяла й сміялась… Затих оркестр під хникання дитинки Лише акорди десь перекликались. Ялинку з хати винесли – небіжчицю, Тягли по снігу знищену без сили І волочили мов велику грішницю Вже не зелену – а навіки сиву.
Зимова колискова.
А сніг іде і тихо сіє На землю стомлену німу. Рожеві сни, рожеві мрії… А я не сплю. Чому, чому ? Вечірні сутінки сивіють І заглядають у вікно. Шепоче хтось: «Навіщо мрії ?» Та не засну я все одно. «Засни, дівча, ген сніг як вата. Я з нього сон тобі зліплю І буду тихо колихати. Засни, засни». А я не сплю. Вдивляюсь в білу сніговицю, А там, в прозорій далині, Синіють проліски. Це сниться ? Чи справді квіти весняні ? Вони прийшли крізь заметілі Тендітні, ніжні і ясні. О, квіти сині, квіти білі. Нехай приходять всім вві сні.
[color=green]
|
|
| |