Вітаємо Вас, Гость
[ Нові повідомлення · Участники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Форум » Наша творчiсть » Ваші вірші » Владислав Романенко (Копилів) Вірші (В.Романенко, 6 клас, Копилів)
Владислав Романенко (Копилів) Вірші
AvtorДата: Понеділок, 05.03.2012, 14:57 | Сообщение # 1
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
Репутация: 0
Владислав Романенко, 6 клас, Копилів

Життєвий шлях

По дорозі я йду
Та боюсь що зі шляху зійду
А коли не туди подивився
Страшенно боюся що я загубився

Та я не зупиняюсь
І коли в щось вдивляюсь
То я бачу щось жахливе
Або навпаки – красиве

І мені думка зійшла - не зупинятись
І нікого або нічого не боятись
Я повинен бути дуже рішучий
Бо життєвий шлях дуже колючий

Та ось я бачу – рідний дім
І я піднявся на небес сім
Пройшов я довгий путь
Все ж таки в ньому є суть

Наша природа

Кожна гарна квіточка
Кожної рослини віточка
Має свою душу
І я її ніколи не порушу

Я природу дуже поважаю
І я чудово знаю
Що головна у світі природа
І вона допомагає народу
Щоб він добре розвивався
По культурі знався
Ніколи не помилявся
І життю всміхався

Та тепер народ природу не шанує
А думає що на світі владарює
І природу зневажає
В свої руки все хапає

Та природа переможе
Вона всіх здолати зможе
Бо вона найважливіша
Бо вона найголовніша

Вчитель Копилова

Жив собі один чоловік
І прожив він майже вік
Він дуже сильно дітей любив
Також багато корисного зробив

Багато книжок він прочитав
Тому багато чого він знав
Вірші він в розумі складав
А потім на аркуші паперу писав

Тепер люди почали його знати
А разом із цим шанувати
Але ніхто спасибі так і не сказав
Бо ніхто, совісті не мав

Коли він дітей вчив
То він дуже сильно хотів
Щоб діти багато чого знали
А не як вони весь час байдикували

Жив він собі як звичайна людина
Мав улюбленого сина
Багато корисного зробив
А молодим був то веселитись любив

Та пізно люди зрозуміли
Та додуматись зуміли
Що був він хорошою людиною
Розумною, чесною, в душі – сильною…

Життя і воля

Життя непомітно пролітає
Але це ніхто не помічає
І за цей короткий проміжок часу
Багато чого зробиш але не одразу

Тому життя я ціную
А за гріхи жалкую
Що образив дівчину
Або зламав віточку калини

Та все ж таки потрібно поспішати
Але за це можуть покарати
Бо якщо щось неправильно зробиш
Ще один гріх собі заробиш

Але є і світлі моменти в житті
Наприклад: коли люди ті
Почали тебе любити й поважати
Або одним словом шанувати

І ти радісний став захотілось жити
А не спати й байдики бити
А літати як птах бігати в полі
Бо це і є поклик волі

І він є у кожної людини
В дідуся бабусі в мами батька сина
Та випробував його не кожний
Бо навіть той заможний
Весь час байдики б’є
І всім людям настрій псує

Запорізька січ

Пришла глибока ніч
Та заснув я
Я бачив Запорізьку січ
І слухав співи солов’я

Там було багато козаків
Кожний сильний
А я до них присів
І глянув в очі пильні

У них вогонь палав
Я бачив битву
Де козак воював
З воїном Литви

Був на ньому сагайдак
Повний стріл міцних
Я бачив загострений тесак
З яким козаки не бояться всіх

Почули всі крик дикий
Татари нападали
А козаки меч єдності великий
В той час піднімали

Козаки перемогли
Наші мелодії
І вниз понесли
Татарськії надії

Чарівний день

Прокинувся я , дивлюсь в віконечко
Там на мене чекає ласкаве сонечко
Прямо в обличчя мені світить
Так, що я щасливий кожний помітить

Виходжу на двір, наче потрапив в рай
Там багато квіточок – одним словом гай
Я підходжу до квіточки, її нюхаю
Вона мені шепоче, а я її слухаю

Ми розмовляєм про те, яка гарна природа
Навіть якщо не втішна погода
Та вона теж позитив має
Наприклад: коли йде дощ, я засинаю

Навіть коли засуха, вона свій плюс має
А той, що вона попереджає
Що буде сильна, дощова погода
І від неї не буде насолоди

Та коли я розмовляв, я й не помітив як день пройшов
Потім я в будинок пішов
Там на мене вже чекала мати
І вона сказала: синочку іди спати

А Україна благополуччя має?

Світ у якому я живу дуже жорстокий
І я можу знайти доброту в душі глибокій
Але в кожної іншої людини
Немає пошани до нашої країни

І ким би людина не була
У неї доброта у серці відбула
І якщо люди – зорі, то йде зорепад
І вже ніхто не повертається назад

Тому благополуччя не має Україна
Але ж це наша люба батьківщина
І чому люди зовсім не розуміють
Що вилізти з болота вони зуміють

Але ж вони по одному намагаються
І вони назад в болото повертаються
Та коли вони всі дружно за це діло взялись
Вони миттєво на суші з’являлись

Та і зараз не можна відпочивати
А дуже тяжко працювати
І не завжди байдики бити
А наше благополуччя захистити

Україну потрібно шанувать

Україна має багато див
І я весь час казав
Я у людей просив
Щоб землю ніхто не топтав

Україна ж така гарна, красива
А поглянеш – навіть грайлива
І у нас країна не влаштована криво
- Верх, низ, право, ліво

Та коли до людей дійде
Коли у них думка зійде?
Треба ж її шанувати
А не так як ви її топтати

Та якби ви ж знали
Що наші пращури цю землю захищали
Нашу землю потрібно завжди пам’ятать
А не так як ви на її зітхать

Нарешті люди зрозуміли
Та додуматись зуміли
Що це, ваша Батьківщина
Що це наша Україна

В кожного своє життя

Я Україну дуже люблю,
І для неї все зроблю,
Та іще деякі люди
Допомагають всім всюди.
Для дітей найкраща пора – літо,
Воно найгарніше, в світі,
Бо воно таке гарне, красиве,
І діти в неминучому пориві.
Та дорослі теж щастя мають,
Бо воно чудово знають,
Що їхні єдині діти
Зможуть від щастя полетіти.
Та є і самотні люди,
Вони вештаються всюди,
Не можуть собі ради знайти,
І до щастя підійти.
Та світ добрих людей має,
А всіх інших карає,
Бо людям дають шанс один раз,
А люди використовують його безліч раз,
Та ще багато років будуть люди жити
І якщо зможуть кров пролити,
Зароблять собі гріх
Який є майже у всіх,
Значить в кожної людини є своє життя,
Хтось вірить в минуле або майбуття,
Але нас одне об’єднує всюди,
А саме те що ми – люди

Моя сім’я

У мене є чудова сім’я
В ній є четверо людей і я
Це мої улюблені бабуся,
Дідусь, тато і матуся

Мама у мене психологом працює
І кожен день вдома хазяйнує
Може вона любу страву поробити
І хатні справи чудово зробити

Бабуся в мене теж нівроку
Працює вона всі пори року
Приготує вона смачну страву
А я кажу: Бабуся, браво

Дідусь школу охороняє
І в цьому плюс заробляє
Також він все зробити зможе
І завжди він допоможе

Тато в мене хороший
І я на нього схожий
Він любить читати
А також працювати

Ну а я в школу хожу
Заробляти оцінки можу
Та і я теж допомагаю
Бо хорошу сім’ю маю

Мій край

Мій край дуже хороший
І він ні нащо не схожий
В ньому росте багато рослин
І багато хороших тварин

В цьому краю людей багато
І всі люблять працювати
Ось чому у нас такий цвітучий край
А літом він схожий на гарний гай

У моєму краю є річка
Коли бурхлива, то схожа на личко
А так добре
Коли спокійна
Нехай це б тривало б постійно

Є в моєму краю і школа
В ній вчиться дітей коло
Яке зв’язує кожного
Бідного чи заможного

Тому я й цей край люблю
Я для нього все зроблю
Щоб він завжди був цвітучий,
Чудовий, гарний, і пахнючий
 
Mila150Дата: Неділя, 11.03.2012, 17:52 | Сообщение # 2
Offline
Рядовой
Группа: Пользователи
Сообщений: 1
Репутация: 0
applause
 
AvtorДата: Понеділок, 12.03.2012, 09:14 | Сообщение # 3
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
Репутация: 0
Людина

Яка чарівна істота людина!
Вона живе давно і нині
Якось дивно – предивно живе,
Весь час відкриває щось нове,
Закохуватись має змогу,
Може дати допомогу,
В людині це все хороше,
Але вона любить гроші,
Знищувати все хоче
І не відкриває очі
На те, що робиться в світі,
Які його охопили сіті
Ганьби. А якби
Людина сказала: зроби
Хоча б добре щось,
Може пожалій когось,
Собачку тую підбери,
Погодуй і прибери
За нею, приласкай,
А вона завжди нехай
Тебе сильно полюбляє
І хай на серці грає
Доброта і любов!
Але людина знов і знов
Дуже глибоко спить.
І не може нічого зробить.
 
Форум » Наша творчiсть » Ваші вірші » Владислав Романенко (Копилів) Вірші (В.Романенко, 6 клас, Копилів)
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Пошук:

До нас заходили
Учасники: