Avtor | Дата: Середа, 25.01.2012, 22:25 | Сообщение # 16 |
Offline
Генерал-полковник
&&?>
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| МОЛИТВА ЗА МАКАРІВ
Святий Димитрій, моли Бога За твій Макарів рідний, за наш край, За мир і щастя, злагоду і спокій, Родючу землю і квітучий гай! Хай дасть Господь любові нам і сили, Добра і світла в душах і серцях! Молись за нас, моли за нас, Димитрій – Макарівський Святий на Небесах!
Блакитне небо, сяйво сонця. Лани квітучі, синь Здвижа – Як янголи, як охоронці Зірки вночі над ним кружать, Жіноча усмішка і врода, І чоловіча міцна стать - Макарів, син свого народу. Тебе не можна не кохать! … Століття йшли, тривоги, спокій, Невтомна праця і жага, Шторми років із хвиль жорстоких Макарів пережив в віках – Він гідно ніс свій хрест і шаблю, Бунчук козацький, хліб і спів, І предків гідності ні краплю Не запродав, не загубив! … Великий дух, високий приклад Служіння Богу і землі – Макарівський Святий Димитрій З Макарова ніс Слово в світ. Охороняючи Макарів Молитвою у небесах, Відводить досі зло і чвари І будить Бога він в серцях!
|
|
| |
Avtor | Дата: Середа, 25.01.2012, 22:25 | Сообщение # 17 |
Offline
Генерал-полковник
&&?>
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| ТАМ, ДЕ ВЕРБИ ШУМЛЯТЬ НАД РІКОЮ…
Там, де верби шумлять над рікою, Там, де трави і квіти в цвіту – Знов і знов я милуюсь тобою, Обіймаю твою красоту!
Моє земле, чарівна і мила, Мій ласкавий і радісний світ, Я прошу тебе: дай мені сили – Я рушаю в свій перший політ…
На твоїх неосяжних просторах Ми, мов квіти, росли і цвіли. І купались в туманах прозорих, І росу світанкову пили…
Моє земле, чарівна і мила, Мій ласкавий і радісний світ, Я прошу тебе: дай мені сили – Я рушаю в свій перший політ…
|
|
| |
Avtor | Дата: Середа, 25.01.2012, 22:26 | Сообщение # 18 |
Offline
Генерал-полковник
&&?>
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| ЗІЙДИ З ХРЕСТА!
На хресті була ти розіп'ята, Вся в убранні гілок тернових, Твоє тіло пробили цвяхи, Кляп мовчання забив твій подих –
Тільки Небо дає знамення, Що нарешті твій час настав – Хай засяє твоє імення, Україно! Зійди з Хреста!
Яничар, і москаль, і ляхи Домагались твоєї цноти, Одягаючи серце в грати, Грати сорому і скорботи…
Тільки Небо дає знамення, Що нарешті твій час настав – Хай засяє твоє імення, Україно! Зійди з Хреста!
Не пішли від тебе іуди, Свої, рідні, вели в безодню – Тільки День неминучий Судний, Як Прихід до всіх нас Господній!
Дає Небо тобі знамення, Україно: твій час настав! О, Господь, у Твоє Імення Україну зніми з Хреста!
|
|
| |
Avtor | Дата: Середа, 25.01.2012, 22:26 | Сообщение # 19 |
Offline
Генерал-полковник
&&?>
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| Оспівую радість Народження Сина, Великій Матусі клонюсь до коліна, Виспівую пісню, хоч слів і не знаю, Але моє серце співає, співає!...
Дарую його я і пісню - с волхвами, Що інші дарунки Дитині поклали. Немає нічого, крім серця у мене. Пробач мені, Сину, пробач мені, Нене!
Візьміть те, що маю, єдине, що можу – Це серце покласти на Агнчее ложе, Хоч трохи бодай воно Сина зігріє – І разом з зірками Він світу зрадіє…
Хай потім, пізніше, колись Він згадає, Для чого прийшов народитися в стайню… Хай зараз радіє Він світу і Мамі.
Вклонимось Матусі і Сину серцями!
|
|
| |
Avtor | Дата: Середа, 25.01.2012, 22:27 | Сообщение # 20 |
Offline
Генерал-полковник
&&?>
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| Поети залишаються в віках! (М.Ф.Сингаївському)
«Поети залишаються в віках, Бо їхній Дар – народжувати Вічне». Г.Герасименко
Поети залишаються в віках, Бо їхній Дар – народжувати Вічне. Так буде і було так споконвічне, І зараз є – і не інакше – так!
Поети залишаються в віках, Бо іхній Дар – від Господа, від Неба. Хоть іноді він на землі не треба - Тримає його Вічність на руках.
Поети залишаються в віках Не тільки в літерах, а й в квітах і деревах, Вітрах і сонці, і блакиті неба, І поцілунках ніжних на губах.
Поети залишаються в віках – Чи то віки залишені в поетах? Зриває Час з тиранів еполети, Змітає із обличчь народів жах –
Поети ж залишаються в віках – Бо світло не з’їдається пітьмою, Бо щастя вище за хвилини горя, Бо Вічність – Слова нескінченний шлях. Поети залишаються в віках!
|
|
| |
Avtor | Дата: Середа, 25.01.2012, 22:28 | Сообщение # 21 |
Offline
Генерал-полковник
&&?>
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| Є.С. Губи забули смак поцілунків… Є.С.
Мабуть, не відчула поцілунка, Бо Господь тебе не залишив, І щомиті Неба подарунки Той отримує, хто Богом жив.
Був і є Господь завжди з тобою, Він дає все те, що маєш ти: Щастя мить, любов, хвилини болю, Шлях вперед до нової мети.
Він дає ланів зелений шепіт, Сяйво сонця, вранішню росу, І Різдвяну зірку в тихім небі, І квітучу навесні лозу…
Розквітай і ти від поцілунків Того, Хто тебе не залишив – Бо отримує щомиті подарунки, Хто із Богом все життя прожив.
|
|
| |
Avtor | Дата: Середа, 25.01.2012, 22:29 | Сообщение # 22 |
Offline
Генерал-полковник
&&?>
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| Почни із себе! Мабуть, тільки сліпий вже не бачить, що з нашою молоддю і всім суспільством щось відбувається. Зростають негативні цифри статистики злочинності, наркоманії, алкоголізму - байдужості до себе і інших, моральні критерії стали з голови на ноги, наче світ перевернувся. Ми спільними зусиллями управлінських, правоохоронних органів, освіти, культури намагаємось щось зробити, але це дає тільки частковий результат, і то не завжди. Чому? Може, тому, що намагаємось виправити наслідки, не торкаючись причини? Не бачимо чи не хочемо бачити цих причин? Розтрачуємо сили на боротьбу із повітряними вітряками, а щось важливіше не беремо до уваги? Я добре пам’ятаю слова, сказані у Верховній Раді 4 роки тому Юлією Тимошенко після перемоги Помаранчевої революції: «Україна тоді підніметься з колін, коли стане на коліна перед Богом!» На жаль, ми рідко їх згадуємо, звівши до відвідування храмів або будівницта нових, формальної участі в релігійних святах та обрядах. А от в душах і серцях наших мало що змінилося, хоч і говоримо про відродження духовності, хоч навіть душевність не стала більшою... Це про наш час сказано у Книзі життя – Біблії: «А еще по причине многих беззаконий в людях охладеет любовь…» Чи не тому натхненне слово поета, вчителя, працівника культури не може дістатись до охолоджених сердець людей, більшість яких турбують лише матеріальні проблеми? Чи не тому на святах і творчих вечорах в будинках культури напівпусті зали? Чи не тому читаються детективи, а не класика, глядач іде на фільми жахів або еротику, мильні опери і нескінченна реклама заполонили телеекрани? Але ж ми самі обираємо, що читати, дивитися, відвідувати. А потім вечорами – головні болі, поганий настрій, втома, наче вампір енергетичний висмоктав енергію. А може і так? Може, негатив із телевізорів, низькопробних книжок, колотнечі на ринку або магазині, де продають, а за углом або в тому ж магазині вживають алкогольні напої, перейшов на нас? Це нас «відвампірили», а енергій життєвих нема чим поповнити, бо «до одного місця» нам класична музика, високий вірш, глибока покаянна молитва? А «свято місце пусто не буває», нема води свіжої, на тобі брудної! Це та ж сама інфекція, тільки енергетична, де духовні віруси вражають мільйони дітей і дорослих. Єпідемії духовного грипу, душевного ОРЗ впевнено крокують по душах українців і не тільки українців. А ми говоримо: «Треба!.. Як можна?!. Чому вони таке роблять?!.» А самі? Пам’ятаєте вираз: «Лікарю, вилікуй себе сам!» Але ж хворі лікарі лікують хворих людей, нещирі лідери навчають чеснотам народи, непрофесіонали дорікать фахівцям за справи, які вони вже потім не хочуть робити… «Почни з себе! Почни з себе, лікарю, вчителю, лідере, начальнику! Почни з себе, людино!» Але ж як важко це робити, бо духовний вірус байдужості і ліні не хоче залишати свою кормушку, і тільки праця людини над собою може принести результат. «Царство небесне силою береться!», «Спасіння утопаючих – справа рук самих утопаючих!», «Лікарю, вилікуй себе сам!» А ми дивимось – і не бачимо, слухаємо – і не чуємо. Ну що з того, що десь плачуть ікони Богородиці, точиться миро, оновлюються образи Христа і святих? Ну що з того, що вчені доводять про зміни магнітних полюсів планети і трансмутаційний перехід людства з однієї епохи в нову? А може, скоро в Україні будуть збирати по три урожаї картоплі і, можливо, вирощувати банани, та хіба це погано? І, взагалі, казав же колись Людовік П'ятнадцятий: «Після нас - хоч потоп!» . Люди добрі, а діти наші, онуки та їхні діти? Невже в нас таке закам’яніле серце стало, що крім грошей, влади і всіма правдами і неправдами отриманої землі, нас нічого не цікавить? Але ж бумеранг повертається, «що посієш, те й пожнеш» - не ти, так діти твої відповідатимуть за неправедне, нечесне, лукаве. І вже відповідають, бо час набрав нову швидкість, і це теж доводять вчені, да і самі ми бачимо…
… А ми повчаємо дітей, як поводитись, говоримо про безпечний секс, СНІД, наркоманію і алкоголізм, вимагаємо гарної поведінки, навіть згадуємо іноді один з десяти заповітів: «Поважай батька і матір своїх»… А пам’ятаємо дев’ять інших? А якщо пам’ятаємо, чи живемо за ними?..
|
|
| |
Avtor | Дата: Неділя, 05.02.2012, 13:06 | Сообщение # 23 |
Offline
Генерал-полковник
&&?>
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
|
|
|
| |