|
Любов Назаренко. МОЇ ПОЕТИЧНІ СТЕЖИНИ
|
|
| Avtor | Дата: Четвер, 16.02.2012, 20:36 | Сообщение # 1 |
|
Offline
 Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| Поетичнi стежинки
Я принцеса у казцi своїй —
В королiвствi, мов сон, поетичнiм,
Де лiсами вкривається скло,
Що малюють морози у сiчнi.
Де нектаром сп’яняють садки —
Бiлим цвiтом, як пiною, вкритi.
В дiамантових барвах веcни,
Ніби фея в чарiвному свiтi!
ПРИСПIВ:
Я стежинку знайду для душi,
По якiй ще нiхто не ходив.
I, свої там лишивши вiршi,
Прокладу поетичнi слiди!
Де над рiчкою, ген за селом,
Посхилялися верби, як шати,
Лiтнiм вечором в зорях ясних
Я русалкою буду плескатись!
Наче мавка, в осiннiм гайку
Загублюся в пожовклому листi,
I тим самим собi вiднайду
Поетичнi стежинки барвистi!
ПРИСПIВ
|
| |
| |
| Avtor | Дата: Четвер, 16.02.2012, 20:36 | Сообщение # 2 |
|
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| Т. Г. Шевченку
Шевченкiвське слово —
Це мова вкраїнська,
Це корнi глибокi
Батькiв i дiдiв.
Тарасове слово —
Це пiсня народна,
Що дзвiнко лунає
В вiдлуннi степiв!..
Розквiтне садками
Земля Кобзарева,
Бо мрiї поета —
Живильний бальзам!
I житимуть вiчно
Моя Україна
I той “Заповiт”,
Що залишився нам!
|
| |
| |
| Avtor | Дата: Четвер, 16.02.2012, 20:37 | Сообщение # 3 |
|
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| Мiй край степовий
Люблю я i дзеркало моря,
Масиви гiрськi i лiси,
Та лiпше пейзажу немає,
Окрiм степової краси!
Де запахи терпко-медвянi,
I трави з плющами сплелись,
Тут предки мої чумаками
Шляхи прокладали колись.
ПРИСПIВ:
Я чую запах степових букетiв,
З яких плела собi колись вiнки,
А там, десь по ярах, в’юнами зелень
Переплелася, як мої думки...
Тут линуть пташинi сонати,
I небо бездонно-ясне.
Навiки отак зчарувати
Мiй край степовий змiг мене!
Де свiжiстю вабить криниця,
Зозуленька долю кує,
Я вперше отут покохала
I щастя знайшла тут своє.
ПРИСПIВ.
А в житi волошки, як очi,
Ромашки тендiтно-простi,
Тополi шепочуться збоку
Дороги моєї в життi.
I вiтер зухвало справляє
Застiлля своє в ковилi —
Я кращих просторiв не знаю,
Анiж степової землi!
ПРИСПIВ.
|
| |
| |
| Avtor | Дата: Четвер, 16.02.2012, 20:37 | Сообщение # 4 |
|
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| Маленьке моє село
Маленьке моє село,
Бiленька моя хатина —
І краще землі нема,
Ніж матінка Україна!
Маленьке моє село
В степах загубилось наче,
Покину тебе на мить —
Душа, нiби скрипка, плаче...
Маленьке моє село —
Тут предкiв моїх могили,
Невже три столiття, як
Стоїш на торецьких схилах?
Маленьке моє село,
Колись i мене не буде...
Та тiльки тебе в вiках
Нехай прославляють люди!
|
| |
| |
| Avtor | Дата: Четвер, 16.02.2012, 20:39 | Сообщение # 5 |
|
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| Пригорнусь
до мами знову
Пригорнусь до мами знову —
Хай лунає колискова...
Мiсяць котиться на гiлля —
З-під небесного тарiлля...
Хоч тепер я й не маленька
Поспiвай менi, рiдненька!
Хтось зiрок розсипав жменi —
Наче хусточка у ненi...
Голос тишу розмикає,
Нiч у вiкна зазирає,
Як з матусею чудово —
Сон пiдкрався загадково...
|
| |
| |
| Avtor | Дата: Четвер, 16.02.2012, 20:40 | Сообщение # 6 |
|
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| За бiлим туманом
За бiлим туманом, за обрiєм синiм
Дитинство сховалось моє,
Менi б, хоч на хвильку, туди повернутись,
Та дiйснiсть, на жаль, не дає...
Лишень увi снi я, бiлявим дiвчиськом,
Бабусю свою обiйму,
I подруга краща сплете нам вiночки,
Та сон мiй тiкає в пiтьму...
В вишневім садку — в розмаїтті шовковім
Дитинства щасливого мить,
За бiлим туманом, за обрiєм синiм
Стежинка в минуле лежить...
Десь моє
дитинство
Десь моє дитинство
У травi шовковiй,
На шляхах чумацьких,
В гомiнкiй дiбровi.
Смiхом шаленiє,
Квiтами барвиться,
Спраглими вустами
Воду п’є з криницi.
То горить намистом
Калиновим в лузi,
То пече картоплю
В колi кращих друзiв.
А у тiй казковiй —
Росянiй долинi
Ключик вiд дитинства
Схований, як в скринi!
Вiднайти б стежинку
Мiсця потайного,
Жаль, не повертає
Нам життя булого...
До криницi
Я пiду до тiєї криницi,
Що дзюркоче у вербах крислатих,
А проклали до неї стежинку
Мої пращури з рiдної хати.
I лежить та стежинка, мов стрiчка,
Через вигiн — пiд кручу сховалась.
Припаду до криницi своєї,
Як в дитинствi далекiм, бувало...
Перед нею впаду на колiна, —
Мов iкони, вустами торкнуся...
Як бальзаму з чарівної чашi,
Знов водицi святої нап’юся!
|
| |
| |
| Avtor | Дата: Четвер, 16.02.2012, 20:40 | Сообщение # 7 |
|
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| Зима
Свiжим снiгом i пухким,
Мов пір’їнка бiла,
Опустилася зима
На алмазних крилах.
На галявку, на лiсок —
Пишним оксамитом,
Спить кораловий дубок,
Iнеєм сповитий.
ПРИСПIВ:
Нехай на Новий рiк закуряться снiги
I забiлять навкруг садки i верболози,
А заметiль нехай всi бiди замете,
Якi з тобою нам пiзнати довелося!
Ходить сивий Дiд Мороз
За вiкном у мене,
Та ялинцi все одно —
Платтячко зелене.
I трiщить на рiчцi лiд,
Сонечко не грiє,
Тiльки ген горобина
Жаром червонiє!
ПРИСПIВ:
I хай на Новий Рiк збувається усе,
Про що з тобою ми намрiяли казково.
I сивий Дiд Мороз, з’явившись пiд вiкном,
З торбинки дiстає свої дарунки знову!
Зимовий контраст
Запорошило снiгом навкруги —
Неначе з неба сипались бiлила.
Немов вогонь на рушничку зими --
Свої калина грона запалила.
Та зеленiє платтячко сосни,
I майорять лiхтарики-синички,
Мов апельсин, на бiлому снiжку
Завмер клубок пухнастої лисички.
А там сорока плямкою чорнил
Сидить на снiжнім ватнім покривалі,
Блищить срiблястий iнiй на гiлках,
Сповитих, нiби низкою коралів.
|
| |
| |
| Avtor | Дата: Четвер, 16.02.2012, 20:41 | Сообщение # 8 |
|
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| Мати-Україна
Небом в Україні нам судилось жити —
З Заходу до Сходу ми — одна сім’я,
Дружньої родини нероздільні діти,
Одного коріння всі — і ти, і я.
Як бальзам живильний — мудрість Мономаха,
На вустах — Тарасів, зичний «Заповіт»,
І звучить Вітчизні у віках присяга,
Й пісня українська лине на весь світ...
ПРИСПІВ:
Серцем молитва кроїться:
«Миру і благодаті...
Ти нас помилуй, Троїце,
І Україну-Матір!»
Скільки ж ти зазнала, люба Мамо, горя?
На слов’янську ворог зазіхав красу..,
Та свої нащадкам зберігла простори,
Окропивши кров’ю степову росу...
Голодом і гнітом все тебе морили,
Розпинали тіло і в полон вели...
Та не залякали і не підкорили,
Бо у Неньки діти — козаки-орли!
ПРИСПІВ.
Мов горять лампадки — гронами калина,
Простягають верби руки до води —
У вінку з барвінків Мати-Батьківщина
Прокладає в душі нам свої сліди...
Йде чумацьким шляхом прадідів дорога —
І нема святіше рідної землі,
Щоб в свою оселю, бережену Богом,
Завжди повертались діти-журавлі!
ПРИСПІВ.
Солодкий щем
Знайду хвилинку, завiтаю в школу,
I з перших крокiв серце защемить —
За парту я не сяду вже нiколи,
Пiшла з роками та щаслива мить...
I в класах тих, де я колись навчалась,
Здається якось все не так менi,
Та знов такий же безтурботний галас
Мене пройняв, як в тi далекi днi!
ПРИСПIВ:
За бiлим туманом, за обрiєм синiм
Дитинство сховалось моє,
Менi б, хоч на хвильку, туди повернутись,
Та дiйснiсть, на жаль, не дає...
I рiднi очi вчительки прозорi
Росинкою-перлинкою блищать,
Бо то не очi, то прекраснi зорi,
Що можуть в душах учнiв засiять!
Знайду хвилинку, в школу завiтаю,
Неначе йду туди я в перший раз —
Солодкий щем, i кращого немає,
Там слiд дитинства — незабутнiй час!
ПРИСПIВ.
|
| |
| |
| Avtor | Дата: Четвер, 16.02.2012, 20:53 | Сообщение # 9 |
|
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| Всесвiту храм
чарiвний
Мiсяць розлив промiння —
Манить мене до себе,
Грають зiрки алмазом
З-пiд плащаницi Неба...
Всесвiту храм чарiвний
Душу менi тривожить,
I завмирає серце —
Ти мене чуєш, Боже?
ПРИСПIВ:
Зваблює дах безмежний —
Космосу таємниця,
В’ється моя стежина
В зоряну плащаницю!..
Котяться сльози-роси,
Руки, неначе крила,
Щиро луна молитва,
Не вiдчуваю тiла...
Свiтло Господнє ллється,
Вогником з ним зливаюсь —
I в Благодатi Божiй,
Як немовля, купаюсь!
ПРИСПIВ.
|
| |
| |
| Avtor | Дата: Четвер, 16.02.2012, 20:53 | Сообщение # 10 |
|
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| Зоряний дах
Чому бува така краса —
Зiрки-перлини сяють з Неба,
Мiж вiттям мiсячний рiжок
Мене приваблює до себе?
Космiчний, загадковий Свiт —
Просторiв таємничий спокiй.
Незримо Всесвiт вирина
З безоднi безкiнечних рокiв...
ПРИСПIВ:
Господи, як в повiтрi,
Маю в Тобi потребу —
З Вiрою вiдкриваю
Серце своє для Тебе!
I пiдведу з Любов’ю
Руки свої до Тебе,
Наче на них тримаю
Синiй шматочок Неба!
Як хочеться у височiнь —
I бути зiркою ясною,
В гармонiї i небуттi
Злетiти понад суєтою!
I знов в захопленнi стою,
Пiдвiвши голову до Неба,
А зоряний — безмежний дах
Мене притягує до себе!..
ПРИСПIВ.
|
| |
| |
| Avtor | Дата: Четвер, 16.02.2012, 20:54 | Сообщение # 11 |
|
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| Першi
бажання
Лагiдний вiтер,
Килимом квiти,
Я бiля тебе,
Що iще треба?
Поруч в криницi
Мiсяць в водицi,
Кущ калиновий —
Вечiр казковий!
ПРИСПIВ:
Зелень плющами —
Пахне медами,
Перше кохання —
Першi бажання...
Зорi iскристi —
Небо в намистi,
Подих шалений —
Ти бiля мене!
Шепiт ”Кохаю...” —
Серце палає,
Руки сплелися,
Тiнi злилися...
ПРИСПIВ.
|
| |
| |
| Avtor | Дата: Четвер, 16.02.2012, 20:58 | Сообщение # 12 |
|
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| Шепiт
Чуєш, таємно верби
З вiтром про щось шепочуть?
Нібито замiсть мене
Мовити тихо хочуть.
Нiжно тобi сказати —
Прошепотiти вiттям,
Що лиш тебе кохаю
В цiм зшаленiлiм свiтi.
Шепiт у верболозах
Дивним вiдлунням лине...
Ти вiдгукнись, кохання,
Зоряне i єдине!
|
| |
| |
| Avtor | Дата: Четвер, 16.02.2012, 20:59 | Сообщение # 13 |
|
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| Вечiрнє
Вечiрнє мiсто, вокзал вечiрнiй —
Вечiрнiй поїзд, вечiрня путь,
Вечiрнi квiти, зоря вечiрня,
Вечiрнє щастя прийшло, мабуть!
Вуста гарячi, ”Люблю” вечiрнє,
Вечiрнiм сяйвом душа горить,
Вечiрнi сльози — нас полонила
Ця довгождана вечiрня мить!
Твої ласкавi лiани-руки —
В палких обiймах вечiрнiх я.
Вечiрня зустрiч — кiнець розлуки,
I не на вечiр — навiк твоя!
|
| |
| |
| Avtor | Дата: Четвер, 16.02.2012, 20:59 | Сообщение # 14 |
|
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| Квiти кохання
Квiти кохання — троянди червонi,
Нiби жар-птиця, на тiм пiдвiконнi.
Нiжним нектаром пелюстки сп’янили —
Серце тобою моє полонили.
Ти дарував їх, i зорi свiтили,
Щось замiсть тебе сказати хотiли...
Квiти зiв’януть, зустрiнемось знову.
Чи заведеш про кохання розмову?
ПРИСПIВ:
Квiти кохання — джерельце бальзаму —
У кришталевiм вазонi стоять,
Мовби серця, що палають вогнями,
Жарко шепочуть: “Ти мiй...” “Я твоя...”
Квiти цiлую, неначе тебе я,
Хоч серед них я, мов бiла лiлея.
Тiльки трояндам того не пiзнати,
Як одне одного можна кохати...
Iншi троянди менi подаруєш —
Ними мене, як чаклун, причаруєш,
Можеш менi не казати нi слова,
Квiти твої — це найкраща розмова!
ПРИСПIВ.
|
| |
| |
| Avtor | Дата: Четвер, 16.02.2012, 21:00 | Сообщение # 15 |
|
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| Невипадково
Невипадково знову ми з тобою
У цім житті, неначе у раю —
І душі, приголомшені любов’ю,
Сплелися у ліанах Дежа-вю...
Так вже було — все йдеться за звичаєм —
Промчались сотні зим і сотні літ...
«Адаме милий, я тебе кохаю!» —
Лиш на Любові тримається світ!
Чарiвний напiй
Ось вiзьму й поворожу я —
Як же воно є,
Чи мене на думцi маєш,
Серденько моє?
Вип’ю каву, в склянку гляну —
Все гаразд чи нi?
I нарештi зрозумiло
Стане все менi!
ПРИСПIВ:
Кава геть усе покаже,
Наче у кiно:
Що, чому i хто, i звiдки,
Де і як воно?..
Склянку я перевертаю —
З кави бурий слiд...
А з порога ти гукаєш:
“Ось i я, привiт!”
Дiйсно, напiй цей чарiвний
Показав, як є:
Ти мене одну кохаєш,
Серденько моє!
ПРИСПIВ.
|
| |
| |
