Avtor | Дата: Четвер, 17.01.2013, 23:43 | Сообщение # 1 |
Offline
Генерал-полковник
&&?>
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| Душа чогось боїться – на нещастя, Таких людей у вірі обминеш, Казала всім тихенько баба Настя, – В житті є так, «що сієш, те й пожнеш», Прийшла війна гаряча в сорок першім Завмер за полем тихий горизонт, – Мій чоловік характером упертим, Найпершим із села пішов на фронт, Земля горіла вогнищем пекучим, В людей диміла нива у житах, На пожарищі всі жили смердючім, Без права на надію і життя. У баби навернулись тоді сльози, Про її дні військові неминучі, Згадала білосніжну абрикосу, Вона й війною дихала жагуче. А як цвіла! Немовби наречена, Перед бідою всі сади цвіли. Ти прилітай, соколику, до мене, Ти прилітай із гіркоти і мли… Роки минали без окрайця й солі, А голова з макітрою без дна, Анастасія не корила долю, І не топила в келиху вина. Були і дні, хворобою збирали, Вже стільки літ важкі у неї сни, Вже третій рік надію виривали Солдатський слід дорогами війни. А на четвертім, снитись рідше стало, Поштар приніс їй фронтовий пакет, Здавалось й серце битись перестало, «Негайно ! Виїздіть у лазарет!» Дивилась почерк. Почерк незнайомий, Рядки рябіли і трусились плечі, Такий далекий спомин в її дому, А як той лист відчули діти з печі! І заблищали очі у дівчаток, Вони у всіх були, як неба синь. Обличчя їхні копія, мов тато, А мамине – то птахів голосінь. Сиділа жінка. Долею ридала. Її відчув би кожен з нас поет. Усі слова адресою сприймала. «Солдат живий. Військовий лазарет»… Замерехтіло у словах Саратов. Мов розгубилось на кордоні слів, Ваш чоловік, ваш Олексій Філатов Підірваний на міні уцілів. Тремтів пакет. Тремтіли стіни й хата, Ввімкнувся біль, мов електричний струм, Підбігли дітки, хлопчики й дівчатка, Щоб загнітити материнський сум…
Розпорядок-наказ голова подає. Настасія у горі сповна На солдатку вже вдруге діток віддає, Їде в місто Саратов вона. Величезний Саратов. З дверей до дверей… Як знайти там кохані сліди. Скільки в ранах братів – росіянин, єврей… Як же їй Олексія знайти?... Ось нарешті і лікар іде в тишині, По мережених ряднах палати. Чи привиділось їй, чи можливо вві сні... «Тут лежить чоловік ваш – Філатов»! І нестримані сльози лились по щоках, Разом схлипнула з нею кімната. Біль раптовий минув. Вмить у серці зачах. – Мій незрячий, глухенький Філатов! І здавалося їй клекотіла земля, Мов сп’яніла в біді безпорадна. Лікар тихо по ній прицілився здаля І зрадів, що дружина порядна. Став спокійний тепер за свого вояка, Олексій при дружині в безпеці, Бо при ньому надійна жіноча рука, У любові життя сколихнеться. А тим часом у Насті забракли слова, Непомітно сповзала утома, – Добрий лікарю мій, я напевно права, Я його забираю додому.
Співчували сусіди. Така вже судьба, Співчували їй долі по різ… Тільки в Насті і дні були просто доба, І не бачив ніхто її сліз. Як і люди, вставала завжди на зорі, Біль колола у серце мов ніж, Вона знала, Олекса, у танку горів, Із гарячого полум’я ліз. Вже й заквітнув на лузі в ставках верболіз, Та літа не вернути назад, В Настасії й надалі не бачили сліз. Відцвітав із морелями сад, Закрутила вітрами холодна зима, Всі по парах рубали рогіз. Лише Настя рубала й возила сама, Жоден раз не впадала до сліз. Тихо в хаті. Печеться із маком пиріг, Спокій вистрілив в неї саму. В орденах, сірим поглядом в очі заліг, Мовчазну, несвідому, німу, – Не чекала? – І поглядом скреслював круг, Як солдат воював на війні. Зрозумів він усе… Його Настя це Друг Про яких і складають пісні. Якщо будеш в Росії. Згадай про цей вірш, Увійди у солдатську хатину, Увійди до людей якомога простіш, В них відчуєш любов, як в дитини. Ти побачиш найглибшу сім’ю за столом, Найсуттєвіша розповідь буде, Два солдати і жінка. Кохання чолом, Пам’ятаймо про них, добрі люди!
|
|
| |
olgazoc | Дата: Понеділок, 20.10.2014, 20:06 | Сообщение # 2 |
Offline
Рядовой
Группа: Пользователи
Сообщений: 13
| "...За друга и воду я пил бы..."
|
|
| |
olgazoc | Дата: П`ятниця, 24.10.2014, 04:34 | Сообщение # 3 |
Offline
Рядовой
Группа: Пользователи
Сообщений: 13
| http://s10http://s105.ucoz.net/sm/24/flower.gif5.ucoz.net/sm/24/angel.gif
|
|
| |