|
Наталка Макаренко. Непризнаність
|
|
| Avtor | Дата: Неділя, 19.02.2012, 14:50 | Сообщение # 1 |
|
Offline
 Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| Я розкажу історію німу,
як юродивого вбивали.
Кати хотіли лиш одну
його частину, щоб загнали.
Не приховати, не закрити,
а назавжди десь загубити.
Вона страшна, новітня,
вона незвідана, безрідна,
забрудненіша, ніж повітря.
Від батька пекла нам дана.
За планом треба викорінити,
із тіла людей викинути.
Таких наділених аж не одна,
посіяно мільйон зерна.
А заключили саме цю,
мов вкрили лавою свинцю.
Бо так неприязно дивились,
Молились, щоб у церкві вирішилось,
що скаже Бог - його дитя.
І подарує світові життя.
Та нововедення не прикріпити,
і зміни людству пояснити.
А що могли "у чорних рясах"?!
Лиш очі вирячити і кричати,
щоб виганяти чорта махом,
але щоб світ не знав - змовчати.
І звіра треба приховати,
людей незнаним не лякати.
Та хоч рідня свого впізнала,
та ні, ти пам'ятаєш як карала
бабуся свою внуку,
що не бере у праву руку
ту ложку,щоб поїсти.
От треба дурі витрясти.
Та як трясли, що світ вертівся.
Лиш раз кричали про свободу
і мов дивилися у воду,
що ось як світ змінився:
І ділимося на два боки,
хто вправо йде охоче.
Тепер і ліві живуть доки...
Тепер пиши як схочеш.
|
| |
| |
| Avtor | Дата: Понеділок, 20.02.2012, 15:37 | Сообщение # 2 |
|
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| Мовна глина
Наталія Макаренко
Для тебе я гончар,
моє знаряддя - круг.
Не кожен має дар,
щоб глину звати друг.
Професія моя - це дар,
бо мовною зоветься,
чи будь-то ямб, верлібр -
красиво воно ллється.
Створю я вироби різноманітні:
нехай - то вірші, п'са,
прославляться - будуть столітні,
не те, що пише преса.
На конкурсі стоять чи вдома,
всерівно їх плекаю і люблю,
бо глина - це розмовна мова,
яку випалюю та не спалю.
|
| |
| |
| Avtor | Дата: Понеділок, 20.02.2012, 15:39 | Сообщение # 3 |
|
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| Наталія Макаренко
Вони мене любили, бо...
Зустріти ще такого не дай Бог.
Миритися зі сваркою тоді,
коли потоне серце у воді.
|
| |
| |
| Avtor | Дата: Понеділок, 20.02.2012, 16:23 | Сообщение # 4 |
|
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| 
|
| |
| |
| Аматор | Дата: Середа, 22.02.2012, 17:22 | Сообщение # 5 |
|
Offline
 Рядовой
Группа: Пользователи
Сообщений: 14
| Ніхто не знає, де була нарада,
Яка скликала трударів.
Не знаєм і яка давалася порада,
Щоб труд розлився хвилею морів.
А хто заслухав теє слово,
Оце вже правдою скажу,
Це перша, що несла нам мову,
Для неї я сказав: «Я зможу».
Не знаю, що сліпило зір орлиний,
Не знаю, як всміхалися вуста.
Але здіймався інтерес невпинний,
Бо мова і увага її не була проста.
І «добрий день» і «так не можна»,
Завжди ніжнішими були.
І весь урок та навіть і перерва кожна,
Ніколи з сумом не пройшли.
Влучні ідеї, як зернини в полі,
Росли в високі колоски:
То ми працюємо, не стримуючи волі,
То лунко розвиваєм голоски.
Коли скажу чи напишу лиш слово,
То згадую і руки, й голос золотий,
Учительки, яка все знову й знову
Хотіла, щоби я не переставала рости.
У неї правило підґрунтя має,
У неї все, щоб пізнати світ.
А де безмежно сил черпає?
І хто найвідданіший, покажіть?
Вона емоції цінує вище,
Медалі і папір додаток до всього,
Що насолоду все несе ще,
Що розкриває нас нового.
Своїй найвідданішій дякувати буду.
Мені б для неї всі слова знайти,
Щоб випустити думки на свободу,
Яких вона допомогла сягнути.
|
| |
| |
| Аматор | Дата: Четвер, 01.03.2012, 22:48 | Сообщение # 6 |
|
Offline
Рядовой
Группа: Пользователи
Сообщений: 14
| * * *
А ви заходили в пустий трамвай,
коли у вікна стукає самотність?
Коли захочеш крикнути бувай
і вже забувши друга одинокість.
Куди ти їдеш, що зове
тебе на виклики у темні ночі?
Замислився: життя старе, а де нове?
Незглянувся, заплющив очі.
А вас заносила товпа в трамвай,
коли ви з другом їхали додому?
Коли ти весело кричав бувай,
і міг казати це доскону.
А голос сердиться: "твоя зупинка",
іди, не озирайсь, бо змін ніде
не трапилося, це твоя помилка,
що уявляв усе, але не те.
|
| |
| |
| Аматор | Дата: Четвер, 01.03.2012, 23:04 | Сообщение # 7 |
|
Offline
Рядовой
Группа: Пользователи
Сообщений: 14
| Зрікаюсь
Іде слуга, покірний всім народам,
іде титан свого життя.
Але йому не кланяється ні господар,
ні охоронець Всесвіту, буття.
Він - зрадник, він - байстрюк безрідний,
що голову схиляв усім, а брата зневажав.
Для нього все життя порожнє, бо свобідний,
але без батьківщини і ніхто не поважав.
Спитає німець: "Хто ти, із яким народом?"
А він воскликне: "Німець, брате!Рідний я!"
А чоловік обізве і потворою, і скотом,
але безбатченку не знайде жодного ім'я.
Іди в Америку, іди по всій Європі,
але дивись, щоб сором не загриз.
Плювали в душу, а шукав ти спокій
і опустився бач на низ.
Хотів обрати долю - розкіш,
бажав красиво, елегантно говорить.
Та де працюють руки скорше,
де пісня у душі горить?
Я неодмінно світ би вивчила довколо,
пройшовши гори, море і міста,
але взамін розносила би слово,
кохану українську пісню крізь літа.
Душа летить на батьківщину, що ж робити?
Не буду стримувати, хай спішить,
коли я відчуваю силу, хочу жити,
як серце пам'ятає рідне аж пашить.
А хто захоче документ "ЗРІКАЮСЬ",
дозвоьте я вже напишу:
"Не знаю я твого ні імені, ні краю,
тому блукай, а я за тебе Бога попрошу."
|
| |
| |
| Аматор | Дата: Четвер, 01.03.2012, 23:07 | Сообщение # 8 |
|
Offline
Рядовой
Группа: Пользователи
Сообщений: 14
| КОМАРІВКА ЗАВЖДИ У СЕРЦІ,
ЇЇ ВУЛИЦІ МЕДОМ ЗАЛИТІ.
Я - МАЛЕНЬКА ЗЕРНИНА В ЖМЕНЬЦІ,
Я - МАЙБУТНЯ ЛЮДИНА В СВІТІ.
|
| |
| |
| Аматор | Дата: Четвер, 01.03.2012, 23:15 | Сообщение # 9 |
|
Offline
Рядовой
Группа: Пользователи
Сообщений: 14
| * * *
Ранок зустрічає,
може привітає.
Сонечко засяє,
ніби зігріває.
Пташки співають -
голос мовчить.
Вітри вигравають,
а душа горить.
Хмарки пливуть -
думки згубились,
ліси живуть,
а ми стомились.
Земля ще крутися,
чого ми стали?
Майбутнє збудеться,
а ми проспали.
Я говорила:
"Жити хочу,
хвороба не зломила,
я вірила."
|
| |
| |
| Viktoria | Дата: П`ятниця, 02.03.2012, 17:15 | Сообщение # 10 |
|
Offline
 Сержант
Группа: Пользователи
Сообщений: 28
| 
|
| |
| |
