|
Олександр Іващенко (Макарів). Хай нами диригує совість.
|
|
| Avtor | Дата: Неділя, 23.12.2012, 21:04 | Сообщение # 1 |
|
Offline
 Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| ***
Травою
диригує
вітер.
Коли
вмирають
квіти,
ніч
диригує смертю.
Хто впертий,
Диригує просвітом
надії.
А хто
посміє
диригувати
правдою
життя?
Я
радуюсь,
немов
дитя,
дарунку часу:
Нас прикрасив безбожий
божий світ.
Усе дано
нам,
та багато літ
живу я в цьому світі
безпросвітно.
Я мрію
квітнуть,
Та лиш
мрія
квітне.
І знов
вертаюсь
я
до впертих
зіткнень
із часом,
із жорстоким віком.
В якому
замовкаю я,
бо мною
диригує
совість.
|
| |
| |
| Avtor | Дата: Неділя, 23.12.2012, 21:08 | Сообщение # 2 |
|
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| БАЧИШ:
НЕБО ПОГОЛУБІЛО
ВІД ПЕЧАЛІ МОЇХ ОЧЕЙ
Н Е П О В Т О Р Н І С Т Ь
Ліні Василівні Костенко
присвячується
Хмара сонцю
поламала вії
та рожеву нагребла
копицю.
Проростали зорі
голубії,
у ріці вмивали
свої лиця.
Вітер не посміє ворухнути
навіть пальцем
над весняним полем.
У рясну росу
прозору
взутий
ходить вечір
по горбах та долинах.
А коли вже ніч
розкрила
крила,
місяць у воді
плескавсь,
як риба.
Виростав туман,
весь
білий-білий
з чорної ріллі,
що пахла
хлібом.
Навіть серця
завмирає
стукіт,
думка
у безмежність
сміло лине.
Неповторність
кольорів
та
звуків.
Це –
земля
моєї
України!
|
| |
| |
| Avtor | Дата: Неділя, 23.12.2012, 21:09 | Сообщение # 3 |
|
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| ***
Спочатку було...
діло.
Та мчався за віком вік.
Та часто ми
фразами
крили,
що діло змінили
на крик.
Кажуть,
що слово –
зброя.
Воно,
може так,
бо все ж
свої ти
діла
без бою
у жертву
словам
несеш.
Я знаю,
як люди
жахались
потрібних
і сильних
слів.
Та слово
без діла
стало
забавою
наших днів.
У слові
ми все
потопим.
Хай діло,
який там
клопіт:
Сказати –
оце головне.
Люби,
ненавидь
і знову
люби те,
що зрадив
ти.
У своє оправдання
лиш
слово
потрібне
зумій знайти.
Ось знову затаскані фрази
штампує
чиясь
голова.
Неначе якась зараза
слова...
слова...
слова.
|
| |
| |
| Avtor | Дата: Неділя, 23.12.2012, 21:09 | Сообщение # 4 |
|
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| У К Р А Ї Н А
Яскравими веселками
і сивими туманами
мене ти пеленала,
земля моя кохана.
Тут простір перейшов
у пісню мамину,
час вічність п’є
із батьківської рани.
Тут жити і творити нам,
гріхи свої спокутувати,
відчути мудрість Божу
у піснях свого народу.
І в радощах, і в горі
я люблю тебе,
тут перший крик мій
і останній подих.
Зимовими метілями
і щедрістю осінньою
завжди ти неповторна,
розкішна і багата.
Чому ж питаю неба
твого синього:
воскресла ти,
чи знову розіп’ята?
Зорею золотою
блакитні ріки вмиті.
Одвічною красою
земля моя горить.
Краплиночки волошок
в жовтім житі,
і небо найблакитніше у світі.
Живіть!
Живіть!
Живіть, землі моєї кольори!
|
| |
| |
| Avtor | Дата: Неділя, 23.12.2012, 21:10 | Сообщение # 5 |
|
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| Д О Л Я
Хай падають зорі,
збуваються мрії,
хай вічністю стане
кохання твоє.
Та щастя чи горе
життєві надії
одна тільки доля,
лиш доля дає.
Від сміху і до болю
маленька доля долі.
Доля мрії полонить.
Доля збілює скроні.
Ніхто,
ніде,
ніколи
Не втече від долі.
І кожного недоля
або доля знайде.
Одним дарує інших, позбавляє волі.
Яка ж ти, моя доле,
І коли прийдеш?
Не зрушиш, не стопчеш,
не кинеш додолу:
знайде тебе, доля.
Тебе, як і всіх.
На кожному кроці
чекає нас доля,
стискає бажання
в обіймах своїх.
Не розірветься коло, яке сплітає доля.
Доля мрії полонить.
Доля збілює скроні.
Ніхто,
ніде,
ніколи
Не втече від долі.
І кожного недоля
або доля знайде.
Одним дарує інших, позбавляє волі.
Яка ж ти, моя доле,
І коли прийдеш?
|
| |
| |
| Avtor | Дата: Неділя, 23.12.2012, 21:10 | Сообщение # 6 |
|
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| 10 К В І Т Н Я
На вікна мої
налипає туман,
роса покрива мої сходи.
Піду обережно,
щоб ніг не зламать,
побачу,
чом
сонце
не
сходить.
Не вішає вітер
зелені
пісні
На перші несмілі
Листочки;
Не
вишиє
ранок
холодній росі
веселку
на мокрій сорочці.
Із синього
неба
в блакитну ріку
Як падають
зорі
багряні
і срібний
серпанок
у мир на замку
холоне,
бідніє,
тане.
Знов темнеє небо
Всю землю тінить.
І квітень
Ніяк не
Розквітне.
І все-таки хочеться вірить
мені
в любов
непривітного
світу.
|
| |
| |
| Avtor | Дата: Неділя, 23.12.2012, 21:11 | Сообщение # 7 |
|
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| ***
Щось
проходить між нас.
Несміло
Зачіпає тебе плечем.
За моєю спиною
стань.
Якщо можеш,
забудь
ці сліди.
Бачиш:
небо поголубіло
від печалі моїх
очей.
У безгрішність
моїх бажань
вірю я,
якщо віриш
Ти.
Палаю
і ламаю
крила.
Хто живої води несе?
Губи ніжні
кусає в кров,
шепче
небу:
«Зумій простить ...».
Чуєш:
зорі заговорили
від печалі
моїх пісень.
У безгрішну
свою любов
вірю
я,
якщо віриш ТИ.
|
| |
| |
| Avtor | Дата: Неділя, 23.12.2012, 21:11 | Сообщение # 8 |
|
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| ***
Не кожному струмку
рікою
стати,
та краплі
кожного
у реві
океану.
Хто падає
на пелюстки
росою,
а хто
рясним
дощем
напоїть
жито.
Моя земля –
і мачуха,
і мати.
У ній родився я,
у ній я
і зів’яну.
Хай буде те,
що збудеться
зі мною.
Я і творець,
і
просто
хочу
жити.
|
| |
| |
| Avtor | Дата: Неділя, 23.12.2012, 21:11 | Сообщение # 9 |
|
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| ***
Руки нежные,
словно ручьи,
обнимают горячую шею.
Я, как робкий мальчишка,
немею;
сердце словно в
горячке
стучит.
Так безумно
и нежно
любить
заставляет нас
молодость
наша.
Твоя ласка –
бездонная чаша.
И вовек мне
ее не испить.
В твоих алых губах
захлебнусь.
Ты
растаешь
во мне,
как снежинка.
Я в лицо твое
лягу
морщинкой,
в свою
душу
волью
твою
грусть.
|
| |
| |
| Avtor | Дата: Неділя, 23.12.2012, 21:12 | Сообщение # 10 |
|
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| ***
Ноти
чорних граків
на
кленах
без помилки
зігріває
вітер.
Скоро
встелять
поля
зелені
снігу білого
білі квіти.
Ну а потім
струмки сріблясті
всмокчуть в себе
безбарвне
небо.
Час летить
і у горі,
і в щасті...
Стигне яблуко
встигне
впасти
у прив’ялу траву
без тебе.
|
| |
| |
| Avtor | Дата: Неділя, 23.12.2012, 21:12 | Сообщение # 11 |
|
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| ***
Ми вже все
переміряли,
підрахували.
Знаємо, скільки
букашок,
зірок
і голодних,
Скільки треба в людині води,
скільки сала,
де і скільки
вбивають,
ґвалтують
і родять.
День засвітиться –
чую
відразу поради,
що робити, що ні
в цьому світі
я мушу.
Вскрізь ми любимо
міру
у всьому,
порядок.
Слава Богу, що
ще не поміряли
душу.
Та чекай...
ще не вечір.
Є недолюдки дикі.
Ну не люди –
а прямо
напівфабрикати.
Дай лиш владу
та силу
тим духовним
калікам –
еталони для душ
навидумують,
кляті.
Зроблять норму для гніву
або ж для любові,
Втиснуть стільки – то
ліні,
а стільки – то
мислі.
От і матимеш душу
середньо – зразкову,
таку правильну й вірну,
тверезу та прісну.
|
| |
| |
| Avtor | Дата: Неділя, 23.12.2012, 21:13 | Сообщение # 12 |
|
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| ***
Ти
засинаєш
на моїй
долоні...
Так робить
інколи
моя
Дружина.
Колись
так присипав
малого сина,
торкаючись губами
його
скроні.
Ти
спатимеш...
Знайти у цьому спокій?
І я –
не твій,
і ти мені –
не треба.
Розтане сніг,
і буде
в зорях небо,
нас обійдуть
проблеми,
сум
і... роки.
Моя весна
давно зайшла
за обрій.
Свій шлях
пройшов я
вже
за половину.
І не заміниш ти
мені
дружину,
Хоч очі в тебе,
як у неї,
добрі.
І губи,
мабуть,
все такі ж солодкі.
І почуття до мене вірні
безгранично...
Ти засинаєш, а мені не звично,
Що ніч така
холодна
і коротка.
|
| |
| |
| Avtor | Дата: Неділя, 23.12.2012, 21:13 | Сообщение # 13 |
|
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| С І Ч Е Н Ь
Відшліфує
дорогу мою
зима
білим – білим
колючим снігом.
А чи знає
вона сама,
що за снігом
і я
побіг би.
Біг би
з натовпу
вічно
пустих
ідей.
Вільно – вільно,
як полем
вітер.
І сліди мої
божий
день
білим снігом
колючим витре.
Ну а потім
відлига
у січень прийде
і
наслинить
калюж
без міри.
І шукатимем
знову:
це
цьому щастю
безмірная
міра?
І,
відмірявши
декілька
сіреньких днів,
побредем
за весною
у
осінь.
Перед стратою
наших слів
слова
ми
не попросим.
|
| |
| |
| Avtor | Дата: Неділя, 23.12.2012, 21:14 | Сообщение # 14 |
|
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| ***
Від тепла на вікні
піт.
Знов тріпоче пташок дзвін.
Шкряба кігті об тин
кіт.
Новий день... Може, саме
він?
День новий вим’я хмар
сосе.
Спрага кривдить стрімку
ріку.
Потім вечір ... Оце і
все?
Не пізнав?
Не дійшло?
Не розкув?
Просочилась доба на добу
через сито дрібних зірок.
Я іще один день
відбув...
Діалектика!
Рими не треба!
|
| |
| |
| Avtor | Дата: Неділя, 23.12.2012, 21:14 | Сообщение # 15 |
|
Offline
Генерал-полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 1566
| ***
Не шукай кохання
і щастя не жди.
Шануй в житті лиш
волю,
за волею
йди!
Хто має правду
волі,
той в ній знаходить
все.
І щастя, і кохання
нам
лиш воля несе.
Кохання нам дарує мить,
а щастя – забуття.
А світло волі нам горить
вогнем все життя.
Усі ми горимо
у спразі бажань:
бажаєм слави,
грошей,
честі,
гори кохань.
І навіть той, хто
по життю
ступа останній
крок,
не зрозумів або забув,
що
воля –
наш Бог.
Кохання нам дарує мить,
а щастя – забуття.
Лиш світло волі нам горить
вогнем усе життя.
Хай навіть
цілий світ
під себе підігріб –
не буде спокою без волі.
Це ж просто, як хліб.
Без волі
нікуди летіть.
Не вистачає
крил.
Без неї все,
що ти любив,
Зітреться на пил.
Кохання нам дарує мить,
а щастя – забуття.
Бажання Волі нам горить
вогнем усе життя.
|
| |
| |
