| Гліб2002 | Дата: Вівторок, 14.04.2015, 07:43 | Сообщение # 1 |
|
Offline
Рядовой
Группа: Пользователи
Сообщений: 13
| "Ой не вернеться син..."
Ой не вернеться син,
не постука в вікно
і не скаже схвильовано: "Мамо!"
Я прийшов!..
Ви ж на мене чекали давно
щоб обмити сльозами мої рани!"
В нас весна
і парує духмяно земля.
Скоро пролісків зиркнуть очата.
Обніміть Ви мене –
я прийшов звідтіля,
де ганялася смерть за солдатом!
А обнявши мене –
поцілуйте мене –
на війні не до свят, не до буднів,
бо страшне тих фронтів многотруддя.
Заспівайте мені,
як співали в ті дні,
коли був малюком неслухняним!
Може в мене тоді
та не стануть боліть
незагойні, кривавії рани!
Мамо, мамо моя!
Я пішов в небуття –
ви простіть, що занадто
так рано!
Щоб буяло й цвіло,
не вмирало життя, -
щоб був вечір у вас і був ранок!
... Ой не вернеться син,
не постука в вікно,
не загляне до отчого двору
на могилі трава,
наче мова жива,
із матусею тихо говорить!
|
| |
| |
