|
ЛЕЛЕЧИНА РАДІСТЬ
|
|
| Avtor | Дата: Середа, 25.01.2012, 22:15 | Сообщение # 1 |
|
Offline
 Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| … Знов подумки птахом майну
до рідного краю…
Л.Назаренко
Бодай на хвилину
Лелекою я повернуся
До старого тину
І батькові тихо вклонюся,
І мамі до ніг припаду,
І, цілуючи руки,
Слова я знайду,
Щоб подякувати за науку
В небі синім ширяти
І любов нести людям на крилах,
Їх навчати співати…
Повернуся до старого тину –
І зустріну себе,
Що збирається рушить в дорогу…
Час по Небу пливе –
Ми зустрінемось в серці у Бога…
|
| |
| |
| Avtor | Дата: Середа, 25.01.2012, 22:17 | Сообщение # 2 |
|
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| МАМІ
У небесній долині зірки,
мов небесна морошка…
… Мати лишила на спадок мені
Очі-волошки, слова та пісні…
Любов Назаренко
Мамо, мамо моя! Скрізь роки я дивлюсь в твої очі,
Бачу небо, зірки, бачу подих Галактик і спів,
Тихих Янголів бачу безсоннії ночі,
Бачу втому твою над колискою райдужних снів.
Мої роки – віки… Інші сни у дорослого сина –
Твого блудного сина, що Дім свій так довго шука:
Йому сниться: знайшов, зустрічає Отець і Родина
І тримаєш мене ти на теплих і сильних руках.
Мамо, ми повернемось колись до Батьківського Дому,
Де небесну морошку зберемо у Божу долонь,
І землі колискову разом заспіваємо з Богом
Юним душам даруючи ніжний, ласкавий вогонь.
|
| |
| |
| Avtor | Дата: Середа, 25.01.2012, 22:17 | Сообщение # 3 |
|
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| Йде престольне свято осені-сестриці…
Л.Назаренко
Стежками казкового лісу
В багрянці і золоті листя
Шука таємницю завітну –
Загублене влітку намисто:
Я спів свій сховала у гронах
Його ланцюгового блиску –
Пісні без мене тепер стогнуть
Під шаром осіннього листя…
… Як мати, стаю на коліна,
До діток тягну я долоні:
«Пробачте мені, винна, винна!..»
І раптом я чую їх стогін,
І дотик торкається болю
Моїх діточок сумно-радих…
Спасибі тобі, моя осінь,
За зустрічі нашої Свято!
Дозволь тихий спів приєднати
До свята осіннього дзвону,
Бо знову навчились співати
Намиста Господнього грона
|
| |
| |
| Avtor | Дата: Середа, 25.01.2012, 22:18 | Сообщение # 4 |
|
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| Не зупінити нам ніколи
Стримкої течії життя,
Де неосяжні видноколи,
Палахкотить вогнем буття,
Де сяють радісно світанки,
I зорі в небі мерехтять,
Кохання шепотить до ранку
Слова, що в Вічність долетять,
Де фарби ніжні і прозорі
На кожній крихітці буття...
Не зупинити нам ніколи
Стрімкої течії життя.
|
| |
| |
| Avtor | Дата: Середа, 25.01.2012, 22:18 | Сообщение # 5 |
|
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| Намистом зірок
Небо землю укрило,
Вогонь - пелюсток
Захопив небосхили,
Горить - мерехтить
Серед тиші і ночі -
I казкою
мить
Зачаровує очі...
|
| |
| |
| Avtor | Дата: Середа, 25.01.2012, 22:19 | Сообщение # 6 |
|
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| ОЧI ТВОI
Скільки навколо краси ,
Посмішок в сяйві облич -
Тільки миліша, миліша всіх ти!
Ніжні краплини роси
I чарівна тиха ніч
Легкі твої обіймає сліди...
Чорні є очі, є сині, зелені,
Очі веселі є, очі сумні,
З льодом північним і жаром пустелі -
Тільки немає таких, як твої!
Лагідні, ніжні, кохані і милі,
Все розуміють, все бачать в мені -
Світлом мій шлях назавжди освітили
Очі безмежно кохані твої!
Чари жіночі панують над світом...
Як загадково всміхаєшся ти!..
Раптом зимою з’являється літо,
Сум віджинаючи й морок журби!
В ніжних обіймах знаходжу я сили,
Жагу життя ти даруєш мені...
Світлом мій шлях назавжди освітили
Очі безмежно кохані твої!
|
| |
| |
| Avtor | Дата: Середа, 25.01.2012, 22:20 | Сообщение # 7 |
|
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| Замріяно дивлюсь на небосхил,
Де хмари обіймають край землі -
I в котрий раз жалкую, що без крил
Я народився тут, внизу, в імлі –
В імлі турбот, під сірим тягарем,
Поринути не в змозі в височінь
I скинути з себе земний ярем,
Прямуючи, як птах, у ніжну синь –
Щоб стати часткою просторів і світів,
Щоб Всесвіту ген-кожен промінець
В моїй душі коханням засвітив
Ту Iстину, що дав нам Бог-Отець.
|
| |
| |
| Avtor | Дата: Середа, 25.01.2012, 22:20 | Сообщение # 8 |
|
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| Носить наші душі десь по-між зірок -
Я чекати мушу на жаданий строк
Зустрічі на небі, де Чумацький шлях
Поглинає трепіт мрій в солодких снах...
Доля так судила - бути віддалік,
I немає сили, і не чути крик,
На землі не бути поряд нам, разом...
Розпачу отруту ми лікуєм сном,
Де зустрілись душі, де обіймів жар
Всесвіт не затушить як вогонь Стожар,
Де миттєвість - роки, вічна є Любов,
Де немає строків
щастю - знов і знов!
|
| |
| |
| Avtor | Дата: Середа, 25.01.2012, 22:21 | Сообщение # 9 |
|
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| ТВОЯ ПIСНЯ...
...А пісня - це посмішка щастя,
I подих минулих столітть,
Надій майбуття перший заспів,
Сучасного впевнена мить...
В себе увібравші все світло,
Всі зорі і сяйво часів
Пливе по Вкраїні привітно
Чарівний нечуваний спів...
...I линула пісня, пливла над полями,
По далях просторів і ширі ланів,
Над виссю гірською і по-над лісами -
Чарівний, казковий, нечуваний спів...
Над барвами тихих дібров у світанках,
Над квітами в сяйві і сріблі роси,
По ніжних туманах в закоханих ранках -
Лунав цей чарівний. нечуваний спів...
Завмерла земля, в небі зорі застигли,
I вщухли вітри, згасли хвилі морів -
I слухали всі, як летів, мов на крилах,
По світу - чарівний, нечуваний спів -
То пісня твоя, Україно, летіла!
Немає такої ніде із світів,
I пісня - сама ти, моя Україно,
Чарівний, казковий, нечуваний спів!
|
| |
| |
| Avtor | Дата: Середа, 25.01.2012, 22:22 | Сообщение # 10 |
|
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| ПАПОРТЬ - ДИВО
Ти - моя квітка, чарівна і ніжна,
Ти - моя доля і світ дивовижний!
Папороть-диво в мені запалала
Світлом кохання у ніч на Купала!
Папорть-диво- ти квітка Любові,
В ніч на Купала - дарунок від долі!
...Було нам ночі з тобою замало
В ніч на Купала, в цю ніч на Купала!..
Мою квітку Купальську і папороть-диво
Я знайшов тебе, милу,чарівну,вродливу!
I під світлом зірок ти мене покохала
В зачаровану ніч на Iвана Купала.
Вогнищ полум’я десь долітало до неба...
Нам з тобою, кохано, тих вогнищ не треба,
Бо палало навколо нас світло кохання
В ніч Купальського щастя до самого рання!
I купались в воді зорі разом з вінками,
I Купальські пісні по-над світом лунали,
Споглядали русалки, як мрії дівочі
Золотими свічками пливли серед ночі...
Нащо нам ворожити- коли ми впізнали
Свою долю в цю ніч на Iвана Купала
I знайшли свою папороть чудо-кохання!..
I світили нам зорі на небі до рання...
|
| |
| |
| Avtor | Дата: Середа, 25.01.2012, 22:22 | Сообщение # 11 |
|
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| ЯСНА ЗIРОНЬКА
(дитяча колискова)
Ясна зіронька в небі яснім,
Принеси тепло в кожен дім,
Подаруй любов і дай щастя
I дорослим всім і малим!
У нічному небі ясно зірки світять,
Ніжними очима дивляться на світ -
Як співають дзвінко на землі всі діти,
Коли бачать в небі зоряний привіт!
В кожній ясній зірці полум’я кохання,
Полум’я надії, мрія і політ...
I вночі лунають зірок побажання:
Хай живе у мирі і щасливо світ!
Колихають зірки спокій наш до рання,
Колискові пісні всій землі співа,
I дарують радість, щастя і кохання,
Музику чарівну, ніжнії слова!
|
| |
| |
| Avtor | Дата: Середа, 25.01.2012, 22:23 | Сообщение # 12 |
|
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| ТРОЯНДИ
Твоє ім’я приніс на крилах вітер,
I відродив у серці образ твій,
На морок осені, вечірній і німий,
Поклавши зірки мов весняні квіти...
Роки минули, а троянди ті,
Ті перші квіти першого кохання
Згадаю у нічній я самоті -
I раптом ніч засяє
дивним ранням!
Твоє ім’я краплиною спустилось
В мою долонь - із хмарок дощових -
I кольори троянд я знов на них
Побачив серцем через сумну сирість...
Роки минули, а троянди ті,
Зіркові квіти першого кохання
Побачу у нічній я самоті -
I раптом ніч засяє дивним ранням!
Примружить очі вечір за вікном -
А я згадаю знов троянд тих вроду -
Кохання першого, яке я втратив згодом...
I роки без тебе здаються
сном...
|
| |
| |
| Avtor | Дата: Середа, 25.01.2012, 22:23 | Сообщение # 13 |
|
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| КАШТАНИ МАКАРОВА
...Каштани, каштани Макарова
У світлі чарівного марева,
Що знов відродило козацькую славу,
Якою пишався колись ти, Макарів!..
Стоять мов солдати на чатах
Вздовж вулиць каштани, каштани -
Під ними дарують дівчата
Свої поцілунки на ранок,
I в день, і над вечір красою
Сивіють, як ті атамани,
Опаленії давниною
В Макарові нашим каштани!
В каштанах тіх лицарська гідність,
Юнацькая стрункість і сила,
Братерства і єдність і рідність,
Що шлях перемог осветила,
Що дала Вкраїни початок -
Скрізь роки, століття і рани!
Стоять мов солдати на чатах
В Макарові нашім каштани!
Каштани, каштани Макарова
У світлі чарівного марева,
Що знов відродило козацькую славу,
Якою пишався колись ти, Макарів!..
|
| |
| |
| Avtor | Дата: Середа, 25.01.2012, 22:24 | Сообщение # 14 |
|
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| ПОЛIСЯНКА
По яскравих барвах літа
Покотилась тихо осінь,
Пурпуровим оксамитом
На Поліссі вкрила роси,
I смарагдів жовтим сяйвом
Підпалила трави, листя -
I хова багрянець тайну
Горобинного намиста!..
Барвінкове Полісся, мальовниче, казкове,
Де квітують узлісся. де шепочуть діброви,
Обіймають світанки ту красу видноколів -
Те, що я - полісянка - не забуду ніколи!
Простягнула осінь крила
I дарує спокій світу,
I малює казки диво
На відцвілих барвах літа -
Iде осінь по Поліссю...
Мій коханий, рідний краю,
Хочу я тобі вклонитись
Піснею, яку співаю!
Барвінкове Полісся, мальовниче, казкове,
Де квітують узлісся, де шепочуть діброви,
Барвінкове Полісся, як мені не кохати
Твої далі і висі, як тобі не співати!
|
| |
| |
| Avtor | Дата: Середа, 25.01.2012, 22:24 | Сообщение # 15 |
|
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| Ти ідеш, як малюєш картину,
Ти як сонце пливеш по-над світом –
В ранок хмурий, в погожую днину,
Чи то в зиму, чи в осінь, чи в літо.
Ти завжди була й є – Берегиня –
Мати, жінка, сестра і кохана!
Ти – як пісня, що ніжністю лине
По Поліському нашому краю
Приспів:
Ти – берегиня у вогнища літ незгасимого!
Ти – світ осель над пітьмою байдуже застиглою!
Ти – цвіт родючих ланів в нашій милій Вкраїні!
Шана тобі, і подяка тобі, Берегиня!
Берегиня – це слово – як свято,
В нім – любов, і пошана, і світло,
Берегиня – ти жінка і мати,
Що ласкава завжди і привітна.
Де краса невимовна, і щирість,
Незбагненна і мудрість і сила,
І дарована Господом милість -
В кожнім русі чарівного тіла!
Приспів:
Ти – берегиня у вогнища літ незгасимого!
Ти – світ осель над пітьмою байдуже застиглою!
Ти – цвіт родючих ланів в нашій милій Вкраїні!
Шана тобі, і подяка тобі, Берегиня!
|
| |
| |
