| Avtor | Дата: Четвер, 04.02.2016, 21:41 | Сообщение # 1 |
|
Offline
 Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| "Чимдуш бігти щоб не запізнитись на рейсовий. Ну як бігти, намагатись влучно, прямо та швидко ступати на ледь припорошені снігом місця. Долоні, вуста, ніс ( не чую носом вже ) - все задуває пекучий ранковий вітер. Сонце ледь-ледь промайнуло, і блискітки снігу, немов камені ювелірної роботи, переливаються в очах світло-, яскраво- і пекучо-білими спалахами. А як ще підсковзнеся, бувай, то такі спалахи, і не тільки білі, а вже ж помаранчеві та сині. Хороша пора року.
Була б я знову отою малечею, що з-під снігу вилуплюють, вичищають взуттям довгу сковзанку і біжать наввипередки, а тоді хто кого як кеглю на землю повалить. І радісно всім, і не холодно зовсім. А як сама, маленька така, але ж позачіпати треба, сніжки всім в капюшони, за шиворіт жменьку, мокрою рукавицею по щоці товаришу провести, а тоді приймай спілку об'єднаних проти тебе, ну і ще голову сніговика на своїй приймай. "Не чіпай портфеля! Ей, а ти чого? Шапку віддай! От ці залицяльники". Зате по тому, хто більше тебе снігом закидав, а ще й, може, раз-другий добряче сніжкою зарядив, можна зрозуміти, кому ти подобаєшся. Хороша пора року.
Ну а зараз що? Буває візьмеш пса свого на прогулянку, а він щастям сяє, скаче, збиває з ніг. Йдете ви, а дорога - дві лінії від автомобільних колес, та кому потрібні ці обмеження, ми навпростець, підкидаючи сніг ногами/лапами, псуємо ідеальну картину білого полотна. Ну нічого, скоро знову примете, наче нас і не було там. Та тоді ми про те не думали. Падали, сміялись, бешкетували, навіть принесли додому порвану рукавицю. Ех, хороша все-таки пора року."
Аня Самозван, учениця 11 класу Бишівської ЗОШ 1-111 ступенів, вихованка районної літературної студії "Сузір'я"
|
| |
| |
