|
Любов Назаренко. МОЇ ПОЕТИЧНІ СТЕЖИНИ
|
|
| Avtor | Дата: Четвер, 16.02.2012, 21:00 | Сообщение # 16 |
|
Offline
 Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| Я — Мавка твоя
Ось зiйде вечiрня зоря,
А мiсяць за нею — серпанком,
Пiду до криниченьки я —
Зустрiнусь з тобою, Iванку!
І в вербах розлогих, старих
Загубимось в вітті шовковім —
Згорю у цілунках твоїх,
Як ти від моєї любові!
Я — Мавка твоя лiсова —
I розум тобi заморочу:
“Люблю”, — промовляю слова,
“Кохаю”, — вiдлунням шепочеш...
* * *
Косами трави скотились в долину,
Там через них я проклала стежину —
В росах дзеркальних тебе вiдшукаю
I своє щастя в барвiнках сховаю.
Ти є у мене, а я є у тебе,
Нам без любовi, як сонцю без неба.
Вiтер ласкаво обличчя лоскоче,
Наче з тобою “Кохаю” шепоче.
Час в безкiнечнiсть спливає i тане,
Хай помiж нами нiщо не постане!
Зелень зiв’яне, та висохнуть роси —
Завжди тебе менi буде не досить!
|
| |
| |
| Avtor | Дата: Четвер, 16.02.2012, 21:01 | Сообщение # 17 |
|
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| Наша любов
Слiд вiд твоїх
Лагiдних вуст — вогонь,
Мовби горю
У пелюстках долонь!
Терпко п’янить
Щире твоє: “Моя...”
А за вiкном
Мiсячний диск сiя.
ПРИСПIВ:
Наша любов загорiлась
Зоряним вiдблиском неба —
Падають бiсером зорi
В душi до мене й до тебе!
Нiжно тiла
В тишi нiчнiй злились,
Наче це все
З нами було колись...
Знов шепочу,
Серце пала: “Ти мiй...”
Наша любов
Зiткана вся iз мрiй!
ПРИСПIВ.
Ти цiлував
мої руки
Ти цiлував мої руки —
Чистi, як снiг,
Знаю, хотiв би щось бiльше,
Але не мiг...
Ти цiлував мої руки —
Радiсть i щем!
I накотилися сльози
Свiжим дощем...
ПРИСПIВ:
А серце билось, наче птах,
В грудях твоїх гарячих —
Причарувала я тебе
Навiки, мiй козаче!
I рвалось серце на шматки
З грудей твоїх широких...
Ще мить — i будеш ти моїм,
Козаче синьоокий!
Ти цiлував мої руки —
Зоряний час!
Нiбито плакали струни
В душах у нас...
Ти цiлував мої руки —
Нiжностi пил!
Як же в собi все тримати?
Боже, дай сил!
ПРИСПIВ.
Ти цiлував мої руки —
Мовчки, без слiв,
Але я все вiдчувала,
Що ти хотiв...
Ти цiлував мої руки —
Думав — ”Це грiх!”
Знаю, хотiв би щось бiльше...
Знову не змiг...
ПРИСПIВ.
|
| |
| |
| Avtor | Дата: Четвер, 16.02.2012, 21:01 | Сообщение # 18 |
|
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| Перше моє
кохання
Перше моє кохання
Бiлим бузочком буяло,
Я ж тебе до нестями,
До божевiлля кохала!
Перше моє кохання —
Піни бузкової хмари,
Щастя солодка радiсть,
Долi гiркої примари!
Перше моє кохання
Цвiтом зiв’яло бузковим,
Та не зiв’яне в серцi
Той первоцвiт аж нiколи!
У передзвонах
лiта
У шатах лiтнiх,
Нiбито в Едемi,
Сховалось щастя
В зоряних дощах.
I нiжно мiсяць
Вiдбива промiнчик
Мого кохання
У твоїх очах.
ПРИСПIВ:
Лiта строкате намисто —
Низку бентежних днiв
Теплим чарiвним спогадом
Ти подаруєш менi!
В шовкових травах
Марево бажання,
В медвяних квiтах
Розплескався час,
I прошепочеш
В передзвонах лiта
Слова любовi
Ти менi не раз!..
ПРИСПIВ.
Твої цiлунки
Наче дотик лiта,
В жарких обiймах
Полонянка я.
Ми загубились
В сонмах розмаїття —
I в цiм Едемi
Я навiк твоя!
ПРИСПIВ.
|
| |
| |
| Avtor | Дата: Четвер, 16.02.2012, 21:02 | Сообщение # 19 |
|
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| Осінь
Листя купиною
Ніжно золотиться,
Мов свічки у храмі
Осені-сестриці.
Віничком свяченим
Висиха травичка,
І туман молочний
Причащає річку.
Ген кадильним димом
Срібло павутини,
Начебто в лампадках
Кущики шипшини.
Як у вічність душі —
Відлітають птахи,
На вівтар — до сонця —
Янголи-комахи.
В небосиній чаші
Хмари-плащаниці —
Йде престольне свято
Осені-сестриці!
Маленький рай
Горщики вiзьму я рiзнокольоровi —
Посаджу в них квiти — всякi, запашнi,
Хай собi морози там, за склом, трiскочуть,
А у мене буде лiто на вiкнi!
Фуксiя махрова — дзвоники тендiтнi,
I жасмину кущик медом хай п’янить,
Клiвiя надiне з сурику намисто,
А вогнем червоним хай герань горить!
ПРИСПIВ:
Квiтiв строкатий гай
Виросте на вiкнi.
Наче маленький рай —
Радiсть тобi й менi!
I нехай у танцi віхола кружляє,
А на пiдвiконнi лютої пори
Золотом розквiтне пишна хризантема —
Й нагадає жовтня тихi вечори...
Зацвiте фiалка нам обом на радiсть,
I проснеться спогад про оту весну...
Замете хуртеча, а тобі повiрю,
Що одну кохаєш — лиш мене одну!
ПРИСПIВ.
|
| |
| |
| Avtor | Дата: Четвер, 16.02.2012, 21:02 | Сообщение # 20 |
|
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| Нiч
(сонет)
Впала нiч, i знову я сама...
Млявим сяйвом свiчка вiдбиває,
Мовчки лебiдь-мiсяць пропливає,
I нудьгу пронизує пiтьма.
Тiльки нiч, i я в її човнi —
Знов пливу до берега свiтання,
Та далекий слiд твого кохання
Навiває спогади сумнi...
Довга нiч мiнорами бринить,
Ностальгiя щемом серце крає,
Томко в душу марево жбурляє
Ту щасливу, кришталеву мить...
Тиха нiч у зорях поринає,
I cльоза нестримана бiжить...
Осiннє
Вже янтарем помiж вiттями
Осiнь тихенько сiдає.
Скiльки чекати менi тебе?
Осiнь, напевне, не знає...
Тiльки розмочує дощиком
Фарби свої споконвiчнi,
Котяться краплями осенi
Сльози кохання незвичнi...
Виплачу, вимрiю, вимолю
Зустрiч осiнню з тобою —
Золотом листя пожовклого
Щастя прийде за журбою.
Кохання слiд
А ти далеко,
Як той лелека —
В чужих краях...
Як птах без неба
Я тут без тебе,
Любов моя!
Не маю крила,
А то б злетiла
За обрiй мрiй —
В тi днi щасливi
Хвилин бурхливих,
Де був ти мiй...
ПРИСПIВ:
А небо синє
Журбою плине,
Ще й сонця схiд
Нас роздiляє —
Вогнем кремсає
Кохання слiд...
Не маю долi,
Як вiтер в полi —
Собi сама!
Гiрка свобода,
Немов колода —
Тяжка сума!
Ти теж безкрилий,
Мiй сокiл милий,
В своїх краях.
I тiльки сняться
Хвилини щастя,
Де я твоя...
ПРИСПIВ.
|
| |
| |
| Avtor | Дата: Четвер, 16.02.2012, 21:04 | Сообщение # 21 |
|
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| Повiнчала нас доля
Я без тебе, неначе в туманi —
Загубилась у сiрiй iмлi...
Ти моє неосяжне кохання,
Бо такий лиш один на землi!
Я без тебе, як листя без гiлок,
Як пожовкла осiння трава,
Повертайся, мiй голубе милий, —
Ще любов наша й досi жива!
ПРИСПIВ:
Бо злилися в одне нашi душi —
Повiнчала нас доля крилата,
I вiдведено нам Небесами —
Одне одного вiчно кохати.
Вiдчуваю — i ти мене любиш,
Десь самотнiй у сивiй журбi...
Дивна рiч, — а чи щастя, чи згуба —
Я без тебе належу тобi!
Поцiлунки горять, мов Стожари
(Тiльки знову це все увi снi!..),
I немає найкращої пари —
Ти без мене належиш менi!..
ПРИСПIВ.
|
| |
| |
| Avtor | Дата: Четвер, 16.02.2012, 21:05 | Сообщение # 22 |
|
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| Не збулось...
Стоять в кутку вiнчальнi двi iкони
I серце крають докором нiмим,
Що поруч нам не бути вже нiколи
Й не обiйнятись, нiбито крильми...
I бiль розлився — полум’я нестерпне...
“Пробач, Всевишній, неміч та грiхи!
Не вiдвернись, Пречистая, вiд мене!”
Й немов зiтханням вiддає глухим...
ПРИСПIВ:
Бо тiнь розлуки в цiм миру мiж нами
Зненацька впала на зорю кохання...
Та нашi душi, десь пiд Небесами,
Навiк з’єднались Таїнством Вiнчання...
Мовчать iкони — плачуть їхнi очi,
Й змарнiв неначе образок Христа...
Та чую, що Господь сказати хоче,
Та бачу, як тремтять Його вуста...
Таємна мить Небесного Вiнчання —
У церквi невеличкiй за селом,
Де вперше ми щасливi i... востаннє...
Прости нам, Боже, те, що не збулось!..
ПРИСПIВ.
|
| |
| |
| Avtor | Дата: Четвер, 16.02.2012, 21:05 | Сообщение # 23 |
|
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| Я пам’ятаю!
Вiтер-нахаба
Вiти гойдає,
Трави колише,
Серце кримсає...
Я б з отим вiтром
В яр, чи в долину —
Смуток розвiять,
В спогад поринуть...
ПРИСПIВ:
Спогад далекий —
Смуток зелений
Вiтер навiяв
В душу до мене...
В травах похилих,
В квiтах духмяних
Стрiлись з тобою,
Сокiл коханий.
Нiжнi цiлунки,
Зорянi роси
Я пам’ятаю,
Милий, i досi!
ПРИСПIВ.
Все промайнуло —
Пiсня козацька
Гулко лунала,
Стихла зненацька...
Вiтер з тополi
Листя зриває —
Слiд у минуле
Геть замітає...
ПРИСПIВ.
Не разом
Я вiдiйду вiд тебе —
І відсахнусь!
Не зустрiчати разом
Оцю весну...
Не забуяє бiльше
Моя любов —
Мого кохання квiтку
Зламав ти знов...
ПРИСПIВ:
Гарячих вуст червонi маки,
Очей блакитних оксамит,
Лiани рук твоїх ласкавих —
I серце солодко щемить!..
Палкi цiлунки — подих лiта...
Здаюся я тобi в полон!..
Та ненароком розумiю,
Що знову був це тiльки сон...
I сiк стiкає гiрко,
Роса тремтить —
Зiв’яла пелюстками
Щаслива мить...
Душа, немов стеблина,
Що розтоптав...
I я одна нестиму
Свого хреста...
ПРИСПIВ.
|
| |
| |
| Avtor | Дата: Четвер, 16.02.2012, 21:06 | Сообщение # 24 |
|
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| Десь ми...
Лiта червоний човен
В росах дзеркальних сховався,
Чом ти, моя любове,
В казцi зимовiй зостався?
Там ми iще з тобою —
Нам не страшнi заметiлi.
Лiто сухою журбою
Плине натомiсть весiлля...
ПРИСПIВ:
Нехай зима морозами трiскоче,
I дзига-хуртовина пiнить снiгом,
А в серцi нiби свiчечка палає
Мого кохання невгамовна втiха!
I лiтнiй вечiр за вiкном спадає
Прозорим свiжим синiм покривалом...
Та з полотна сiчневого пейзажу
Моя любов, як зiрка, засiяла!
Нiби перлини, сльози
Падають рясно на груди...
Десь ми — у тих морозах
Завжди щасливими будем!
Спогадом тим зимовим
В серцi снiжинки кружляють —
Десь ти, моя любове,
В казцi срiблястого раю...
ПРИСПIВ.
Ще мить!
Останнiй снiг —
Зими прощальний подих,
Останнiй жест —
I ти тодi не мiй!..
Було у нас
Кохання — всiм на подив
Й змарнiло десь
В зимi холодних мрiй...
ПРИСПIВ:
Знов якiсь негаразди щось —
Чи кохання зурочив хтось?
Наш терпкий вiд любовi плiд —
Скоротiчного щастя слiд...
У крутих лабiринтах днiв
Не знайшли ми потрiбних слiв,
I вiдчутно обом iз нас —
Поруч ми вже в останнiй раз...
Остання мить —
I будемо чужими,
Останнiй раз
Ми поруч на землi —
Згаса любов,
І замерзають душi,
Й серця мовчать
У снiговiй iмлi...
ПРИСПIВ.
Холодних рук
Твоїх — пекельний дотик,
Холодних вуст —
Рубiновий полон,
Алмазний блиск
Твоїх очей напроти...
Ще мить… I все
Розвiється як сон...
ПРИСПIВ.
|
| |
| |
| Avtor | Дата: Четвер, 16.02.2012, 21:06 | Сообщение # 25 |
|
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| * * *
Я наче на краю безоднi —
В тенетах всiх своїх грiхiв!..
Магiчно манить мене прiрва —
Ще крок, й у темрявi глухiй!..
I серце стогне, нiби дзвоном,
Й шепоче щось спокусник-змiй,
Та Слово Боже проростає
В душi пораненiй моїй!
З Любов’ю Янгол простягає
Своє вiдбiлене крило —
I в Покаяннi розчинилось
Моїх грiхiв пекельне зло...
На жаль
Не подарую тобі щастя —
Лишень його бентежну мить...
Неначе блискавка в ненастя —
То серце рветься і горить...
Не подарую тобi ночi,
Але, зустрівшись, зупинюсь —
Й обiймуться з очима очi
В сльозах нестриманих чомусь...
ПРИСПIВ:
Коли побачиш — плаче свiчка воском,
Згадай мене — я плачу десь дощем...
Коли почуєш, як зiтхає скрипка,
То я зiтхаю за тобою ще...
Коли сумує осiнь за вiконцем,
Знай — наодинцi сумно i менi...
Коли курличуть журавлi iз неба —
Душа болить без тебе вдалинi...
Не подарую тобi долю —
Дарунок те, що вже було!
Хоча й люблю тебе до болю,
Моє пiдрiзав ти крило...
Не подарую тобi зiрку,
Що в жменi падає стрiмглав,
Та все ж, без тебе жити гiрко,
Хоч душу нiби розiп’яв...
ПРИСПIВ.
Не подарую тобi сина,
Бо замiсть тебе — пустота!..
Та в’ється спогадом стежина,
Яка в минуле не верта...
Не подарую тобi вiршi —
З палких думок строкатий сонм!
Не вiр! Люблю тебе все бiльше!
На жаль, ти мiй... вчорашнiй сон...
ПРИСПIВ.
|
| |
| |
| Avtor | Дата: Четвер, 16.02.2012, 21:07 | Сообщение # 26 |
|
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| Спершу Богу
Вже нічого казати не треба —
Ти не вартий усіх моїх слів!
Наче хмарка пройду мимо тебе —
Без сльози, як без теплих дощів...
Не промовлю вже більше нічого —
Все одно не почуєш ти знов!
Бо любити так можна лиш Бога —
Спершу Богу віддати Любов...
Тільки Він до глибин зрозуміє —
Кращий Друг, мій Володар, мій Брат —
Давши Віру, Любов та Надію,
Шляхом стане до Батьківських Врат...
* * *
Я повернуся до тебе —
Серце вогнем пломенiє,
I у шалених обiймах
Душу вiдкрию тобi я...
Змию сльозами розлуку —
Довгу, нарештi останню,
Й знову жаринкою щастя
Наше засяє кохання!
|
| |
| |
| Avtor | Дата: Четвер, 16.02.2012, 21:07 | Сообщение # 27 |
|
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| На спадок
Вкотре насняться мені уві сні,
Мамини очі, слова та пісні...
Очі, які з перших днів пам’ятаю —
Кращих, напевне, ні в кого немає!..
Слово, що жити на світі навчило —
Те, що давало і мудрість, і крила...
Пісню, де ллється Любов і тривога,
Спогад, що з рідного в’ється порога...
Мати лишила на спадок мені —
Очі-волошки, слова та пісні...
Кохання
зламане крило
Кохання зламане крило —
Нестерпна навiть мить!
А серце вражене моє
Вчорашнiм днем горить...
Де ми удвох злились в одне,
Неначе неземнi!
Де я твоя, i ти iще
Належиш лиш менi...
ПРИСПIВ:
Бо там, в занебеснiй рiвнинi,
З’єднались печаттю Кохання
Навiки спорiдненi душi
У Таїнствi тихiм Вiнчання...
Кохання зламане крило —
I бiльше не злетiть!
Душа поранена, мов птах,
Потрапила у сiть...
I ллються сльози, нiби вiск,
Бiль самоти в очах!
Та я несу свого хреста
На стомлених плечах...
ПРИСПIВ.
Кохання зламане крило —
Ударило, як плiть!
Обручка сяйвом золотим
Вже бiльше не блищить...
Лишень Надiя промiнцем
Спалахує щораз,
Коли я Господа молю,
Щоб Вiн пробачив нас...
ПРИСПIВ.
|
| |
| |
| Avtor | Дата: Четвер, 16.02.2012, 21:08 | Сообщение # 28 |
|
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| Коли в польоті
Бракує сил — зійду з орбіти —
Перепочину, хоч на мить...
Але жива душа в польоті —
Вона жива, коли болить!..
По синусоїді, мов човен,
У центр Буття — до Маяка
Мене, у серці зі стрілою,
Веде невидима рука...
І срібний дощик окропляє,
Хрещає вогнище зірок —
Душа, прозрівша, разом з Богом
Веде невидимий танок...
Одне
Омана слiв
В зигзагах днiв —
Порок!
В Бутті, стривай,
Є пекло й рай —
Урок...
Життя задач...
То гріх, то скач —
Молюсь!
Душі нужда —
Жива вода —
Нап’юсь...
Земних думок
Зiплiвсь вiнок —
Сповза...
Хай рветься враз
Ланцюг образ!
Сльоза...
На мить пiтьма
Знов обiйма
Мене...
Шепоче нiч
Над сяйвом свiч:
«Одне...
Усе пізнай —
Є пекло й рай...»
|
| |
| |
| Avtor | Дата: Четвер, 16.02.2012, 21:08 | Сообщение # 29 |
|
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| Я бiла голубка
Ти мене вiднайшов,
Наче рiдкiсну бiлу голубку,
Ти мене покохав,
Я летiла стрiлою увись!
Ти менi вiддавав
Знов i знов свою душу i серце,
Та надiї твої
Все одно, нiби сон, не збулись...
ПРИСПIВ:
Голубка я, бiла голубка —
Свободи небесна печать.
Голубкою бути судилось —
Нiкому мене не спiймать!
Не потрiбна менi
Золота, і усе-таки, клiтка,
У неволi твоїй —
То безкрилою бути — для втiх!
Тiльки простiр один,
Таємниче мене пiдкоряє...
Прощавай! Вiдпусти
Iз долоней гарячих своїх.
ПРИСПIВ.
Вiльним птахом майну
У свою синьолику стихiю,
I нiщо на землi
Вже мого не зачепить крила!
Лиш на згадку тобi
Упаде ненароком пiр’їнка —
Мов у тебе в руках
Не голубка — жар-птиця була...
ПРИСПIВ.
Прийде час
У очах материнських небесно розквітла волошка —
І лунають пісні, наче Янгол співає в цю мить...
У небесній долині зірки, мов небесна морошка,
Місяць кошиком жовтим в тій казці небесній лежить...
У промінні, як човник, листок серед хвиль павутини —
Вже налив янтарем виноград свої грона святі...
«Прийде час... і Господь запита Свого блудного сина:
«Чи щасливим ти був у своєму земному житті?..»
«Стільки битих шляхів на землі, лиш один є до Бога —
Через Хрест.., власні пекло і рай — без оглядки назад...
Й зідригнеться душа... І, обнявши Всевишньому ноги, —
«Все це щастям і є!..» І розкриються створки у Врат!..»
У очах материнських небесна синіє доріжка —
Мати сину співа, наче Янгол співає в цю мить...
У небесній долині зірки, ніби жмені горішків,
Місяць білкою стрімко до них крізь БУТТЯ колесить...
|
| |
| |
| Avtor | Дата: Четвер, 16.02.2012, 21:08 | Сообщение # 30 |
|
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| До Бога!
Менi кортить
У Небеса Дорога —
Замало вже
Земного на Землi,
Я пташкою
Здiймаюся до Бога
Й несу свiй хрест
На зламанiм крилi!..
ПРИСПIВ:
I рветься душа-християнка
Iз миру земного до Бога!
I серце, мов свiчка, палає,
I манить Небесна Дорога...
Вже не кричу,
Що так нестерпно жити,
Лиш до iкон
Тихенько припаду
I попрошу
Мене благословити,
I помолюсь,
Щоб йшлося до ладу.
ПРИСПIВ.
Хоч нелегка
Ота крута Дорога,
Та я знайду
Свою Небесну Путь —
Промiнчиком
Здiймаюся до Бога
Й несу свiй хрест,
В якому вiчна суть!..
ПРИСПIВ.
|
| |
| |
