| Avtor | Дата: Середа, 25.01.2012, 22:25 | Сообщение # 16 |
|
Offline
 Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| МОЛИТВА ЗА МАКАРІВ
Святий Димитрій, моли Бога
За твій Макарів рідний, за наш край,
За мир і щастя, злагоду і спокій,
Родючу землю і квітучий гай!
Хай дасть Господь любові нам і сили,
Добра і світла в душах і серцях!
Молись за нас, моли за нас, Димитрій –
Макарівський Святий на Небесах!
Блакитне небо, сяйво сонця.
Лани квітучі, синь Здвижа –
Як янголи, як охоронці
Зірки вночі над ним кружать,
Жіноча усмішка і врода,
І чоловіча міцна стать -
Макарів, син свого народу.
Тебе не можна не кохать!
… Століття йшли, тривоги, спокій,
Невтомна праця і жага,
Шторми років із хвиль жорстоких
Макарів пережив в віках –
Він гідно ніс свій хрест і шаблю,
Бунчук козацький, хліб і спів,
І предків гідності ні краплю
Не запродав, не загубив!
… Великий дух, високий приклад
Служіння Богу і землі –
Макарівський Святий Димитрій
З Макарова ніс Слово в світ.
Охороняючи Макарів
Молитвою у небесах,
Відводить досі зло і чвари
І будить Бога він в серцях!
|
| |
| |
| Avtor | Дата: Середа, 25.01.2012, 22:25 | Сообщение # 17 |
|
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| ТАМ, ДЕ ВЕРБИ ШУМЛЯТЬ НАД РІКОЮ…
Там, де верби шумлять над рікою,
Там, де трави і квіти в цвіту –
Знов і знов я милуюсь тобою,
Обіймаю твою красоту!
Моє земле, чарівна і мила,
Мій ласкавий і радісний світ,
Я прошу тебе: дай мені сили –
Я рушаю в свій перший політ…
На твоїх неосяжних просторах
Ми, мов квіти, росли і цвіли.
І купались в туманах прозорих,
І росу світанкову пили…
Моє земле, чарівна і мила,
Мій ласкавий і радісний світ,
Я прошу тебе: дай мені сили –
Я рушаю в свій перший політ…
|
| |
| |
| Avtor | Дата: Середа, 25.01.2012, 22:26 | Сообщение # 18 |
|
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| ЗІЙДИ З ХРЕСТА!
На хресті була ти розіп'ята,
Вся в убранні гілок тернових,
Твоє тіло пробили цвяхи,
Кляп мовчання забив твій подих –
Тільки Небо дає знамення,
Що нарешті твій час настав –
Хай засяє твоє імення,
Україно! Зійди з Хреста!
Яничар, і москаль, і ляхи
Домагались твоєї цноти,
Одягаючи серце в грати,
Грати сорому і скорботи…
Тільки Небо дає знамення,
Що нарешті твій час настав –
Хай засяє твоє імення,
Україно! Зійди з Хреста!
Не пішли від тебе іуди,
Свої, рідні, вели в безодню –
Тільки День неминучий Судний,
Як Прихід до всіх нас Господній!
Дає Небо тобі знамення,
Україно: твій час настав!
О, Господь, у Твоє Імення
Україну зніми з Хреста!
|
| |
| |
| Avtor | Дата: Середа, 25.01.2012, 22:26 | Сообщение # 19 |
|
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| Оспівую радість Народження Сина,
Великій Матусі клонюсь до коліна,
Виспівую пісню, хоч слів і не знаю,
Але моє серце співає, співає!...
Дарую його я і пісню - с волхвами,
Що інші дарунки Дитині поклали.
Немає нічого, крім серця у мене.
Пробач мені, Сину, пробач мені, Нене!
Візьміть те, що маю, єдине, що можу –
Це серце покласти на Агнчее ложе,
Хоч трохи бодай воно Сина зігріє –
І разом з зірками Він світу зрадіє…
Хай потім, пізніше, колись Він згадає,
Для чого прийшов народитися в стайню…
Хай зараз радіє Він світу і Мамі.
Вклонимось Матусі і Сину серцями!
|
| |
| |
| Avtor | Дата: Середа, 25.01.2012, 22:27 | Сообщение # 20 |
|
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| Поети залишаються в віках!
(М.Ф.Сингаївському)
«Поети залишаються в віках,
Бо їхній Дар – народжувати Вічне».
Г.Герасименко
Поети залишаються в віках,
Бо їхній Дар – народжувати Вічне.
Так буде і було так споконвічне,
І зараз є – і не інакше – так!
Поети залишаються в віках,
Бо іхній Дар – від Господа, від Неба.
Хоть іноді він на землі не треба -
Тримає його Вічність на руках.
Поети залишаються в віках
Не тільки в літерах, а й в квітах і деревах,
Вітрах і сонці, і блакиті неба,
І поцілунках ніжних на губах.
Поети залишаються в віках –
Чи то віки залишені в поетах?
Зриває Час з тиранів еполети,
Змітає із обличчь народів жах –
Поети ж залишаються в віках –
Бо світло не з’їдається пітьмою,
Бо щастя вище за хвилини горя,
Бо Вічність – Слова нескінченний шлях.
Поети залишаються в віках!
|
| |
| |
| Avtor | Дата: Середа, 25.01.2012, 22:28 | Сообщение # 21 |
|
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| Є.С.
Губи забули смак поцілунків…
Є.С.
Мабуть, не відчула поцілунка,
Бо Господь тебе не залишив,
І щомиті Неба подарунки
Той отримує, хто Богом жив.
Був і є Господь завжди з тобою,
Він дає все те, що маєш ти:
Щастя мить, любов, хвилини болю,
Шлях вперед до нової мети.
Він дає ланів зелений шепіт,
Сяйво сонця, вранішню росу,
І Різдвяну зірку в тихім небі,
І квітучу навесні лозу…
Розквітай і ти від поцілунків
Того, Хто тебе не залишив –
Бо отримує щомиті подарунки,
Хто із Богом все життя прожив.
|
| |
| |
| Avtor | Дата: Середа, 25.01.2012, 22:29 | Сообщение # 22 |
|
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| Почни із себе!
Мабуть, тільки сліпий вже не бачить, що з нашою молоддю і всім суспільством щось відбувається. Зростають негативні цифри статистики злочинності, наркоманії, алкоголізму - байдужості до себе і інших, моральні критерії стали з голови на ноги, наче світ перевернувся. Ми спільними зусиллями управлінських, правоохоронних органів, освіти, культури намагаємось щось зробити, але це дає тільки частковий результат, і то не завжди. Чому? Може, тому, що намагаємось виправити наслідки, не торкаючись причини? Не бачимо чи не хочемо бачити цих причин? Розтрачуємо сили на боротьбу із повітряними вітряками, а щось важливіше не беремо до уваги?
Я добре пам’ятаю слова, сказані у Верховній Раді 4 роки тому Юлією Тимошенко після перемоги Помаранчевої революції: «Україна тоді підніметься з колін, коли стане на коліна перед Богом!» На жаль, ми рідко їх згадуємо, звівши до відвідування храмів або будівницта нових, формальної участі в релігійних святах та обрядах. А от в душах і серцях наших мало що змінилося, хоч і говоримо про відродження духовності, хоч навіть душевність не стала більшою... Це про наш час сказано у Книзі життя – Біблії: «А еще по причине многих беззаконий в людях охладеет любовь…» Чи не тому натхненне слово поета, вчителя, працівника культури не може дістатись до охолоджених сердець людей, більшість яких турбують лише матеріальні проблеми? Чи не тому на святах і творчих вечорах в будинках культури напівпусті зали? Чи не тому читаються детективи, а не класика, глядач іде на фільми жахів або еротику, мильні опери і нескінченна реклама заполонили телеекрани?
Але ж ми самі обираємо, що читати, дивитися, відвідувати. А потім вечорами – головні болі, поганий настрій, втома, наче вампір енергетичний висмоктав енергію. А може і так? Може, негатив із телевізорів, низькопробних книжок, колотнечі на ринку або магазині, де продають, а за углом або в тому ж магазині вживають алкогольні напої, перейшов на нас? Це нас «відвампірили», а енергій життєвих нема чим поповнити, бо «до одного місця» нам класична музика, високий вірш, глибока покаянна молитва? А «свято місце пусто не буває», нема води свіжої, на тобі брудної! Це та ж сама інфекція, тільки енергетична, де духовні віруси вражають мільйони дітей і дорослих. Єпідемії духовного грипу, душевного ОРЗ впевнено крокують по душах українців і не тільки українців. А ми говоримо: «Треба!.. Як можна?!. Чому вони таке роблять?!.» А самі? Пам’ятаєте вираз: «Лікарю, вилікуй себе сам!» Але ж хворі лікарі лікують хворих людей, нещирі лідери навчають чеснотам народи, непрофесіонали дорікать фахівцям за справи, які вони вже потім не хочуть робити… «Почни з себе! Почни з себе, лікарю, вчителю, лідере, начальнику! Почни з себе, людино!» Але ж як важко це робити, бо духовний вірус байдужості і ліні не хоче залишати свою кормушку, і тільки праця людини над собою може принести результат. «Царство небесне силою береться!», «Спасіння утопаючих – справа рук самих утопаючих!», «Лікарю, вилікуй себе сам!» А ми дивимось – і не бачимо, слухаємо – і не чуємо. Ну що з того, що десь плачуть ікони Богородиці, точиться миро, оновлюються образи Христа і святих? Ну що з того, що вчені доводять про зміни магнітних полюсів планети і трансмутаційний перехід людства з однієї епохи в нову? А може, скоро в Україні будуть збирати по три урожаї картоплі і, можливо, вирощувати банани, та хіба це погано? І, взагалі, казав же колись Людовік П'ятнадцятий: «Після нас - хоч потоп!» .
Люди добрі, а діти наші, онуки та їхні діти? Невже в нас таке закам’яніле серце стало, що крім грошей, влади і всіма правдами і неправдами отриманої землі, нас нічого не цікавить? Але ж бумеранг повертається, «що посієш, те й пожнеш» - не ти, так діти твої відповідатимуть за неправедне, нечесне, лукаве. І вже відповідають, бо час набрав нову швидкість, і це теж доводять вчені, да і самі ми бачимо…
… А ми повчаємо дітей, як поводитись, говоримо про безпечний секс, СНІД, наркоманію і алкоголізм, вимагаємо гарної поведінки, навіть згадуємо іноді один з десяти заповітів: «Поважай батька і матір своїх»…
А пам’ятаємо дев’ять інших? А якщо пам’ятаємо, чи живемо за ними?..
|
| |
| |
| Avtor | Дата: Неділя, 05.02.2012, 13:06 | Сообщение # 23 |
|
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| 
|
| |
| |
