|
Оксана Донченко (Львів). "Подаруночки"
|
|
| Avtor | Дата: Субота, 19.01.2013, 22:30 | Сообщение # 16 |
|
Offline
 Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| ***
Жити щасливо смію,
Бог оживив можливість,
Вірю у диво-мрію —
Бог дарував сміливість!
Знаю, що виростуть квіти,
Ті, які в друзів в серцях;
Будуть щасливими діти,
Переборовши страх.
Знаю — не стане дорога
Ні прірвою, ні стіною;
Вірю — всміхнеться доля,
Милий буде зі мною.
Вже не корюся журбі!
Господи! Вірю Тобі!
10. 09. 2009
ДЯКУЮ БОЖЕ ТОБІ!
Ты помнишь, как все начиналось?
Все было впервые и вновь.
Как строили лодки и лодки звались —
Вера, Надежда, Любовь…
«Машина времени»
Живу. І від себе подітись нікуди.
У Господа Правди рятунку прошу.
Сміятись забула. І плакать ніяково:
Єдиному Богу — листи пишу…
|
| |
| |
| Avtor | Дата: Субота, 19.01.2013, 22:32 | Сообщение # 17 |
|
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| ДАВНІ ПОДАРУНКИ
***
Ту нічку пам’ятаєш, милий?
Відбились зорі у очах,
В пітьмі моє світилось тіло,
Плелися коси по плечах…
Хитались вишні серед неба
І світло папороть лила…
Ти пам’ятаєш тиху нічку,
Що в вічність нашою пішла?
літо 1983
***
На Івана, на Купала розплітає нічка коси…
Я цвіт-папороть шукала, як розквітли в травах роси.
Там зустрів мене мій милий — зорі з неба прихилив,
Ясноокий, чорнобривий — на край світу заманив.
Простягнув мені долоні — цвіт чарівний дарував,
Пригорнув мене до казки — ніжно-ніжно цілував…
…Сніг упав — зима примчала, дні розлуку принесли.
В далині ясній ті ночі, де ми папороть знайшли…
зима
1983–1984
***
Над світом тьма, немає світла,
А Небо прагне до землі.
Любов, як папороть розквітла
На ночі чорному крилі.
Над світом тьма, немає світла,
Лиш спалахи летять малі —
Це доторкнувся Ти до мене
На ночі чорному крилі.
Над світом тьма, немає світла,
Та ми зустрілись на Землі —
Надія іскрою зоріє
На ночі чорному крилі.
І чистий промінь спалахне
Яскравим полум’ям на сході,
Я пригорнусь до Серця світу…
Хай буде ранок, ночі — годі!
зима
1983–1984
|
| |
| |
| Avtor | Дата: Субота, 19.01.2013, 22:32 | Сообщение # 18 |
|
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| Александру Алейникову. Царствие Небесное тебе, Саша!
***
Улыбается ночь за дверью
И тихонько поют облака…
Я люблю тебя, ты поверь мне
И прости за это пока…
Принесет твои мысли ветер,
Под моим оставит окном,
Я впущу их в дом и согрею,
И останусь с тобой вдвоем.
…Обнимаю подушку крепко,
Улыбаюсь тихонько во сне —
Ночь сегодня твою улыбку
Под подушку положит мне.
1996–2000
|
| |
| |
| Avtor | Дата: Субота, 19.01.2013, 22:33 | Сообщение # 19 |
|
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| — Прости…
— Бог простит.
***
Ты веришь в то, что Бог меня простит?
И тех, кого я в этом мире погубила,
Приимет пред сияющий Свой Лик,
Уничтожая тление могил?
Ты веришь в то, что Бог меня простит?
А ты? Простишь разрушившего брата?
Представ пред Светом в невечерний миг,
Не будешь требовать отмщенья и расплаты?
Ты веришь в то, что Бог меня простит,
Укроет память тишиной смиренья…
Погибшую Любовью воскресит,
Соединив разорванные звенья!
1996–2000
Господу и Сашеньке!
Параллельные прямые пресекаются в бесконечности…
***
В параллельности прямых
Света чистота —
Только взгляд и только миг,
Даже не мечта.
Точно знаю я — давно
Нет тебя в миру,
Только света ясный след —
Песня на ветру.
Ты ушел за грань весны
И за ночь зимы.
Я твои лелею сны —
Ибо были мы.
Даже если не дано
Мне лететь в грозу,
Я тебя благословлю,
Сердцем провожу.
В кружева иных дорог,
Сквозь туманы дня
В недоступность ты влечешь
Маяком меня…
И познав, что путь открыт
Замкнутым во тьме —
Вызов бросить я смогу
Боли и зиме.
А в обыденности бег,
В шумных улиц ток
Прорастает солнца смех —
Радости цветок!
Раскрывает лепестки,
Выпустив трамвай.
И поют, поют ростки,
Ты не забывай:
В параллельности прямых
Света чистота —
Только взгляд и только миг,
Даже не мечта…
Господи! Де Ти…
***
І не збираються думки в слова…
Печаль рікою тихою сплива.
Чомусь і серце, і душа болить.
І як мені без Тебе в світі жить?
Дивлюсь у зошит і не бачу слів
За в’яззю ненаписаних рядків…
Пливе чекання і стоїть зима,
Нема Любові (Надії, Віри) — і життя нема…
Нема терпіння і нема снаги
Під тягарем пекучої ваги…
І я не знаю, що таке життя,
Ні прощення нема, ні вороття…
Чому втрачала тих, кого люблю,
І замертвіло серце від жалю?..
Куди бреду не знаю я сама…
Нема кінця — початку теж нема.
Летить зоря, немов чиясь душа —
В живому світі Світло не згаса,
А я в тумані, наче в забутті…
Чому Тебе немає у житті?!! —
Спитати хочу — замкнуті уста…
У чому смисл життя і чистота?
У чому суть смирення і гордині?..
…Навчи мене молитись, Отче, нині.
1996–2000
|
| |
| |
| Avtor | Дата: Субота, 19.01.2013, 22:34 | Сообщение # 20 |
|
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| ***
Місяць уповні,
Хмари крилами,
Темрява віялом.
Тихо тут
Сяють дерева —
Посланці Ірію.
І розплітається
Болю джгут.
зима
***
Південь. На дворі тиша.
Ти мене знайди швидше…
Бо нема мене чомусь в світі…
Час то йде, то не йде. Вітер…
І благає дощу листя,
І цілує життя обличчя…
літо
1996–2000
Дякую Тобі, Господи!
***
Ти на землі шукала Рай,
А тут формуються світи;
Живи, щоб в Вічності на грані,
Свій дім у Господі знайти.
Сміливо йди прямим шляхом —
Закон любові непорушний.
І віднайди, прийнявши світ,
У Вічності розквітлу душу.
Мовчи і слухай, біль прийми —
Бо не буває гірше болю,
Ніж жить і невідь-що творить
В розлуці з Вічною Любов’ю,
Коли з’єднались дух і тіло
В клубок суцільних протиріч.
І пам’ятай — Любов в серденьку
Готує зустріч віч-на-віч.
1996–2000
|
| |
| |
| Avtor | Дата: Субота, 19.01.2013, 22:35 | Сообщение # 21 |
|
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| Спасибо, Оля, и тебе, Валера, спасибо…
***
Ты на Земле искала Рай,
А здесь рождаются миры…
И не ломись сквозь раны сердца,
Дождись открытия поры —
Соединились дух и тело
В клубок сплошных противоречий,
Но непреложны грани мира
И в чистоте предел сердечный.
Молчи и слушай, боль прими,
Ведь не бывает горше боли,
Чем жить и невесть-что творить
В разлуке с Истинной Любовью.
Учись идти прямым путем,
Границ пределов не нарушив.
И обрети, отдав в залог,
Свою потеряную душу.
1996–2000
М. К. — пра-… …-правнуку Адама
***
Простите мать —
Что позвала Вас в этот мир.
Простите женщину —
Что Вас детьми связала.
Простите Еву —
Ей Господь вложил
В глубь естества
Ко всем погибшим жалость.
Простите Господа —
Ведь Он Вас отпустил.
Себя прости —
За то, что согрешил!
1996–2000
***
Пробачте матір —
Що у світ Вас привела.
Пробачте жінку —
Що дітьми Вас прив’язала.
Пробачте Єву —
Їй Господь поклав
У саме серце
До пропащих жалість.
Пробачте Господа —
Бо Він Вас відпустив.
Себе прости —
За те, що согрішив!
1996–2000
|
| |
| |
| Avtor | Дата: Субота, 19.01.2013, 22:37 | Сообщение # 22 |
|
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| Костикові Каменському, Ларисі Каменській
***
Коли сестра іде по грані, Коли душа іде по грані,
Нага і боса крізь вогонь, Нага і боса крізь вогонь,
Ти не штовхай її у відчай Ти підійми її над світом
Холодним дотиком долонь. Ласкавим дотиком долонь.
Ти не шукай у ній неправди,
Не вказуй на тягар вини,
Будь другом, ближнім, просто братом.
Сльозу усмішкою спини.
Навчися з серцем розмовляти,
Тоді зумієш віднайти
І провести любов (життя) по грані,
Прийнявши тайну Покаяння,
Свій мир у вічності знайти (спасти),
Віддавши Господу світи.
1996–2000
Андрій Ж. — це тобі!
***
Люби мене, тамуючи бажання.
…Люби мене, як брата, як сестру;
Люби мене, як вперше, як востаннє,
Як образ Богоявлення в миру.
Люби мене, як братову дружину.
Люби мене, як ворога в бою!
Люби, як батька, і люби, як сина —
Люби мене, не знаючи жалю.
Люби мене, як матір, і як доньку.
Люби мене, як прощену печаль;
Рятуй, як друга, що в кривавій битві
Тебе прикрив від вражого меча.
Як віру, як надію, як молитву,
Як волю — бережи і не втрачай!
1996–2000
***
Бажаний, як хліб,
Бажаний, як сіль —
Спокій —
Огорни мене,
Огорни і будь
Поруч ненароком.
Як вода жаданий,
У одчаї званий — Ти.
Підійми з долу,
Поєднай долю,
Наведи мости.
1996–2000
|
| |
| |
| Avtor | Дата: Субота, 19.01.2013, 22:37 | Сообщение # 23 |
|
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| ***
Радість у журбі,
Зброя в боротьбі — Ти.
Оживи Словом,
Відроди мову, поможи дійти!
Щастя у путі,
Тайна у житті — є.
Розбуди серце,
Просвіти розум — все Твоє!
Світло серед тьми,
Цвіт серед зими — успіх.
З горя підійми,
Радість подаруй — усміх.
Сніг серед весни,
Камінь з-за спини — відчай.
Відійди, розтань!
Відійди і знай — біль не вічний!
1996–2000
Жалість — це ще не любов,
Жалість — тільки біль.
Оберни кристалу грань
І побачиш ціль.
***
Жалість лиш точка
В сфері любові.
Мить, відлетівши,
З’являється знову.
Серденько — Господу,
Радості — людям.
Винних прости —
І побачиш, що буде!
Жалость — это не любовь,
Жалость — просто боль.
Оберни кристалла грань
И пройди сквозь ноль.
***
Жалость лишь точка
В круге любви.
Что б не случилось —
Нити не рви.
Выпусти сердце
Птицей надежды!
И не ищи виноватых,
Как прежде…
1996–2000
Як блудний син, стою перед Тобою…
Не прощення прошу, не прийняття —
Лиш милості і крапельку спокою,
А Ти Любов даруєш і життя…
***
І не буде в тобі погороди.
Ні на небі, ні на землі.
І, розп’ятий перед народом,
Ти побачиш Світло в імлі:
Той єдиний і вічний Промінь,
Що рятує людей (життя) в світах,
Покриває про горе спомин,
Обертає любов’ю страх.
1996–2000
***
Скинь пов’язки —
Вже душа прозріла,
Скинь прив’язки
І з душі, і з тіла,
Скинь гординю,
Біль і суєту.
Стань на шлях
І покорись Христу.
***
Сбрось повязки —
Ведь душа прозрела,
Сбрось привязки
И с души, и с тела,
Сбрось унынье,
Боль и суету.
Путь прими.
И покорись Христу.
1996–2000
|
| |
| |
| Avtor | Дата: Субота, 19.01.2013, 22:38 | Сообщение # 24 |
|
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| Богдані
***
Щастя — на волю,
Горе — зв’яжи,
Віру й надію
В собі збережи.
Сонце Любові
Сходить над світом —
Всі ми — Єдиного
Господа діти.
1996–2000
***
Я повернулась.
Не суди мене.
І не жалій.
І не питай про спокій.
Ти просто руку дай —
І покажи
Той шлях,
Де ми зустрілись
Ненароком.
1996–2000
***
Я сильна, я смілива —
Я іскорка вогню!
Я майже неможлива
І я Тебе люблю.
Я ніжна, я ласкава —
Повітряна струна.
Неначе непомітна,
А, часом, як стіна!
Я чиста, я прозора —
Я крапелька води
У Всесвіті розлита,
І Ти мене знайди!
Я тиха, я холодна —
Кристалинка земна!
І так мене багато,
І все це — я одна.
1996–2000
***
Поглянь — я лечу,
А назустріч — Ти.
Пройшовши крізь точку,
Являєм мости.
Між світлом і тінню,
Між ніччю і днем,
Між Небом і світом
По грані ідем.
І темрява сяє,
І біль — наче сон.
І радість у серці,
Мов пара долонь.
1996–2000
***
Очі наповнені зорями,
Серце — вогнем…
Полум’я, полум’я, полум’я
Лине над днем.
Очі наповнені повінню,
Тіло — дощем,
Повністю, повністю, повністю
Серце затопить щем.
Очі наповнені казкою,
Світ — дивиною,
Ти не тривожся, будь ласка —
Не розминемось з тобою.
Тіні хитаються хмарами,
Світло — луною…
Як віднайти те кохання,
Що не погасне зі мною?
1996–2000
|
| |
| |
| Avtor | Дата: Субота, 19.01.2013, 22:39 | Сообщение # 25 |
|
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| ***
Живи, в Любові йди по світу,
Обереже Господь від лжі.
Навчися ближніх впізнавати.
І не суди свої-чужі.
Коли дарує день прозорість,
А ніч дарує чистоту,
Не бійся відхворіти болість,
Стежину вибрати не ту.
Не бійся злих, не бійся добрих…
А ні обмов, ні похвали!
Щоб з обережністю хоробрість
В одній гармонії лились.
Прокинься у своєму світі,
І радість в серці обійми;
Пізнаєш мить — Господнє слово,
Де зазвучали я і ми.
Праворуч сонце, зліва зорі:
Розправив крила і — лети!
Весь простір, як молитва-пісня,
У вальсі ніжному світи.
1996–2000
Ой, темна нічка-петрівочка…
Українська народна пісня
***
Уже за північ… Місяць розбудив.
І просить о молитві диво з див —
Петрова ніч.
Цей світ мене судив…
А нині милість ллється, мов ріка,
І чаша, що була така гірка,
Змінила смак.
Лиш серце біль стиска —
За тих людей, що сплять в нічній імлі
І, Бога не пізнавши на землі,
Пускають в світ
Печалі і жалі…
Тебе молю, о Мати Пресвята,
Твоя рука взискує й наверта
До Сина всіх,
Прийнявши меч хреста.
Рятуй цей світ, що в ночі, як дитя,
Згубивши Бога, плаче без пуття
Під липи дзвін,
Під Деревом Життя…
Здіймає руки трав і ліхтарів,
Зітхає стогоном живих вітрів…
О, Господи!
Ти душу вже зігрів,
А тіло тихо молиться в імлі,
Щоб Упованням Всіх Кінців Землі
З’єднався світ,
Змирились сили злі.
***
Тепер засну до самого світанку,
Коли покличе Сонце до молитви,
Прийму у серце перший промінь ранку,
Мов стяг ясний, що поведе у битву.
1996–2000
|
| |
| |
| Avtor | Дата: Субота, 19.01.2013, 22:39 | Сообщение # 26 |
|
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| Пищим, скрипим, но едем!..
Танечка
Пам’ятаю і плачу…
Тільки голос: «ІДИ»
***
Когда изломанные крылья,
И щит, и камень за спиной —
Оставь унынье и бессилье.
И в путь! Единственной тропой —
Дорогой, что выводит к Свету.
Не плачь, не стой и не грусти…
Пусть ты рожден летать, но к Богу,
Конечно, можно и ползти…
Пока изломанные крылья
Срастутся и окрепнут вновь.
Достойно слабости усилье!
И пусть пока не в глаз, а в бровь
Ты попадаешь слишком часто…
И болью сердце жжет ненастье.
В тебе жива Его Любовь!
Об этом помни постоянно.
Не плачь, не стой и не грусти…
Ты рождена летать?
Но к Богу, конечно, надо!
Хоть ползти…
1996–2000
|
| |
| |
| Avtor | Дата: Субота, 19.01.2013, 22:40 | Сообщение # 27 |
|
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| ***
Коли в лубки закуті крила —
І щит, і камінь за спиною,
Забудь печаль, покинь безсилля
І в путь! Єдиною тропою —
Дорогою до Серця світу.
Не стій, не плач і не тремти.
Хоч ти, як птаха — для польоту —
До Бога — можна і повзти,
Допоки крила ще в пов’язках
І рани ще не зажили…
Ти відпусти усі помилки,
Себе за промах не кори!
Ти слабість подолай зусиллям,
Упала — піднімайся знову —
Зростуться і окріпнуть крила
І розпадуться всі окови!
Як серденько заплаче гірко —
Тихесенько молитву змов.
І пам’ятай — Господь у світі.
В тобі жива Його Любов! —
Це аксіома і основа.
Не стій, не плач і не журись!
Хоч ти летіти ще не можеш —
ГОСПОДЬ назустріч йде!!! Дивись!
30. 09. 2009
***
За обрієм ховається гроза,
Над хмарами сміються блискавиці…
І загорнулось серденько в сльозу,
А розум виплітає небилиці…
Ти не розмінюй світла мить живу,
Ти не жалій мене і не жалійся,
На диво світу я тепер живу
І слухаю, як плач стихає в пісню.
Люблю, надіюсь, вірю. Страх пізнавши,
Химери світу у сонет в’яжу,
Єдиному життя своє дарую,
У Вічність повертаючи межу.
Згасаючого гноту не торкнувши,
По світу тихим гомоном біжу.
1996–2000
|
| |
| |
| Avtor | Дата: Субота, 19.01.2013, 22:40 | Сообщение # 28 |
|
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| ДРУГИЙ БУКЕТ ДЛЯ ДРУЗІВ
М. Б. Першакову
Сейчас взорвусь, как триста тонн тротила,
Во мне заряд недюжинного зла! —
Меня сегодня Муза посетила,
Так просто посидела и ушла…
В. Высоцкий
***
Мишкові захотілося поему:
Щоб був і чай, і качка, й очерет.
А Муз — він за наказом не приходить! —
Не кожну мить в полон мене бере…
Просив Михайло вірш про славних хлопців,
Ну, себто, зрозуміло — про мужчин,
І про «русалок», що живуть в районі —
Красуні незрівнянні, без хвостів.
А я Мишкові чітко пояснила:
Усі бажання — Богові листом —
Він посилає Ангелів до мене
І Небо й землю з’єднує мостом.
Михайло, певно, гаряче молився,
Якщо мені сьогодні Муз явився!
03. 10. 2009
Озерному товариству
***
А в нашому районі, між асфальтів,
Живе казковий дива острівець —
Тут озеро, що, може, й моря варте!
Тут пляж і ліс, і радість для сердець.
Тут очерет шумить над тихим плесом,
Тут каченята плавають гуртом,
Тут вчора хлопці щуку упіймали,
Вона кусалася і тріпала хвостом!
Сюди приходять люди незлобливі
І тут Михайло розливає чай.
Жінки–дівчата тут усі вродливі,
А всі мужчини — ширші у плечах!
Бажання наші — вільні від кордонів,
Якщо із них не ростимо драконів.
03. 10. 2009
[size=14]
|
| |
| |
| Avtor | Дата: Субота, 19.01.2013, 22:42 | Сообщение # 29 |
|
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| Не давай серцю волі — заведе в неволю!
Сердцу не прикажешь…
З народного
***
А Серденько не слухає наказів,
І ходить, де схотілося йому,
А Розум — для Серденька — не начальство!
І спробуй розберися: що — кому…
А Розуму спуститись з п’єдестала?
Спитати, що Серденькові болить,
Йому, малечі, слізки повтирати —
Обом, направду, легше стане жить!
За ручку м’яко Серденько повести
І приладнать перильця до містка —
Осилиш, Розуме, таку турботу?
Надіюсь, що вона не затяжка?
Не забувайте, воїни на марші,
Що немовля — від генерала старше!
07. 10. 2009
***
Серденько вміє бачити незриме,
Серденько може Світлом розцвісти,
Прикрючу мряку — в райдугу оберне! —
Так, Розуме, не вмієш навіть ти.
Серденько завжди вдячністю іскриться —
Якщо його від злого берегти,
Якщо страшну темницю зруйнувати:
У цьому, Розуме, володар — ти.
Для Розуму ліхтариком вчинившись,
Скажи, Серденько, можеш так дерзнуть —
Щоб ми зуміли Господа узріти?..
Прямий і ясний тим дається путь,
Хто сам з собою перестав сваритись —
Кого Серденько з Розумом ведуть.
08. 10. 2009
Лідії і Володимиру — моїм батькам.
Царство небесне вам!
***
Мамо, не плач. Я тепер майже чемна:
Вірші пишу і молюся щодня,
Не ображаю сестричку даремно,
Їсти варю і вмиваюсь зрання.
На турніку три рази підтягнулась,
Ганя придбала гітару мені,
Не підпускаю до себе одчаю
І не співаю погані пісні.
Батьку скажи, що я вчусь на шофера,
Скоро, напевно, машину куплю,
Хай прилітає в гості до мене —
Сам чи з Сашком, я обох їх люблю…
Ну, а все інше ти знаєш сама —
Якось справляюсь, хоч вас тут нема.
11. 10. 2009
***
Мамо у мене симпатія сталась.
Як воно буде не знаю поки…
Страшно і радісно серце гойдає,
Раптом кудись подівались роки.
Мамо, ти знаєш, який він хороший…
Ти з його Ангелом поговори,
Може порадить, що треба для щастя?
Може підкаже, якої пори
Вільно підходити зможу до хлопця —
Скільки захочу — і вдень, і вночі;
Що йому миле, що певно дратує,
Як з ним поводитись, може навчить…
Мамо, я знаю — ти більше не плачеш.
Ти усміхаєшся в Світлі — я бачу!
11. 10. 2009
|
| |
| |
| Avtor | Дата: Субота, 19.01.2013, 22:43 | Сообщение # 30 |
|
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| Усе мені дозволено, та не все на користь…
І Кор. 10/23
Ось, стою при дверях і стукаю…
Одкр. 3/20
***
А в Бога можна і не вірить,
А Бога можна і не знати,
На небо можна не дивитись,
Позакривавшись у кімнатах,
А можна очка затулити —
Не треба бути і сліпим!
А можна навіть не ходити —
Зовсім не роблячись кривим.
Твій вибір — жити в цьому світі.
Пригод довкіл — на всякий смак!
Твій вибір — що тобі творити
І з ким, і де, і, звісно — як.
Прикол у чому полягає? —
Бог в тебе вірить, Він нас знає.
ВІН в тебе вірить і чекає.
12. 10. 2009
…пізнаєте Істину, і Істина визволить вас.
Ін. 8/32
***
Я можу від Бога звільнитись,
Та Він не вільний від мене —
Як вогнище від пломіння,
Як рішення від проблеми.
Як річка не вільна від риби,
Як небо не вільне від птиці,
І виток — як від струмочка
Як джерельце від криниці…
Лиш з Господом наша свобода,
А Істина волю дарує —
Життя наповняє щастям,
Відводить долю лихую!
Коли я від Бога вільна —
Є термін простий — божевілля.
15. 10. 2009
П’ять слів грецької мови перекладають словом «любов»; п’ять слів — п’ять значень…
***
А греки говорили про любов:
АГАПЕ, СТОРҐЕ, ФІЛІА І ЕРОС.
Аж дивно — скільки може бути слів —
І кожне з них інакшу грань приверне!
Ось ФІЛІА — це просто приязнь дружня;
Ось СТОРҐЕ — тим турбується, хто є;
А ЕРОС — це глибинна пристрасть дужа —
Вона нам силу для звитяг дає;
Іще у греків МАНІЯ була —
Її тихенько ставлю у кордони:
Кохання не веде людей до зла,
Якщо Господні не трощить закони!
АГАПЕ — це кеносису основа —
Господь нас підійняв в Своїй Любові.
16. 10. 2009
В англійській та російській мовах є лише по одному слову, що опи¬сують любов. В українській — два. Санскрит має 96 слів, а давньоперська — 80.
***
В санскриті слів таких до ста…
У перській — вісімка десятків! —
Це так — статистика проста,
Маленький вузличок на згадку.
Отак багато в світі мови
Говорять про одне те саме.
Вони змагаються немов…
Поміж землею й Небесами
Плетуть з мережива струну,
Що нас із Господом єднає.
І всі збираються в одну —
Це серце з серцем розмовляє…
А українською так гарно
Сказати (Почути):
— Я тебе кохаю.
17. 10. 2009
|
| |
| |
